Постанова № 40003460, 16.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2014 року 11:31 № 826/6610/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Карука О.О., відповідача - Тюшкевич С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗ РЕСУРС»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2014 року № 0018150226, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 травня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗ РЕСУРС» (далі - ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) від 08 травня 2014 року № 0018150226 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 127 656 538 грн. та накладення штрафу у розмірі 63 828 269 грн. (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що контролюючий орган дійшов хибного висновку щодо того, що товариством до розрахунку суми бюджетного відшкодування включено суми ПДВ, які фактично сплачені постачальниками, але не за товари отримані в перевіряємих періодах, про що свідчить наявна дебіторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 63; в зв'язку з цим та даних Додатка 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена платником податків постачальникам та до Державного бюджету, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування в задекларованій товариством сумі у розмірі 127 656 538 грн.

На переконання позивача, даний висновок, зафіксований в акті перевірки, є протиправним та необґрунтованим, суперечить податковому законодавству України та усталеній судовій практиці, підлягає перегляду, з огляду на таке.

Податковий кодекс України не обмежує право платників податків, в т.ч. і позивача заявляти до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому саме податковому періоді був фактично сплачений ПДВ, в т.ч. не конкретизує за який товар, отриманий фактично чи ні, а тому, відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що наявна дебіторська заборгованість свідчить про те, що задекларована сума відшкодування сплачена постачальникам не за товари отримані у звітному періоді, є незаконною.

Визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є, на думку позивача, фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередньому або звітному податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується необхідними матеріалами.

За вказаних обставин, на переконання позивача, відповідач, приймаючи завідомо необґрунтоване та незаконне податкове повідомлення-рішення, грубо порушив права та інтереси платника податків, приписи норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення, в яких зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, на думку відповідача, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За вказаних обставин, на переконання відповідача, результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення № 0018150226 від 08.05.2014 р. прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗ РЕСУРС» (ідентифікаційний код юридичної особи 35647310) зареєстровано 13.12.2007 р. Шевченківською районною у м. києві державною адміністрацією за № 10741020000028159. Вказане товариство розташоване за адресою: 01601, м. Київ, вулиця Мечникова, 2-А.

ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.12.2007 р. за № 31601 та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 200106026 від 01.02.2013 р. ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 356473126596).

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» (код за ЄДРПОУ 35647310) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 100/26-59-15-02-27 від 22 квітня 2014 року (далі - Акт № 100/26-59-15-02-27).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником податків завищено задекларовану суму ПДВ до бюджетного відшкодування за січень 2014 року в розмірі 127 656 538 грн.

29 квітня 2014 року позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 100/26-59-15-02-27.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 07 травня 2014 року № 3644/10/26-59-15-02-19, висновки, викладені в акті № 100/26-59-15-02-27 залишено без змін.

08 травня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 100/26-59-15-02-27, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0018150226, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 глави 4 розділу II та пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 127 656 538 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 63 828 269 грн.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗ РЕСУРС», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

З матеріалів перевірки вбачається, що за даними ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» згідно обороно-сальдової відомості по рахунку 63 станом на 01.09.2013 р. обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 756 631 873,38 грн., станом на 01.12.2013 р. - на загальну суму 700 121 026,74 грн., станом на 01.01.2013 р. обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 1 423 614 777,53 грн., станом на 31.01.2014 р. по рахунку 63.1 обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 1 450 073 479,03 грн.

За даними регістрів аналітичного обліку по субрахунку 63.1 ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» станом на 01.09.2013 р. обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 764 998 814,11 грн., в тому числі по:

- ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в сумі 195 973 618,16 грн.;

- ПрАТ «Кримський титан» в сумі 74 493 701,59 грн.;

- ПАТ «Сумихімпром» в сумі 475 893 711,48 грн.

Станом 30.09.2013 р. обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 767 413 868,89 грн.

Станом на 01.12.2013 р. - на загальну суму 704 825 095,35 грн., в тому числі по:

- ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в сумі 204 225 232,39 грн.;

- ПрАТ «Кримський титан» в сумі 139 033 770,83 грн.;

- ПАТ «Сумихімпром» в сумі 375 828 034,90 грн.

Станом на 31.12.2013 р. - на загальну суму 1 426 414 570,59 грн., в тому числі по:

- ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в сумі 209 338 963,69 грн.;

- ПрАТ «Кримський титан» в сумі 553 220 170,83 грн.;

- ПАТ «Сумихімпром» в сумі 378 918 143,59 грн.

Станом на 31.01.2014 р. - на загальну суму 1 450 073 479,03 грн., в тому числі по:

- ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в сумі 209 343 807,80 грн.;

- ПрАТ «Кримський титан» в сумі 557 382 097,28 грн.;

- ПАТ «Сумихімпром» в сумі 388 815 793,13 грн.

До податкового кредиту вересня 2013 року згідно з регістрами податкового обліку включено податкові накладні по: ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в сумі 30 821 151,41 грн., в тому числі ПДВ - 5 136 858,56 грн.; ПрАТ «Кримський титан» в сумі 7 386 152,02 грн., у тому числі ПДВ - 1 231 025,35 грн.; ПАТ «Сумихімпром» в сумі 36 368 675,93 грн., в тому числі ПДВ - 60 594 478,32 грн., які враховуючи приписи п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України беруть участь у розрахунку суми від'ємного значення вересня 2013 року задекларованого у р. 19 на суму 8 929 209,00 грн. декларації з ПДВ за звітний період.

До податкового кредиту грудня 2013 року згідно з регістрами податкового обліку включено податкові накладні по: ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в сумі 54 187 251,19 грн., в тому числі ПДВ - 9 031 208,53 грн.; ПрАТ «Кримський титан» в сумі 415 065 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 69 177 566,68 грн.; ПАТ «Сумихімпром» в сумі 3 834 241,20 грн., в тому числі ПДВ - 2 054 754,48 грн., які враховуючи приписи п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України беруть участь у розрахунку суми від'ємного значення грудня 2013 року задекларованого у р. 19 на суму 127 655 869 грн. декларації з ПДВ за звітний період.

У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186 (із змінами та доповненнями) «...за кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення...».

Контролюючим органом в акті перевірки відзначено, що до перевірки надані документи на оплату ТМЦ (банківські виписки за вересень, грудень 2013 року, січень 2014 року), відповідно до яких призначення платежу - оплата/попередня оплата по договору без зазначення номеру рахунку-фактури або видаткової накладної, що дало б змогу ідентифікувати оплату згідно з вимогами п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України.

Як наслідок, відповідач у своєму акті перевірки дійшов висновку про те, що наявність дебіторської заборгованості по рахунку 63 в перевіряємому періоді свідчить про відсутність поставки ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ПрАТ «Кримський титан», ПАТ «Сумихімпром» товарів/послуг на користь ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС», а - тільки про сплату «СІНТЕЗ РЕСУРС» коштів, як попередня оплата за товар/послуги, які будуть поставлені в майбутніх періодах. Тобто, ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ПрАТ «Кримський титан», ПАТ «Сумихімпром» не є постачальниками товарів/послуг у перевіряємому періоді.

ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» постійно відображає в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних розрахунки коригувань по причині «повернення попередньої оплати».

Так, в січні 2014 року відображено коригування податкового кредиту (на зменшення) по:

- ПрАТ «Кримський титан» по причині повернення коштів на загальну суму ПДВ 833 333,33 грн. по податкових накладних, включених до податкового кредиту в січні 2014 року; в грудні 2013 року відображено коригування податкового кредиту (на зменшення) по:

- ПрАТ «Кримський титан» по причині повернення коштів на загальну суму ПДВ 21 958 333,32 грн. по податкових накладних, включених до податкового кредиту в червні-грудні 2013 року;

- ПАТ «Сумихімпром» по причині повернення коштів на загальну суму ПДВ 1 416 666,66 грн. по податкових накладних, включених до податкового кредиту в січні 2013 року; в вересні 2013 року відображено коригування податкового кредиту (на зменшення) по:

- ПрАТ «Кримський титан» по причині повернення коштів на загальну суму ПДВ 3 416 666,66 грн. по податкових накладних, включених до податкового кредиту в вересні 2013 року;

- ПАТ «Сумихімпром» по причині повернення коштів на загальну суму ПДВ 4 166 666,67 грн. по податкових накладних, включених до податкового кредиту в квітні, липні 2013 року.

Отже, враховуючи вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в ході перевірки регістрів бухгалтерського та податкового обліку, первинних документів ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» відповідачем було встановлено, що платником податків до розрахунку суми бюджетного відшкодування включено суми ПДВ, які фактично сплачені постачальникам, не за отримані товари у перевіряємих періодах, про що свідчить наявна дебіторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 63 в розрізі контрагентів.

Також, в перевіряємому періоді ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» включено до податкового кредиту додаткові накладні, отримані від ПрАТ «Кримський титан» і філії «Вільногорський ГМК ПрАТ «Кримський титан» на загальну суму 856 829 382,60 грн., в тому числі ПДВ 171 365 876,52 грн.

Тобто, ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» включено до податкового кредиту грудня 2013 року податкові накладні, виписані постачальником з врахуванням вимог пп. «а» п. 187.1 ст. 187 ПК України по факту отримання грошових коштів як попередньої оплати.

З приводу встановленого, суд зазначає, що згідно з вимогами абзацу тринадцятого п. 7.2 розділу 7 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПС України 19.06.2012 р. № 522 у разі коли від'ємне значення ПДВ виникло у результаті здійснення попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей, що належать до складу валових витрат, відповідач зобов'язаний дослідити форму проведення розрахунків, наявність кредиторської заборгованості щодо відповідних господарських операцій, фактів повернення попередньої оплати, наявність у податкових накладних переліку номенклатури (асортименту) товару (послуг), за які було здійснено передоплату, терміни відвантаження товару (послуг), передбачені угодою. При цьому відповідно до пункту 200.4 статті 200 Кодексу при розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ вважається, що сума податку фактично сплачується отримувачем товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг (що суперечить поняттю «постачальника коштів»).

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який підтверджений належними первинними документами, що дають змогу ідентифікувати зміст господарських операцій.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовими особами суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання його протиправним та скасування у суду не має.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для декларування суми ПДВ до бюджетного відшкодування за січень 2014 року в розмірі 127 656 538 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2014 року № 0018150226 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗ РЕСУРС» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.07.2014 р.