Постанова № 40003354, 18.07.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1709/14

18 липня 2014 року 12год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник Ледньова В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови , -ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області (далі - Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій №77 від 09.12.2013 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.11.2013 року відповідачем було проведено планову перевірку електричного обладнання, що реалізовувалася об'єктом торгівлі позивача, а саме: магазином «АДРЕСА_2» за адресою: АДРЕСА_1. Вказав, що з висновками відповідача щодо виявлених під час перевірки порушень не згідний, оскільки продукція, що перевірялася, не підлягає обов'язковій сертифікації. Пояснив, що оскаржуваною постановою до нього застосовано максимальний розмір санкцій, проте, на думку останнього, при винесенні даної постанови відповідачем не було враховано ні його майнового стану, ні інших обставин, що мали б пом'якшуюче значення та в результаті вплинули б на розмір накладених санкцій. Вважає постанову про накладення штрафних санкцій №77 від 09.12.2013 року протиправною і такою, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.23-29). В обґрунтування заперечень пояснив, що оскаржувана постанова винесена за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі акта перевірки характеристик продукції №00107 від 27.11.2013 року. Зазначив, що вказаною перевіркою виявлено порушення позивача вимог п.п.7, 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2009 року №1149, п.п.17,19,24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №785, що полягали у відсутності нанесення Національного знаку відповідності та відсутності на маркуванні (пакуванні, гарантійному свідоцтві, експлуатаційних документах) про найменування та адресу уповноваженого представника та імпортера, оскільки виробники продукції не є резидентами України. Також вказав, що на виконання обмежувальних (корегувальних) заходів №00107/1 та №000107/2, проекти яких 28.11.2013 року були видані позивачу, останній 13.12.2013 року надав письмову інформацію про те, що зазначена в акті перевірки продукція знята з реалізації з прикладеним актом на зняття з реалізації продукції та фотофіксацією пакування продукції, що, на думку відповідача, свідчить про визнання виявлених порушень. Вважає, що оскаржувана постанова правомірна, обґрунтована і така, що не підлягає скасуванню. З таких підстав просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позов слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2013 року на підставі наказу №226/01-06 від 28.10.2013 року та направлення №98/01-56 від 25.11.2013 року (а.с.33) Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку характеристик продукції, що реалізовувалася об'єктом торгівлі позивача, а саме: магазином «АДРЕСА_2» за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт №00107 від 27.11.2013 року (а.с.30-32).

Вказану перевірку проведено в присутності ФОП ОСОБА_1, яким отримано примірник акта перевірки та підписано його без будь-яких зауважень, що підтверджується записом в акті перевірки(а.с.32).

Матеріали справи свідчать, що 27.11.2013 року відповідачем складено протокол №00079 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», яким позивача повідомлено під підпис про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про ринковий нагляд (а.с.34).

28.11.2013 року на підставі зазначеного акта перевірки та виявлених порушень, Інспекцією було підготовлено проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення її у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку №00107/1 та №00107/2 (а.с.36-37).

09.12.2013 року за наслідками перевірки позивача Інспекцією прийнято оскаржувану постанову №77 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 4250 грн.(а.с.35).

Згідно з повідомленням про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13.12.2013 року (а.с.49) ФОП ОСОБА_1 на виконання проектів рішення про вжиття (корегувальних) заходів №00107/1 та №00107/2 від 28.11.2013 року зазначена в акті перевірки продукція знята з реалізації, що також підтверджується довідкою Інспекції №107 від 13.12.2013 року (а.с.38).

Надаючи правову оцінку постанові про накладення штрафних санкцій №77 від 09.12.2013 року, суд виходить з такого.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877 (далі - Закон №877), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.1 цього Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 року №2735 (далі - Закон №2735), відповідно до вимог ч.1 ст.4 якого метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

В силу вимог абз.3 п.1 Положення про Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №465/2011 Державна інспекція з питань захисту прав споживачів України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з Переліком органів ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №573, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів України здійснює нагляд щодо наступних видів продукції: холодильні прилади; електричне та електронне обладнання; лампи побутового використання; текстильні волокна і текстильні вироби; неавтоматичні зважувальні прилади; засоби вимірювальної техніки; обладнання; низьковольтне електричне обладнання; електрообладнання побутового призначення; водогрійні котли, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі; прилади, що працюють на газоподібному паливі; обладнання та захисні системи, призначені для застосування в потенційно вибухонебезпечному середовищі; пересувне обладнання, що працює під тиском (крім здійснення нагляду на місцях експлуатації обладнання); машини та устаткування; мийні засоби; іграшки; радіообладнання і телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання (крім ефективного використання радіочастотного ресурсу України та підключення до телекомунікаційної мережі загального користування); інші види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів та не включені до сфери відповідальності інших органів державного ринкового нагляду (крім продукції, нагляд за якою здійснюється відповідно до санітарного законодавства).

Відповідно до п.1 ч. ст. 22 Закону №2735 одним із заходів ринкового нагляду є перевірка характеристик продукції.

Згідно з ч.3 ст.23 цього Закону органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону №2735 перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Пунктом 1 частини 1 статті 24 Закону №2735 встановлено, що органи ринкового нагляду проводять планові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів - згідно із секторальними планами ринкового нагляду.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:

1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:

а) наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;

б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Отже, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів України є органом ринкового нагляду, на який відповідно до закону покладено повноваження щодо проведення перевірок характеристик певних видів нехарчової продукції.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року №1023 (далі - Закон №1023) споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Згідно з абз.1, 2 ч.4 ст.14 Закону №1023 продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством. Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

В силу вимог п.2 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2001 року №1599 (далі - Правила №1599), знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим.

Пунктами 4-5 цих Правил встановлено, що знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Відповідно до п.7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року №1149 (далі - Технічний регламент №1149) перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Пунктом 10 Технічного регламенту №1149 встановлено, що Національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Пунктом 18 Технічного регламенту №785 встановлено, що зображення національного знака відповідності виконується відповідно до опису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599. У разі зменшення або збільшення зображення національного знака відповідності необхідно дотримуватися вимог, установлених в описі національного знака відповідності.

В силу вимог п.19 Технічного регламенту №785 Національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599.

Згідно з п.24 Технічного регламенту №785 кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.

Як свідчать матеріали справи, на час проведення перевірки всупереч вказаним нормам позивачем здійснювалася реалізація товарів (техніки) без нанесення національного знаку відповідності на продукції, на пакуванні, інструкції або документі, в якому визначені гарантійні зобов'язання.

Так, актом перевірки від 27.11.2013 року зафіксовано:

1. Розповсюдження продукції - дриль електричний ТМ «Союз», модель ДУС 2190, серійний №ОR-UK121008, дата випуску 08.10.2012 року, машина шліфувальна кутова ТМ «Союз», модель УШС9011, серійний №OR-UK121008/9619, дата випуску 08.10.2012 року без нанесення Національного знаку відповідності на кожному виробі електрообладнання (гарантійному свідоцтві, експлуатаційних документах, пакуванні), що є порушенням вимог п.п.7,10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2009 року №1149, п.п.17,19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №785, ч.2 ст.24, п.1 ч.3 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

2. На маркуванні (пакуванні, гарантійному свідоцтві, експлуатаційних документах) дрилі електричної ТМ «Союз», модель ДУС 2190, серійний №ОR-UK121008, дата випуску 08.10.2012 року, машини шліфувальної кутової ТМ «Союз», модель УШС9011, серійний №OR-UK121008/9619, дата випуску 08.10.2012 року відсутні інформація про найменування та адреса уповноваженого представника або імпортера, оскільки виробники продукції не є резидентами України, що є порушенням п.24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №785.

Факти таких порушень позивачем не спростовано, жодних доказів зворотного (на підтвердження того, що на час проведення перевірки національний знак відповідності було нанесено на пакування та/або супровідні документи, на продукцію, яка перевірялась, нанесено інформацією про найменування та адресу виробника на цю продукцію) ні під час розгляду справи про порушення законодавства про державний ринковий нагляд, ні під час судового розгляду позивачем не надано.

Більше того, судом встановлено, представником позивача не заперечувалося, що на виконання проектів рішення про вжиття (корегувальних) заходів №00107/1 та №00107/2 від 28.11.2013 року зазначена в акті перевірки продукція була знята позивачем з реалізації, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.49), що, в свою чергу, свідчить про визнання останнім зафіксованих в акті перевірки порушень.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 44 Закону №2735 до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На переконання суду, постанова Інспекції про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій №77 від 09.12.2013 року відповідає вказаним критеріям правомірності, є обґрунтованою, такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому у суду відсутні правові підстави для її скасування.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи Інспекцією доведено перед судом правомірність постанови про накладення штрафних санкцій №77 від 09.12.2013 року.

За наведених обставин, вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані, такі, що спростовуються матеріалами справи і не підлягають до задоволення, а тому в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.