Рішення № 40003045, 31.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р. Справа № 911/1801/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

2. Публічне акціонерне товариство «Птахофабрика «Перше травня»

про стягнення 7 809,78 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.04.2014);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Перникоза Д.О. (довіреність б/н від 17.01.2014);

Пікуль Д.С. (довіреність б/н від 17.01.2014).

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

16.05.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №12-4/05 від 12.05.2014 (вх. №1913/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» (далі - відповідач-2) про стягнення 7 809,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що угодою №ФОП-88-ТА від 24.01.2011 про заміну кредитора у зобов'язанні до ФОП ОСОБА_1 перейшло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» та угодою №25/01-11 від 25.01.2013 про заміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги від первісного кредитора ФОП ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» щодо сплати пені, 3% річних, інфляційні. що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу №02-09-2008ЛБ від 22.09.2008.

При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» було укладено договір поруки № 11-03-2013-86 від 11.03.2013, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня».

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2014 було порушено провадження у справі № 911/1801/14 та призначено розгляд справи на 19.06.2014.

03.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області позивач супровідним листом №03-6/06 від 03.06.2014 (вх. №10648/14) подав документи витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2014.

18.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи №34-юр від 18.06.2014 (вх.№11711/14).

У судове засідання 19.06.2014 представники відповідачів 1 та 2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились.

19.06.2014, у судовому засіданні, представником позивача подано клопотання б/н від 19.06.2014 (вх. №11836/14) про продовження строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2014 було продовжено строк вирішення спору у справі №911/1820/14 на п'ятнадцять днів з 18.07.2014 по 01.08.2014 та відкладено розгляд справи №911/1801/14 на 31.07.2014.

24.07.2014 через канцелярію господарського суду Київської області позивач подав обґрунтування позовних вимог №24-7/07 від 24.07.2014 (вх.№14808/14).

31.07.2014 до початку судового засідання представник відповідача-2 подав клопотання про доручення доказів до матеріалів справи б/н від 30.07.2014 (вх.№15418/14) та заяву про застосування строків позовної давності б/н від 31.07.2014 (вх. №15417/14).

У судовому засіданні 31.07.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві вих. №12-4/05 від 12.05.2014 (вх. №1913/14 від 16.05.2014) та обґрунтуванні позовних вимог вих..№24-7/07 від 24.07.2014 (вх. №14808/14 від 24.07.2014).

31.07.2014 представники відповідача-2 у судовому засіданні проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат не заперечували.

У судове засідання 31.07.2014 відповідач-1, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 31.07.2014 господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1 у справі, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

22.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець за договором) та Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» (покупець за договором) було укладено договір № 02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу (далі-договір), відповідно до п. 1.1. цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору.

Рішенням господарського суду Черкаської області по справі №02/5026/2145/2011 від 24.11.2011, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 653,19 грн. пені, 81,42 грн. 3% річних, 639,86 грн. індексу інфляції, 13,83 грн. витрат на сплату державного мита, 24,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення господарського суду Черкаської області по справі №02/5026/2145/2011 від 24.11.2011 оскаржено в Київському апеляційному господарському суді, в результаті чого винесена постанова Київським апеляційним господарським судом від 13.02.2012, якою апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково та рішення господарського Черкаської області від 24.11.201 у справі №7/078-11 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: «стягнути з Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8 461,86 грн. курсової різниці, 653,19 грн. пені, 81,42 грн. 3% річних, 639,86 грн. індексу інфляції, 99,02 грн. витрат на сплату державного мита, 178,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 3 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільний або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої

Однак, як зазначив позивач, зобов'язання ПАТ «Птахофабрика «Перше травня» перед Фізичною особою-підприємцем згідно договору купівлі продажу товару на умовах відстрочення платежу №. 02-09-2008ЛБ було виконано про, що свідчить постанова Відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції від 26.09.2012.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору сторони визначили та погодили, що оплата товару проводиться наступним чином: 20% вартості товару оплачується покупцем протягом десяти робочих днів з моменту поставки товару, 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 26.12.2008.

Виходячи з викладеного, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» виникло право вимоги щодо нарахування, зокрема щодо нарахування інфляційних, 3% річних та пені згідно договору купівлі продажу товару на умовах відстрочення платежу №02-09-2008ЛБ від 22.09.2008 за період існування заборгованості, який не було охоплено судовим рішенням по дату існування заборгованості.

Господарським судом встановлено, що 24.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор за договором) та Фізично особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор за договором) було укладено угоду №ФОП-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Пунктом 1.1 даної угоди, визначено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Відкритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Перше травня», що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру

Штрафних санкцій (курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу) набутих первісним кредитором на підставі договору № 02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року.

За цією угодою, згідно п. 1.2, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п.2.1. цієї угоди.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 вказаної угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 13 012 (тринадцять тисяч дванадцять) гривень 47 копійок, первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана в п.2.1., що відступається згідно договору №02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року, є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу), котрі нараховані ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 27 грудня 2008 року по 05 березня 2009 року.

Ця угода, згідно п. 6.1, набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» передало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 перелік документів, що підтверджують право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» щодо виконання обумовленого зобов'язання.

Також 28.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до угоди №ФОП-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) (далі-додаткова угода №1), відповідно до п.1 додаткової угоди №1 керуючись п.6.4. угоди №ФОП-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 24 січня 2011 року, сторони вирішили змінити пункти 1.2., 2.1., розділ 1 та розділ 2 угоди, а також доповнити розділ 2 угоди пунктом 2.4. та викласти їх у наступній редакції: «п.1.2. за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (до оцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору №02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року.

2.1. Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить, проте не обмежується сумою у розмірі 13 012 (тринадцять тисяч дванадцять) гривень 47 копійок.

2.4. З моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору №02-09-2008 ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року, по відношенню до боржника щодо заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), нарахування розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу за весь час прострочення у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №02-09-2008 ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року».

Відповідно до наявних в матеріалах справи опису вкладення та фіскального чеку №8109 від 17.02.2014 відповідач-2 повідомлений про укладення додаткової угоди №1.

У відповідності до пункту 4.3. вказаної угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» повідомленням від 31.01.2011 про зміну кредитора у зобов'язані повідомило ВАТ «Птахофабрика «Перше травня» про зазначені вище обставини. Докази направлення (копія опису вкладення в цінний лист та копія фіскального чеку №0579 від 22.07.2011) наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач-2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим, однак , як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо оплати існуючої суми заборгованості так і не виконав.

Господарський судом встановлено, що 25.01.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» (новий кредитор за договором) укладено угоду №25/01-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) (далі - угода №25/01-11).

Відповідно до п.1.1. угоди №25/01-11 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Публічним акціонерним товариством «Птахофабрика «Перше травня», що йменується надалі боржник, зобов'язання щодо розміру пені, 3-% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року щодо виконання грошового обов'язку.

Пунктом 1.2. угоди №25/01-11 вказано, що, за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3-% річних та інфляційних втрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору №02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року.

Вартість зобов'язання, що відступається даною угодою, становить 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок (п. 2.1. угоди №25/01-11).

Ця угода, згідно п. 6.1 угоди №25/01-11, набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1. угоди №25/01-11), Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перелік документів, що підтверджують право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» щодо виконання обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди №25/01-11 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, повідомленням від 25.01.2013 про зміну кредитора у зобов'язані повідомило Приватне акціонерне товариство «Птахофабрика «Перше травня» про зазначені вище обставини. Докази направлення (копія опису вкладення в цінний лист та копія фіскального чеку № 8110 від 17.02.2014) наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач-2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим, відповідно до угоди №25/01-11, однак, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо оплати існуючої суми заборгованості так і не виконав.

Господарський судом встановлено, що 11.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙСЕРВІСГРУП» (поручитель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор за договором) було укладено договір поруки №11-03-2013-86 (далі-договір поруки), відповідно до п.1.1. у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Публічним акціонерним товариством «Птахофабрика «Перше травня» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основного договору).

Відповідно до п.2.2 договору поруки встановлено, що під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №25/01-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, укладену згідно договору №02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року.

Пунктом 3.1. договору поруки зазначено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру інфляційних втрат у сумі 1 709 (одна тисяча сімсот дев'ять) гривень 30 копійок..

Пунктом 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до п.6.1 договору поруки встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його обсяг відповідальності (п.6.2. договору поруки).

На виконання п.4.1. договору поруки, кредитор звернувся до поручителя з вимогою вих. №15-86/03 від 15.03.2013, яка була отримана директором ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» 18.03.2013, що підтверджується підписом та печаткою.

Також, директор ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» у відповіді вих. №86 від 18.03.2013 на вимогу гарантував, що зобов'язання, згідно договору поруки №11-02-2013-86 від 11 березня 2013 будуть виконані в строк до 31.03.2014.

Проте, жодних доказів на підтвердження оплати суми штрафних санкцій відповідачами в порядку вимог ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення солідарно з відповідачів 1 709,30 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу з березня 2009 року по серпень 2012 року та стягнення з відповідача - 878,37 грн. 3% річних, нарахованих на суму боргу за період із 06.03.2009 по 30.08.2012.

Так, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання та є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» і на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010р. у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 року у справі № 32/301.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Оскільки, відповідачами прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про солідарне стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, є правомірним.

Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» розмір інфляційних втрат нараховано позивачем вірно.

Таким чином, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1 709,30 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

Також, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» розмір 3% річних нараховано позивачем невірно та за перерахунком суду становить 886,06 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 878,37 грн. 3% річних, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п. 2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 878,37 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача-2 - 5 222,11 грн. пені нараховану на суму боргу за період із 06.03.2009 по 30.08.2012.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.2. договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.3 договору сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» розрахунок пені є арифметично вірний.

Проте, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності певних умов.

Також відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують до уваги.

В пункті 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, згідно п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи ступінь виконання зобов'язання розмір пені підлягає зменшенню

Виходячи з вище викладеного, на думку суду є підстави для зменшення розміру пені до 2 611,05 грн.

При цьому, відповідач-2 подав заяву про застосування строків позовної давності б/н від 31.07.2014 (вх. № 15417/14), в якій зазначає, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій закінчився в момент повного виконання зобов'язання, а саме 31.08.2012.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У частинах третій та четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, ч. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 246 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебігу позовної давності починається заново (ч.3 ст. 246 Цивільного кодексу України).

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 246 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 зазначено, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін справі, якщо в останній є доказ, що підтверджують факт такого переривання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України, було переривання строку позовної давності, а саме 05.03.2009 у результаті погашення заборгованості, 24.11.2011 у зв'язку з прийняттям рішення у справі №02/5026/2145/2011 та 31.07.2012 у результаті погашенням відповідачем-2 заборгованості.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені, тому заява відповідача-2 про застосування строків позовної давності б/н від 31.07.2014 (вх. № 15417/14) задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Так, відповідно до договору №07-4/04-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07 квітня 2014 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (замовник за договором) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець за договором), відповідно до п.1.1 якого, за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин замовника між замовником та ПАТ «Птахофабрика «Перше травня» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп».

Надання вказаних послуг підтверджується наявним в матеріалах справи Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.05.2014, згідно якого (п. 2) загальна вартість послуг склала 500,00 грн.

На виконання умов договору, платіжним дорученням платіжним дорученням №520 від 10.04.2014, оригінал якого наявний в матеріалах справи, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» перерахувала на рахунок адвоката ОСОБА_1 кошти у сумі 500, 00 грн. в якості оплати за послуги згідно договору №07-4/04-14 від 07.04.2014.

У матеріалах справи міститься копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 та довіреність б/н від 01.04.2014, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на представництво його інтересів ОСОБА_1.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/1801/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 500, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 5 198,72 грн., з яких 1709, 30 грн. інфляційні втрати, 878,37 грн. 3% річних та 2611,05 грн. пені.

В іншій частині позову відмовити, а саме в частині стягнення 2611,05 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.4. Постанови господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається повністю на відповідача, без урахування такого зменшення.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» (19603, Черкаська обл., Черкаський район, село Хутори, Центральна вулиця, будинок 2, ідентифікаційний код: 00851426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 23, ідентифікаційний код: 38039872) 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 37 коп. 3% річних та 2611 (дві тисячі шістсот одинадцять) грн. 05 коп. пені.

3. Солідарно стягнути із Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» (19603, Черкаська обл., Черкаський район, село Хутори, Центральна вулиця, будинок 2, ідентифікаційний код: 00851426) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Комсомольська, будинок 22, ідентифікаційний код: 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 23, ідентифікаційний код: 38039872) 1 709 (одну тисячу сімсот дев'ять) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 01.08.2014 року