Ухвала суду № 40001950, 08.07.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5033/14-ц

Провадження № 4-с/369/44/14

УХВАЛА

Іменем України

08.07.2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, суб'єкт оскарження - відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, заінтересована особа - ОСОБА_2 на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в :

У травні 2014 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного суду Київської області про відмову у відкритті виконавчого провадження, обґрунтовуючи тим, що 13 листопада 2013 року, Києво-Святошинський районний суд Київської області виніс рішення відповідно до якого вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь заявниці борг за договором оренди автомобіля в сумі 13 120,00 грн., неустойку в розмірі 45 360,00 грн., судовий збір в сумі 581,00 грн., а всього 59 061 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч шістдесят одну грн.) 00 коп.

В січні місяці 2014 року на адресу ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції було направлено оригінали виконавчих листів, де представник ОСОБА_1 просив стягнути з боржника - ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 59 061, 00 грн., а також накласти арешт на все рухоме і не рухоме майно.

20.05.2014 року на адресу ОСОБА_1 надійшла постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, видана старшим державним виконавцем Дармограй М.В., в якій зазначила, що виконавчий документ не відповідає ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не вказаний індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача; не зазначено точно де працює боржник.

У зв'язку із цим в відкритті провадження у справі було відмовлено постановою від 14.01.2014 року.

Заявниця зазначає, що з даною постановою погодитися не може, оскільки у виконавчому листі, який видав Києво-Святошинський районний суд Київської області чітко зазначено, хто стягувач, ідентифікаційний номер боржника, де він проживає, що є достатнім для того, щоб розпочати виконувати рішення.

Тому заявниця просила суд задовольнити скаргу та визнати постанову від 14.01.2014 року старшого державного виконавця Дармограй М.В. неправомірною, а також зобов'язати державного виконавця відкрити провадження у справі по заяві стягувача - ОСОБА_1

В судовому засіданні представник заявниці уточнив вимоги та просив суд задовольнити скаргу від 22.05.2014 року, скасувати постанову від 14.01.2014 року старшого державного виконавця Дармограй М.В. та зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження у справі за заявою ОСОБА_1

Представник суб'єкта оскарження в судове засідання не з'явився. До суду направив заперечення, в якому просив справу розглянути без участі представника, а у задоволенні скарги - відмовити.

Заінтересована особа в судове засідання також не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2013 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування матеріальної шкоди, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором оренди автомобіля в сумі 13 120,00 грн., неустойку в розмірі 45 360 грн., судовий збір в сумі 581 грн., а всього 59 061 грн. В решті позову відмовлено.

На підстав вказаного рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 369/7043/13-ц від 05.12.2013 року.

30.12.2013 року представник заявниці звернувся до відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції із заявою про прийняття до виконання вказаний вище виконавчий лист.

14.01.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Дармограй М.В., ВП № 41572306, відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: не вказаний індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача (для фізичних осіб-платників податків) або номер і серія паспорта стягувача, який через свої релігійні або інші переконання відмовився від прийняття ідентифікаційного номера. Крім того у резолютивній частині виконавчого документа у реквізиті «Назва і місце знаходження підприємства, установи, організації, у якій боржник працює» вказано адресу: АДРЕСА_1, 08200, однак не вказано назву підприємства, що викладає труднощі при визначенні місця проживанні боржника. Будь-яких інших відомостей, уточнень щодо фактичного місця проживання боржника в заяві представником стягувача не вказано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Положенням ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України, ч. 1 ст. 302 ЦК України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів», ст.ст. 2,5 Закону України «Про захист персональних даних» реєстраційний номер облікової картки, номер, серія паспорта, інші персональні дані боржника є інформацією з обмеженим доступом, тому отримання такої інформації стягувачем неможливе.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, судовому наказі, виконавчому листі, державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника, оскільки стягувач самостійно обмежений правами отримати конфіденційну інформацію боржника, а тому отримання такої інформації судом після завершення розгляду справи і видачі виконавчого листа, законом не передбачена.

Щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з підстав відсутності назви підприємства у якій працює боржник, та труднощів при визначенні місця проживанні боржника, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6, 8, ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову. У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника. Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно копії виконавчого листа № 369/7043/13-ц, виданого Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.12.2013 року, у виконавчому документі чітко розмежовується адреса місця проживання боржника та адреса місця роботи останнього.

Таким чином, всупереч зазначеним нормам ЗУ «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Згідно ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32 Конституції України, ст. 302 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 7, 11, 18, 19, 20, 26, ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 7 ЗУ «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 383, 384, 386, 387 ЦПК України, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, суд, -

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1, суб'єкт оскарження - відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, заінтересована особа - ОСОБА_2 на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження - задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Дармограй М.В. від 14.01.2014 року, ВП № 41572306, про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 369/7043/13-ц, виданого Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.12.2013 року.

Зобов'язати старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Дармограй М.В. прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 369/7043/13-ц, виданого Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.12.2013 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п'яти днів з дня її отримання.

Суддя: Т.В.Дубас