Рішення № 40001650, 21.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. Справа № 911/2118/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/2118/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", ідентифікаційний код: 33090871, місцезнаходження: 93009, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 1, поштова адреса (згідно заяви): 02660, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 8,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд", ідентифікаційний код: 30920263, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Комсомольська, буд. 5,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Шлей І.О., яка діє на підставі довіреності від 16.12.2013 року №77/2013;

від відповідача: Гладун А.І., який діє на підставі довіреності від 05.03.2014 року б/н, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 11.10.2012 року №360 у вигляді основного боргу у сумі 412 413,09 грн. (чотириста дванадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 09 коп.), процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 99 998,42 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 42 коп.) та інфляційних втрат у сумі 26 154,74 грн. (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 74 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором від 11.10.2012 року №360, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 412 413,09 грн. (чотириста дванадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 09 коп.), процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 99 998,42 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 42 коп.) та інфляційних втрат у сумі 26 154,74 грн. (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 74 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2118/14, розгляд якої призначено на 07.07.2014 року.

07.07.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який надав пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 04.06.2014 року не виконав. Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2014 року розгляд справи відкладено на 21.07.2014 року.

В судове засідання 21.07.2014 року з'явився представник Позивача, який надав пояснення у справі, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився представник Відповідача, який вимоги ухвали суду від 04.06.2014 року не виконав, надав пояснення по справі, подав заяву від 21.07.2014 року б/н (вх. №14476/14 від 21.07.2014 року) про розстрочку виконання рішення суду, у якій Відповідач просить розстрочити виконання рішення господарського суду Київської області прийняте за наслідками розгляду справи за позовом ТОВ «ТД «Євротрубпласт» до ТОВ «Укртунельбуд» шляхом сплати основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних витрат та судового збору протягом 3 місяців починаючи з 01.08.2014 року по 30.10.2014 року на підставі розробленого з урахуванням економічних показників ТОВ «Укртунельбуд» графіку погашення заборгованості. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 21.07.2014 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані в судовому засіданні представниками Позивача та Відповідача пояснення та зважаючи на матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

11.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд" (покупець) укладено договір від 11.10.2012 року №360 (далі за текстом Договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами, у згодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 4.6. Договору визначено, що датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю, при цьому обов'язок постачальника поставити товар покупцю вважається виконаним у момент передачі товару перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі постачальника, якщо специфікацією передбачена вибірка товару зі складу постачальника.

Договором у п. 5.1. визначено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

Відповідно до п. 8.4. Договору, у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, покупець згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити, на вимогу постачальника, проценти за використання чужих коштів в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати.

Згідно п. 13.1. Договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині виконання зобов'язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання. З моменту підписання даного договору всі попередні усні і письмові домовленості сторін щодо предмету даного договору вважаються такими, що втратили силу.

30.12.2012 року Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду №2 до Договору, у якій сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору поставки від 11.10.2012 року №360 до 31.12.2013 року, у зв'язку з чим п. 13.1. викласти в наступній редакції: « 13.1. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, а в частині виконання зобов'язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання.».

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач у період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року на виконання вимог п. 1.1. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 2 046 211,50 грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.10.2012 року №ЕТП СК1210/017, від 17.10.2012 року №ЕТП СК1710/041, від 18.10.2012 року №ЕТП СК1810/013, від 02.11.2012 року №ЕТП СК0211/025, від 06.11.2012 року №ЕТП СК0611/003, від 19.12.2012 року №ЕТП СК1912/016, від 19.12.2012 року №ЕТП СК1912/017, від 07.03.2013 року №ЕТП РТ0703/001, від 14.03.2013 року №ЕТП РТ1403/009, від 14.03.2013 року №ЕТП РТ1403/010, від 27.03.2013 року №ЕТП КВ2703/003, від 27.03.2013 року №ЕТП КВ2703/001, від 21.05.2013 року №ЕТП РТ2105/026, від 22.05.2013 року №ЕТП РТ2205/022, від 30.05.2013 року №ЕТП КВ3005/003, від 27.06.2013 року №ЕТП КВ2706/002, від 24.10.2013 року №ЕТП РТ2410/038, які підписані Відповідачем без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Факт прийняття товару за вказаними видатковими накладними уповноваженими представниками Відповідача підтверджується довіреностями від 11.10.2012 року серії ААД №243970, від 18.10.2012 року серії ААД №243973/213, від 26.10.2012 року серії ААД №243977/217, від 19.12.2012 року №251/1, від 05.03.2013 року серії ААД №396050/20, від 26.03.2013 року серії 12 ААД №443711, від 20.05.2013 року серії 12 ААД №443697, від 29.05.2013 року серії ААД №889354, від 27.06.2013 року серії 12 ААД №889379, від 23.10.2013 року серії 12 ААД №878634, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує.

Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних видаткових накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 412 413,09 грн. (чотириста дванадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 09 коп.).

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 27.01.2014 року №992/2014, у якій Позивач вимагав від Відповідача у строк до 05.02.2104 року сплатити на поточний рахунок Позивача 462 413,09 грн. боргу, 64 737,84 грн. неустойки, 108 191,20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та повідомити про результати розгляду цієї претензії.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на претензію від 27.01.2014 року №992/2014 відповіді не надав, заборгованість за Договором не сплатив.

Разом з тим, ухвалою від 04.06.2014 року суд зобов'язував Відповідача надати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором від 11.10.2012 року №360. Проте, Відповідач вказаних вимог суду не виконав та не надав суду належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за договором від 11.10.2012 року №360 в частині повної оплати отриманого товару за Договором.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати Відповідачем заборгованості за договором від 11.10.2012 року №360 у сумі 412 413,09 грн. (чотириста дванадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 09 коп.).

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1.., 5.1. Договору та ст.ст. 526, 530, 655, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати поставленого Позивачем товару, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 412 413,09 грн. (чотириста дванадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 09 коп.).

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 12.11.2012 року по 16.05.2014 року у сумі 99 998,42 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 42 коп.).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Як встановлено судом, сторони у п. 8.4. Договору визначили, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, покупець згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити, на вимогу постачальника, проценти за використання чужих коштів в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором з своєчасної та повної оплати отриманого товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Перевіркою правильності визначення Позивачем суми процентів за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 12.11.2012 року по 16.05.2014 року у сумі 99 998,42 грн., судом встановлено, що сума процентів за користування чужими грошовими коштами визначена Позивачем вірно і обґрунтовано. Належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару за Договором, які б спростовували вірність розрахунку суми процентів за користування чужими грошовими коштами, Відповідачем суду не надано. На час розгляду справи Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу вказаної суми процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати у сумі 26 154,74 грн. (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 74 коп.). Розрахунок суми інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаної суми інфляційних втрат, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу інфляційних втрат у сумі 26 154,74 грн. (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 74 коп.).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором від 11.10.2012 року №360 у вигляді основного боргу у сумі 412 413,09 грн. (чотириста дванадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 09 коп.), процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 99 998,42 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 42 коп.) та інфляційних втрат у сумі 26 154,74 грн. (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 74 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором від 11.10.2012 року №360 у вигляді основного боргу у сумі 412 413,09 грн. (чотириста дванадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 09 коп.), процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 99 998,42 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 42 коп.) та інфляційних втрат у сумі 26 154,74 грн. (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 74 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 10 771,32 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 10 771,32 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 32 коп.).

Разом з тим, Відповідач у заяві від 21.07.2014 року б/н про розстрочку виконання рішення суду, просить розстрочити виконання рішення господарського суду Київської області прийняте за наслідками розгляду справи за позовом ТОВ «ТД «Євротрубпласт» до ТОВ «Укртунельбуд» шляхом сплати основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних витрат та судового збору протягом 3 місяців починаючи з 01.08.2014 року по 30.10.2014 року на підставі розробленого з урахуванням економічних показників ТОВ «Укртунельбуд» графіку погашення заборгованості.

Вказану заяву Відповідач обґрунтовує тим, що на сьогоднішній день негайне виконання рішення господарського суду є надзвичайно складним та неможливим, у зв'язку з тим, що криза неплатежів дебіторів, а ними, як правило, є бюджетні організації, призвела до того, що на даний час фінансовий стан Відповідача є надзвичайно складним.

До заяви від 21.07.2014 року б/н про розстрочку виконання рішення суду Відповідачем додано графік погашення заборгованості від 21.07.2014 року №128/14.

Присутній в судовому засіданні 21.07.2014 року представник Позивача не заперечував проти задоволення заяви Відповідача від 21.07.2014 року б/н (вх. №14476/14 від 21.07.2014 року) про розстрочку виконання рішення суду.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року № 9, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

За таких обставин, враховуючи матеріальні інтереси сторін та їх фінансовий стан, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення господарського суду Київської області від 21.07.2014 року у справі №911/2118/14, у зв'язку з чим заява Відповідача від 21.07.2014 року б/н про розстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд", ідентифікаційний код: 30920263, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Комсомольська, буд. 5, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", ідентифікаційний код: 33090871, місцезнаходження: 93009, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 1, заборгованість за договором від 11.10.2012 року №360 у вигляді основного боргу у сумі 412 413,09 грн. (чотириста дванадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 09 коп.), процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 99 998,42 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 42 коп.), інфляційних втрат у сумі 26 154,74 грн. (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 74 коп.) та судовий збір у сумі 10 771,32 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 32 коп.), рострочивши виконання рішення наступним чином:

серпень 2014 року - 150 000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.),

вересень 2014 року - 150 000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.),

жовтень 2014 року - 112 413,09 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 09 коп.),

листопад 2014 року - 126 153,16 грн. (сто двадцять шість тисяч сто п'ятдесят три гривні 16 коп.),

грудень 2014 року - 10 771,32 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 32 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 21 липня 2014 року