Постанова № 40001414, 22.07.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1859/14-а

Провадження № 2-а/0203/107/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2014 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Авраменко А.М.,

за участю представника відповідача - Закарян К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, Приватного підприємства видавництво «Навчальна книга» до Управління Пенсійного фону України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2005 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_2 зі скаргою на неправомірне застосування УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська фінансових санкцій до ПП видавництво «Навчальна книга». Ухвалою районного суду від 16 грудня 2005 року вказану скаргу як позов залишено без розгляду на підставі ст.ст.169, 207 ЦПК України у зв'язку із повторною неявкою позивача в судове засідання. Однак, 23 березня 2006 року Апеляційним судом Дніпропетровської області своєю ухвалою скасовано зазначену ухвалу суду першої інстанції із посиланням, зокрема, на не з'ясування судом першої інстанції питання щодо належності оформлення скарги ОСОБА_2, можливості її розгляду в порядку цивільного судочинства. Справу направлено на новий розгляд до того ж суду. (Т.1 а.с.2, 25, 40-11)

30 травня 2006 року задоволено заяву ОСОБА_2 про відвід судді, в провадженні якого перебувала вказана вище скарга, а 17 серпня 2006 року ухвалою нового судді відкрито провадження у справі як в адміністративній. За наслідками розгляду цієї адміністративної справи 09 листопада 2010 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесено постанову, якою позивачу відмовлено у задоволенні позову. При цьому до участі у розгляді справи в якості третьої особи залучено ПП видавництво «Навчальна книга». (Т.1 а.с.47, 48, 198)

17 квітня 2012 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом своєю ухвалою скасовано вказану вище постанову суду першої інстанції від 09 листопада 2010 року, а справу направлено на новий розгляд (Т.1 а.с.248).

Після надходження справи з суду апеляційної інстанції з 02 жовтня 2012 року дана адміністративна справа перебувала в провадженні нового судді, а 02 жовтня 2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська адміністративна позовна заява на підставі ст.128 КАС України у зв'язку із повторною неявкою позивача залишена без розгляду. Однак, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року ухвалу суду першої інстанції від 02 жовтня 2013 року скасовано, а справу повернуто до районного суду для продовження розгляду. (Т.2 а.с.1, 17, 44)

02 квітня 2014 року дана адміністративна справа прийнята до свого провадження суддею Маймур Ф.Ф. із призначенням до розгляду у судове засідання, в ході якого 16 червня 2014 року судом своєю ухвалою змінено процесуальний статус третьої особи ПП видавництво «Навчальна книга» на співпозивача із роз'ясненням права на подання останнім в такому випадку своїх позовних вимог в письмовій формі (Т.2 а.с.48, 81).

В обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням їх неодноразового уточнення і доповнення позивач ОСОБА_2 послалась на те, що вона є власником ПП видавництво «Навчальна книга», а 13 квітня 2005 року відповідачем вручено ПП видавництво «Навчальна книга» три своїх рішення від 08 квітня 2005 року №87, 88, 89 про застосування до вказаного видавництва на підставі ст.106 ч.9 п.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» штрафів та пені в загальному розмірі 396,23 гривень та 111,9 гривень відповідно за несплату/не своєчасну сплату страхових внесків із заробітної плати. Позивач вважає такі рішення незаконними з підстав порушення ними її права власності стосовно ПП Видавництво «Навчальна книга» та на грошові кошти, які відповідач намагається стягнути з видавництва в якості штрафних санкцій, а також з підстави невірного застосування відповідачем норм законодавства, застосування відповідачем своєї відомчої інструкції всупереч нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», норми якого відповідач ще й невірно тлумачить, вважаючи, що страхові внеси мали бути сплачені видавництвом у 2004 році не залежно від виплати заробітної плати, з якої такі внески і сплачуються. Вказуючи, що видавництво не порушує законодавства, на яке посилається відповідач, не зобов'язано сплачувати страхові внески при фактичній невиплаті заробітної плати, а така невиплата і має місце, позивач просила суд: визнати протиправними дії відповідача із застосування оскаржуваними рішеннями №87, 88, 89 від 08 квітня 2005 року штрафів та пені за відсутній в законодавстві вид платежу - аванс пенсійних внесків із заборгованості до виплати заробітної плати; визнати протиправними дії відповідача з винесення вказаних рішень №87, 88 та 89 від 08 квітня 2005 року після спливу строку на винесення рішень про застосування фінансових санкцій і нарахування пені за сплачені авансом в вересні 2004 року внески, нараховані на зарплати за березень-травень 2004 року; скасувати вказані зазначені три рішення відповідача в тому числі з підстави надання зворотної сили змінам до інструкції ПФУ від 31 січня 2005 року. Також позивач просила суд роз'яснити позивачу, що законодавець забороняє сплачувати аванс пенсійних внесків з боргів по зарплаті. (Т.1 а.с.2, 67, 97, 114, 133, Т.2 а.с.71, 97)

В останнє судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилась, в ході розгляду справи свої позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі, надала до суду в письмовій формі свій виступ в судових дебатах.

Позивач ПП видавництво «Навчальна книга» своєї письмової позовної заяви до суду не подав, представник даної особи в останнє судове засідання не з'явився, натомість ОСОБА_2 подала до суду в письмовій формі свій виступ в судових дебатах як представника ПП видавництво «Навчальна книга» - третьої особи у справі, в якому позовні вимоги позивача ОСОБА_2 підтримала, наполягала на їх задоволенні з тих підстав, що видавництво не порушувало у своїй діяльності жодних вимог закону щодо сплати страхових внесків відповідачу.

Представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову, надала суду письмові заперечення, пославшись на те, що ПП видавництво «Навчальна книга» є платником страхових внесків (страхувальником) і відповідно до ст.20 п.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язане не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення звітного періоду (календарний місяць) сплачувати такі страхові внески із заробітної плати. Оскільки ж вказаним підприємством такі обов'язки у 2004 році не виконувались, допущено затримку платежів, відповідачем оскаржуваними позивачем рішеннями застосовано фінансові санкції у вигляді штрафів і пені відповідно та в порядку, визначеними законом. При цьому згідно до ст.106 вказаного закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені, штрафів не застосовується. (Т.2 а.с.53)

Вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що Приватне підприємство видавництво «Навчальна книга», засновником якого є позивач ОСОБА_2, є юридичною особою, реєстрація якої здійснена 05 квітня 1996 року (ЄДРПОУ 24235914), а також платником страхових внесків як страхувальник відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року та зареєстровано в УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська за №04060302339 (Т.1 а.с.4, 6, 8, 62, 137-146, 158).

08 квітня 2005 року відповідачем прийнято три рішення - №87, 88 та №89 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Даними рішеннями посадовою особою відповідача на підставі ст.106 ч.9 п.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до ПП видавництво «Навчальна книга» застосовано штрафи в сумі 290,6 гривень, 103,64 гривень та 1,97 гривень, а також пеня в розмірі 75,47 гривень, 36,27 гривень та 0,16 гривень відповідно. При цьому, нарахування таких санкцій здійснювалось відповідачем на підставі здійснених ним розрахунків, згідно яких відповідачем станом на 20 квітня, 20 травня, 21 червня, 20 липня та 20 вересня 2004 року була нарахована ПП видавництво «Навчальна книга» заборгованість по сплаті із заробітної плати страхових внесків на суми 187,64 гривень, 196,8 гривень, 196,8 гривень, 518,21 гривень та 0,6 гривень відповідно, яку (заборгованість) погашено видавництвом 28-29 вересня 2004 року, тобто із допущенням затримки платежів. (Т.1 а.с.3-9, Т.2 а.с.54-57, 92)

Вказані спірні рішення позивач отримала 13 квітня 2005 року (Т.1 а.с.3, 5, 7).

Разом з тим, як з'ясовано в судовому засіданні з пояснень сторін у відповідності до ст.72 КАС України станом на дату, на яку відповідач визначає наявність заборгованості у ПП видавництво «Навчальна книга» зі сплати страхових внесків із заробітної плати, вказане підприємство не здійснювало фактичну виплату заробітної плати своїм працівникам, тобто у вказаного підприємства була наявна заборгованість зі сплати заробітної плати, з якої відповідачем розрахована сума несплачених страхових внесків, а в подальшому і штрафні санкції та пеня (а.с.93).

Крім того, судом встановлено, що 09 червня 2009 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою скасовано постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року та постановлено нову, якою відмовлено УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська у задоволенні позовних вимог до ПП видавництво «Навчальна книга» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому, в своєму рішенні вказаний суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що страхові внески до Пенсійного фонду не можуть бути сплачені зокрема ПП видавництво «Навчальна книга» раніше виплати працівникам заробітної плати, натомість підлягають одночасній сплаті із заробітною платою. Вказана постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року, а тому у відповідності до ст.72 ч.1КАС України обставини та висновки, викладені в ній, мають преюдиціальне значення при розгляді даної адміністративної справи. (Т.1 а.с.166-181, 222, 226)

Правовідносини, які виникли між сторонами,врегульовані положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про оплату праці», КЗпП України, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція), - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст.19 ч.1, ст.20 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески для суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, - роботодавців, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно ст.20 ч.6 абз.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Положеннями ст.20 ч.6 абз.5, 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Частиною 12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

За змістом ст.15 Закону України «Про оплату праці», ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Пунктом 5.1.4 Інструкції встановлено, що нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Нормою ст.9 ч.4 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, ст.ст.2, 6 КАС України судом захищаються саме прав та свободи особи. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ст.ст.104, 105 КАС України захист особою своїх прав, свобод та інтересів, у випадку наявності в неї із суб'єктом владних повноважень спору публічно-правового характеру, здійснюється шляхом подання до адміністративного суду адміністративної позовної заяви в письмовій формі, де така особа значиться саме як позивач.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених вище положень законів, суд приходить до висновку, що виконання платником страхових внесків (страхувальником) обов'язку зі сплати страхових внесків залежить від факту отримання коштів на оплату праці (виплати доходу), а страхові внески до Пенсійного фонду не можуть бути сплачені раніше заробітної плати та сплачуються одночасно, оскільки оплата праці є першочерговим платежем роботодавця по відношенню до будь-яких інших платежів, в тому числі страхових внесків, що прямо передбачено трудовим законодавством та не суперечить наведеним вище положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, враховуючи зміст та преюдиціальне значення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року, приймаючи до уваги, що відповідачем по справі винесено оскаржувані три рішення №87, 88 та №89 про застосування до ПП видавництво «Навчальна книга» фінансових санкцій (штрафів) та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) нарахованих відповідачем страхових внесків за умови фактичної невиплати ПП видавництво «Навчальна книга» своїм працівникам заробітної плати, з якої і розраховані такі страхові внески, суд вважає правову позицію ОСОБА_2 щодо протиправності дій відповідача та зазначених трьох рішень - обґрунтованою. При цьому, положення п.5.1.4 Інструкції за переконанням суду не можуть бути застосовані при регулюванні правовідносин між відповідачем та ПП видавництво «Навчальна книга» на підставі ст.9 ч.4 КАС України, оскільки положення вказаного пункту Інструкції, як підзаконного нормативно-правового акту, суперечить нормам законодавчих актів, що мають вищу юридичну силу, а саме наведеним судом вище нормам ст.15 Закону України «Про оплату праці», ст.97 КЗпП України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, даний адміністративний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Як вбачається зі змісту її позовної заяви, остання звернулась до суду як фізична особа, а не представник саме позивача ПП видавництво «Навчальна книга», в той же час предметом спору є правомірність винесення відповідачем як суб'єктом владних повноважень актів індивідуальної дії - трьох спірних рішень №87, 88, 89, а також правомірність дій такого відповідача з винесення цих рішень, які стосуються виключно ПП видавництво «Навчальна книга» та його господарської і підприємницької діяльності, а не ОСОБА_2 особисто як фізичної особи, оскільки вона особисто не перебуває з відповідачем у публічно-правових правовідносинах відповідного змісту та характеру. При цьому до тверджень позивача ОСОБА_2 щодо порушення відповідачем спірними рішеннями та діями її прав власності стосовно ПП видавництво «Навчальна книга» та стосовно коштів, які відповідач стягує з видавництва шляхом застосування фінансових санкцій, суд ставиться критично, оцінює їх як помилкові, оскільки за змістом цивільного та господарського законодавства, зокрема ст.ст.81, 83 ЦК України, ст.ст.63, 113 ГК України, ПП видавництво «Навчальна книга» є юридичною особою, яка виступає самостійним суб'єктом в тому числі в адміністративних та господарських правовідносинах, маючи власне відокремлене майно та право власності на нього, яке не є тотожним із майном та правом власності ОСОБА_2 як фізичної особи. До того ж відповідачем жодним чином не оспорюється право власності позивача ОСОБА_2 на будь-що.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстави неналежності фізичної особи ОСОБА_2 як позивача по даній адміністративній справі, суд також виходив з того, що ПП видавництво «Навчальна книга», не заважаючи на зміну судом його процесуального статуту з третьої особи на співпозивача та роз'яснення судом права на пред'явлення ним власних позовних вимог від свого імені до відповідача, що мало бути здійснено в письмовій формі згідно вимог КАС України, своєї позовної заяви до суду так і не подало, а підтримання таким співпозивачем як третьою особою позовних вимог позивача ОСОБА_2 не може вважатись належним звернення до суду ПП видавництво «Навчальна книга» для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Не приймає суд до уваги в якості доказів по справі постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 липня 2006 року по справі №А23/170, оскільки така постанова оскаржена до суду апеляційної інстанції, а розгляд апеляційної скарги зупинено до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі (Т.1 а.с.53-54, Т.2 а.с.11, 19, 21).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.94 КАС України та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_2 в ході розгляду справи судові витрати відшкодування не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ст.15 Закону України «Про оплату праці», ст.97 КЗпП України, п.5.1.4 Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, ст.ст.2, 6, 9, 11, 18, 69-72, 79, 86, 99, 100, 104, 105, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та Приватному підприємству видавництво «Навчальна книга» у задоволенні позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про скасування рішень та зобов'язання чинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська до Адміністративного Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Адміністративного Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на постанову суду, прийняту згідно зі ст.160 ч.3 КАС України та/або в порядку письмового провадження, може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ф.Ф. Маймур