Постанова № 40001176, 30.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 910/2278/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Запорощенка М.Д., Короткевича О.Є.,розглянувши матеріали касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод", м. Черкасина постанову та ухвалувід 11.06.2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. господарського суду м. Києва у справі№ 910/2278/13 господарського суду м. Києва за заявою відкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод", м. Черкасидо боржникафізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Київпровизнання банкрутомліквідатор арбітражний керуючий Лецкан В.Л.в судовому засіданні взяли участь представники:

ВАТ "Шрамківський цукровий завод"Федоренко О.І., довір.,фізичної особи -підприємця ОСОБА_4ОСОБА_4, паспорт,ліквідатора - арбітражного керуючого Лецкана В.Л.Бондар А.І., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2013 року, що винесена у справі № 910/2278/13, прийнято до розгляду заяву відкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод" (далі - Кредитор, Завод) про порушення справи про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі - Боржник, Підприємець) в порядку норм ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.05.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Підприємця, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо. При цьому визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - Заводу до Підприємця в сумі 393 533 грн. 59 коп.

Постановою господарського суду м. Києва від 11.06.2013 року Підприємця визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Лецкана В.Л.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2014 року (суддя - Д.В. Мандичев) відмовлено Заводу у визнанні кредитором Боржника з додатковими грошовими вимогами на суму 7 559 889 грн. 76 коп.

Не погодившись із цією ухвалою суду, ліквідатор відкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод" - арбітражний керуючий Юдицький О.В. звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 31.03.2014 року та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити заяву Заводу про визнання додаткових грошових вимог до Підприємця на суму 7 559 889 грн. 76 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року (головуючий суддя - Гарник Л.Л., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 31.03.2014 року - без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, відкрите акціонерне товариство "Шрамківський цукровий завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду м. Києва від 31.03.2014 року, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року та направити справу та заяву Кредитора на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 15, 30 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Кредитора, Боржника та ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи Заводу у визнанні кредитором Боржника з додатковими грошовими вимогами на суму 7 559 889 грн. 76 коп., місцевий суд встановив, що за визначенням Кредитора ці вимоги складають збитки, що були нанесені Заводу Боржником в період, коли останній виконував повноваження ліквідатора у справі про банкрутство Заводу, та ці збитки обґрунтовані останнім передачею Підприємцем третій особі по визнаному в подальшому недійсним договором купівлі-продажу майна Заводу вартістю, що значно перевищувала суму самого договору. Також судами була надана правова оцінка підготовки та порядку продажу майна Заводу за вказаним договором купівлі-продажу у справі про банкрутство Заводу, а також вказано, що стосовно діяльності Підприємця, як арбітражного керуючого у справі про банкрутство Заводу, проводилась оцінка та не було встановлено порушень такої діяльності. Враховуючи ж, що по недійсній угоді з вимогами про відшкодування збитків внаслідок її укладення Завод не звертався до іншої сторони такої угоди, а при ухваленні рішення про визнання угоди недійсною питання про відшкодування збитків не розглядалось, суд дійшов висновку про недоведеність факту нанесення Підприємцем збитків на спірну суму вимог Заводу.

Підтримуючи вказані висновки місцевого суду, апеляційний суд додав, що розгляд та надання оцінки спірним правовідносинам вимагає залучення до участі інших осіб, проведення додаткових процесуальних дій, а при розгляді кредиторських вимог суд не розглядає та не вирішує спір по суті, а лише розглядає їх на предмет підтвердженості доказами у справі. На підставі цього апеляційний суд також дійшов висновку про недоведенність додатково заявлених Кредитором вимог та відхилення клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Заперечуючи наведені висновки судів, скаржник зазначив, що факти в справі про банкрутство Заводу стосуються неправомірності укладення визнаної недійсною угоди купівлі-продажу у ліквідаційній процедурі майна Заводу та ці факти мають преюдиційне значення. Суди ж не дослідили обставини щодо нанесення Боржником збитків укладенням вказаної угоди.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені всупереч встановлених судами обставин справи та норм законодавства про банкрутство.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, всі обставини, якими обґрунтовані додаткові вимоги Кредитора до Боржника (нанесення збитків, як ліквідатором Заводу у справі про банкрутство останнього) стосуються іншої справи - про банкрутство Заводу. А тому можуть бути предметом розгляду, зокрема скарги на дії ліквідатора у цій справі із застосуванням приписів ч. 10 ст. 31 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), в порядку яких здійснюється провадження у справі № 14-10-08/2102 про банкрутство Заводу. Однак, як встановили суди, арбітражного керуючого ОСОБА_4 ухвалою від 17.03.2009 року у вказаній справі було усунуто від виконання обов'язків ліквідатора з призначенням іншого ліквідатора, а обставини щодо нанесення арбітражним керуючим ОСОБА_4 у справі про банкрутство Заводу збитків або шкоди не було предметом розгляду судів, а також не були порушені відповідні питання у цій справі.

До викладеного та у зв'язку із встановленим судами та зазначеним скаржником фактом визнання недійсною ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 року у справі у справі № 14-10-08/2102 про банкрутство Заводу угоди від 09.03.2004 року купівлі-продажу майна Заводу з додатковою угодою від 30.04.2004 року, колегія суддів звертає увагу також на таке.

Нормами частин 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України (правові наслідки недійсності правочину) передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як вже було зазначено вище, при вирішенні питання щодо недійсності згаданого правочину у справі № 14-10-08/2102 про банкрутство Заводу жодне із визначених в ст. 216 Цивільного кодексу України питань (щодо відшкодування збитків або стороною цієї угоди, або будь-якою іншою особою, зокрема і особою, що вчинила від імені Заводу цей правочин - арбітражним керуючим ОСОБА_4) не розглядалось та не вирішувалось, а відповідні обставини не були предметом правової оцінки судів.

У зв'язку із цим спростовуються доводи скаржника про те, що саме для розгляду та вирішення питання стосовно додатково заявлених Заводом кредиторських вимог до Підприємця мають преюдиційне значення факти в справі про банкрутство Заводу, які стосуються неправомірності укладення визнаної недійсною угоди купівлі-продажу у ліквідаційній процедурі майна Заводу.

За викладених підстав слід погодитись і з висновком судів про те, що заявлені Заводом до Підприємця кредиторські вимоги в сумі 7 559 889 грн. 76 коп. саме як збитки, нанесені, на думку Кредитора, укладенням недійсної угоди з купівлі-продажу майна Заводу у справі про банкрутство останнього, не доведені заявником, що є порушенням норм ст.ст. 32-36 ГПК України та ст.ст. 23, 91, 92 Закону про банкрутство, а тому відсутні правові підстави для їх визнання.

При цьому слід зазначити, що виходячи з приписів ст.ст. 23, 91, 92 Закону про банкрутство, господарський суд не вирішує кредиторські вимоги по суті як, зокрема, цивільні зобов'язання, а лише розглядає такі вимоги в контексті справи про банкрутство на предмет їх підтвердженості належними та дійсними доказами у справі.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. ст.ст. 23, 91, 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 216 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 41, 32-36, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 31.03.2014 р. у справі № 910/2278/13 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді М.Д. Запорощенко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 31.07.2014 року.