Постанова № 40001137, 30.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 916/638/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.(доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17 червня 2014 рокуу справі№ 916/638/14за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой"про стягнення 215 282,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 215 282 грн майнової шкоди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2014 (суддя - Дяченко Т.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (головуючий - Бойко Л.І., судді - Величко Т.А., Лашин В.В.) рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2014 скасовано, позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" 21 867, 00 грн збитків та судові витрати.

В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" на користь ТОВ "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" 21 867,00 грн упущеної вигоди, 193 415, 07 грн відсотків за прострочення платежів з кредиту, як зворотної вимоги та судові витрати.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 03.12.2007 між ТОВ "Еталонавтосервіс" (замовник) та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" (постачальник) було укладено договір № 3/12 на поставку продукції, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити своїм автотранспортом цеглу керамічну ефективну полуторну М-100 запаковану на піддонах стрейч-плівкою та цеглу одинарну повнотілу М-100 запаковану на піддонах стрейч-плівкою на об'єкт позивача, а позивач прийняти вищезазначену продукцію постачальника та оплатити її вартість на умовах 100% передплати. Загальна кількість продукції - 177 778 штук цегли керамічної склала 160 000, 00 грн.

На виконання умов договору № 3/12 позивачем перерахував на рахунок відповідача передплату у сумі 160 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 2 від 28.12.2007р. (а.с. 14).

Проте, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" зобов'язання з поставки товару не виконав, що спричинило подальше звернення позивача до господарського суду Одеської області, рішенням якого від 01.07.2011 у справі № 13-15/198-10-5560 позовні вимоги ТОВ "Еталонавтосервіс" до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" про розірвання договору на поставку продукції від 03.12.2007 № 3/12 та стягнення 160 000,00 грн передплати та 10 000,00 грн пені задоволено у повному обсязі. Вказане рішення суду не оскаржувалось та у встановленому законом порядку набрало законної сили.

27.12.2007 між ТОВ "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" і ВАТ "Морський транспортний банк" було укладено кредитний договір № 2590/OF.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов частково, апеляційний господарський суд виходив з того, що через невиконання ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Укрінстрой" умов договору з поставки цегли, ТОВ "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" не мало можливості поставити цеглу ТОВ "ТрансРемБуд" відповідно до договору від 27.11.2007, в зв'язку з чим зазначений договір було розірвано, а тому ТОВ "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" не отримало 21 867,00 грн прибутку, що згідно з ст. 22 ЦК України, 224 ГК України є пущеною вигодою. При цьому, на думку апеляційного суду упущена вигода в сумі 21 867,00 грн. складається із різниці вартості керамічної цегли у кількості 177 778 штук, загальною вартістю 181 867,00 грн за договором купівлі-продажу № 20/11 від 27.11.2007 та вартості керамічної цегли у кількості 177 778 штук, загальною вартістю 160 000,00 грн за договором № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007. Водночас, суд апеляційної інстанції відмовив у частині стягнення з відповідача прямих збитків у сумі 193 415,07 грн, що пов'язані з необхідністю внесення платежів за обслуговування кредиту.

Однак повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції неможливо виходячи з такого.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Як встановлено місцевим судом, позивач, вказував на втрату певного очікуваного доходу у розмірі 21 867,00 грн, який він розраховував отримати від реалізації цегли, що підлягала поставці за договором № 3/12, однак ним у встановленому законом порядку не було доведено, що ним укладався договір поставки саме з метою подальшого перепродажу цегли, а не для будь-якої іншої мети та не було доведено реальну можливість реалізації такої цегли з прибутком у сумі 21 867,00 грн.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивачем відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, а тому місцевий суд правомірно відмовив у позові в частині стягнення 21 867,00 грн.

Щодо вимог про стягнення 193 415,07 грн прямих збитків, що пов'язанні з необхідністю внесення платежів за обслуговування кредиту.

Як зазначав позивач, з метою належного виконання умов договору № 3/12 на поставку продукції, 27.12.2007 між позивачем і ВАТ "Морський транспортний банк" було укладено кредитний договір № 2590/OF.

Відповідно до умов вказаного договору позивач отримав 225 000, 00 грн кредитних коштів для поповнення обігових коштів позичальника.

За період користування кредитними коштами, з 27.12.2007 до 04.10.2013 ТОВ "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" було сплачено банку 193 415,07 грн строкових відсотків, що підтверджується копією довідки ПАТ "Марфін Банк" від 04.10.2013 (а.с. 9) та копією виписки з банківського рахунку (а.с. 34-65) та які позивач просить стягнути з відповідача, як прямі збитки, що пов'язанні з необхідністю внесення платежів за обслуговування кредиту.

Як правильно встановлено місцевим судом, посилаючись на понесення прямих збитків, що полягали у необхідності сплати строкових відсотків за користування кредитом, позивачем належними доказами не підтверджено необхідність отримання кредитних коштів саме з метою належного виконання умов договору № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007. При цьому, сторонами у п. 1.1. кредитного договору було погоджено, що банк зобов'язався надати позивачу кредит для поповнення обігових коштів позивача на суму 225 000,00 грн, а тому отримання такого кредиту для цілей виконання договору № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007 можливо лише припускати.

Також, матеріали справи не містять належних доказів і позивачем не доведено того, що причиною понесення ним додаткових витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредиту у період з 27.12.2007 до 04.10.2013 було невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3/12 на поставку продукції від 03.12.2007. Водночас, як вбачається із матеріалів справи, розмір залучених кредитних коштів (225 000,00 грн) та вартість непоставленого відповідачем товару (160 000,00 грн) відрізняються і позивачем не доведено, що на відповідача покладався обов'язок з відшкодування додаткових витрат позивача на обслуговування усієї суми кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Необхідними елементами такої відповідальності також є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, наявність якої має бути доведена позивачем.

Отже, враховуючи викладене, господарський суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність належними доказами заявлених до стягнення прямих збитків у сумі 193 415,07 грн, що пов'язані з необхідністю внесення платежів за обслуговування кредиту, а тому місцевий суд правомірно відмовив в позові у цій частині.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову є помилковим, а тому постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2014.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАВТОСЕРВІС" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 червня 2014 року у справі за № 916/638/14 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 23 квітня 2014 року залишити в силі.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко