Постанова № 40001118, 29.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 923/118/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Південна будівельна група "Дніпро"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.05.2014у справі№ 923/118/14 Господарського суду Херсонської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Нова лінія"доПриватного підприємства "Південна будівельна група "Дніпро"простягнення 108 780,00 грн.за участю представників: позивачаКолісник С.Є., дов. від 28.07.2014відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 Приватне акціонерне товариство "Нова лінія" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Південна будівельна група "Дніпро" неустойки в сумі 108780 грн.

Позовні вимоги вмотивовано порушенням строку закінчення робіт, визначених договором №306/01 від 03.06.2013, приписами статей 526, 530, 871,875 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні, посилаючись на приписи статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", проти позовних вимог заперечив у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.03.2014 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму неустойки (пені) 3938,80 грн. та 78,78 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення неустойки у вигляді пені, обмеженої згідно з приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", визначивши, що у встановлені договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо закінчення робіт не виконав.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 (судді: Головей В.М. - головуючий, Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) рішення Господарського суду Херсонської області від 25.03.2014 скасовано; позов Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку за порушення строку закінчення робіт в сумі 108780 грн., 2175,60 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 1087,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова вмотивована доведеністю вимог позивача та необгрунтованим застосуванням місцевим господарським судом до даних правовідносин положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Не погоджуючись з господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, частини 3, 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 549, 551, 610, 611 Цивільного кодексу України, оскільки в порушення статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з відповідача безпідставно стягнуто пеню у розмірі, визначеному пунктом 11.7 договору №306/01 від 03.06.2013.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні заперечив проти її доводів, пославшись на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції. Відповідач не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.06.2013 Приватне акціонерне товариство "Нова лінія"(замовник) та Приватне підприємство "Південна будівельна група "Дніпро" (підрядник) уклали договір № 306/01 на виконання робіт по поточному ремонту промислової підлоги на території торгівельного центру "Нова лінія", відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов'язався виконати роботи по поточному ремонту промислової підлоги на території торгівельного центру "Нова лінія", за адресою м. Херсон, вул. Нафтовиків, 37, згідно із затвердженим кошторисним розрахунком та договірною ціною, здати в експлуатацію об'єкт у встановлений договором термін.

Загальна сума договору визначається на підставі кошторису (додаток №1 до договору) та складає 58800 грн., в тому числі ПДВ 20% 9800 грн. (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору сторони встановили строки виконання робіт, зокрема, строк закінчення робіт складає не більше ніж 12 календарних днів з дати отримання підрядником попередньої оплати.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що до початку робіт, протягом 5 банківських днів з дати підписання договору сторонами, замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника попередню оплату у розмірі 50 відсотків від загальної суми договору, що складає 29400 грн., в тому числі ПДВ 20% 4900 грн.

Відповідно до пункту 9.1. договору, здавання-приймання робіт після закінчення будівництва здійснюється згідно діючого порядку та оформлюється актом приймання виконаних робіт.

Згідно з пунктом 11.7. договору у випадку порушення строку закінчення робіт, передбаченого пунктом 3.1. цього договору, з вини підрядника, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 1 % від загальної суми договору за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 14.3. договору).

Судами встановлено, що позивач на виконання умов договору перерахував на користь відповідача попередню оплату в сумі 29400 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8271 від 21.06.2013, а відповідач відповідно до пункту 3.1. договору зобов'язаний закінчити роботи 03.07.2013.

Однак роботи, передбачені договором, підрядником по поточному ремонту промислової підлоги на території торгівельного центру "Нова лінія" в строк по 03.07.2013 в повному обсязі виконані не були, замовнику на підставі Акта виконаних робіт не передані.

11.12.2013 позивач поштою направив відповідачу претензією за вих. №16049 від 10.12.2013, в якій вимагав завершення робіт в повному обсязі та сплати передбаченої договором суми неустойки, дана претензія отримана відповідачем 17.12.2013 та залишена без відповіді.

Враховуючи викладене, Приватне акціонерне товариство "Нова лінія" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Південна будівельна група "Дніпро" неустойки в сумі 108780 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем строку закінчення робіт по поточному ремонту промислової підлоги, визначених договором №306/01 від 03.06.2013.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд вказав про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення неустойки у вигляді пені, визначеної відповідно до приписів статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Скасовуючи рішення першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав про порушення відповідачем умов договору №306/01 від 03.06.2013, оскільки у встановлені договором строки зобов'язання щодо закінчення робіт не виконав, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення неустойки, передбаченої пунктом 11.7 договору, як відповідальність за неналежне виконання негрошових зобов'язань (будівельних робіт ), обгрунтовані.

Як вбачається зі змісту договору № 306/01 від 03.06.2013, вказаний договір за своєю юридичною природою є договором будівельного підряду.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частин 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 883 цього Кодексу за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

Окремі види штрафних санкцій визначено статтею 549 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно статей 9, 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Таким чином, договір встановлює зобов'язання відповідача (підрядника) виконати передбачені договором роботи належним чином та у встановлений строк. Пунктом 11.7 договору встановлено відповідальність підрядника у вигляді неустойки за порушення ним саме вказаних договірних зобов'язань.

Судами достовірно встановлено порушення відповідачем обумовленого договором господарського зобов'язання виконати будівельні роботи у встановлений договором строк, що є підставою для його господарсько-правової відповідальності.

Апеляційна інстанція дослідила, що зі змісту статті 549 Цивільного кодексу та пункту 11.7. договору вбачається, що сторони передбачили в договорі неустойку, яка за своєю правовою природою є пенею, однак в даному випадку ця неустойка (пеня) стягується з відповідача за неналежне виконання останнім негрошових зобов'язань.

Врахувавши вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд встановив, що 21.06.2013 позивач сплатив відповідачу попередню оплату - 29400грн., що складає 50% від загальної суми договору - 58800 грн., відтак строк виконання робіт з урахуванням пункту 3.1. договору до 03.07.2013, а період нарахування неустойки з 04.07.2013 до 04.01.2014, розмір суми неустойки (пені) в цей період становить 108780 грн.

Доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом вимог статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", судова колегія відхиляє, оскільки даний Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, отже норми вказаного Закону не можуть застосовуватися до правовідносин сторін, що є предметом розгляду у даній справі. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13.12.2013 у справі № 908/43/13-г).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, які ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та належно встановлених обставинах справи в частині задоволення позову щодо стягнення з відповідача 108780грн. пені за період з 04.07.2013 до 04.01.2014 Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.

Підстав для скасування постанови апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Південна будівельна група "Дніпро" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі № 923/118/14 Господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач