Рішення № 40001048, 28.07.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" липня 2014 р. Справа № 906/708/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

- прокурор: Пустовіт М. Л. - посв. №020924 від 07.10.2013р.;

- від позивача 1: Гордійчук Я.В. - дов. №497 від 17.06.2014р.;

- від відповідача: Кошовий А.М. - дов. №639 від 27.12.2013р.;

Сівко Й.Л. - дов. №72 від 08.01.2014р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі

1) Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради (м.Житомир)

2) Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Приватного підприємства "ВЖРЕП №4" (м.Житомир)

про стягнення 39388,91 грн.

Прокурор подав позов про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості в сумі 39388,91 грн., з яких 37998,39 грн. основного боргу; 1390,52грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.07.2014р.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2014р. відкладено розгляд справи на 17.07.2014р.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 17.07.2014р. відкладено розгляд справи на 28.07.2014р.

Позивач-1 повноважного представника в судове засідання не направив.

17.07.2014р. на адресу господарського суду від позивача-1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

17.07.2014р. прокурором подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить стягнути з відповідача 39949,34грн., з яких 37998,39 грн. основного боргу; 1950,95грн. пені.

Вказана заява прийнята судом до розгляду 17.07.2014р.

Прокурор та представник позивача-2 позов підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у позові та у заяві про збільшення позовних вимог.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013р. між КП "Агентство з управління майном" (орендодавець/позивач-2) та ПП "ВЖРЕП №4" (орендар/відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна №1695 (а.с. 13-14), відповідно до п. 1.1. якого позивач орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення під офісні приміщення.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Умовами п. 3.2. договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Положення про оренду, методики розрахунку та порядку використання за оренду майна комунальної власності м.Житомира, затвердженої рішенням міської ради (далі Положення), або за результатами конкурсу на право укладання договору оренди комунальної власності територіальної громади м.Житомира.

Згідно п. 3.3. договору, орендна плата по цьому договору за перший місяць оренди становить 3307,23грн. без ПДВ у місяць і вноситься орендарем згідно наданого рахунку, не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.

Відповідальність у разі отримання та/або неотримання рахунку згідно з п. 3.3. договору несе орендар (п. 7.4. договору).

Звертаючись з позовом до суду, прокурор посилається на несплату відповідачем орендних платежів за період з серпня 2013р. по квітень 2014р. на суму 37998,39грн., що підтверджується рахунками (а.с. 60-65).

Згідно п. 6.6. договору, орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач в процесі розгляду справи у повному обсязі погасив заборгованість по орендним платежам, що були предметом спору, з яких:

- 01.07.2014р. - 2000,00грн.;

- 02.07.2014р. - 2000,00грн.;

- 04.07.2014р. - 2000,00грн.;

- 09.07.2014р. - 3500,00грн.;

- 10.07.2014р. - 3500,00грн.;

- 11.07.2014р. - 3500,00грн.;

- 14.07.2014р. - 3500,00грн.;

- 15.07.2014р. - 3500,00грн.;

- 16.07.2014р. - 8500,00грн. (а.с. 50-55);

- 6702,98грн. переплати по договору №1112 від 01.08.2010р., які зараховані в рахунок оплати по даному договору (а.с. 67-68).

Тобто, на момент вирішення спору, відповідачем основна заборгованість погашена у повному обсязі.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення 37998,39грн. основного боргу підлягає припиненню.

Згідно п. 3.6. договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з орендаря з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь період прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати в терміни, встановлені в п.3.3 цього договору.

У відповідності з п. 3.6. договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 1950,95грн. за період з 11.09.2013р. по 19.05.2014р. (а.с. 71).

Відповідач проти стягнення штрафних санкцій заперечив, посилаючись на несвоєчасне надання позивачем рахунків на сплату орендних платежів.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд встановив, що її нараховано арифметично вірно, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

При цьому судом враховано, що положеннями п. 7.4. договору сторони обумовили, що відповідальність у разі отримання та/або неотримання рахунку згідно з п. 3.3. договору несе орендар, тому заперечення відповідача є безпідставними.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 1950,95грн. пені, суд вважає за можливе зменшити її розмір до 1500,00грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, врахував, що відповідачем заборгованість погашена у повному обсязі, а на обставинах щодо понесених збитків та про негативні наслідки неналежного виконання зобов'язання позивач не заявляв.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1500,00грн. пені.

Провадження у справі в частині стягнення 37998,39 грн. заборгованості підлягає припиненню.

Пуктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 1500,00грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" (10031, м. Житомир, вул. Северина Наливайка, 7-А, ідентифікаційний код 36549046)

на користь Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Щорса, 4, ідентифікаційний код 34788934)

- 1500,00грн. пені.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 37998,39грн. заборгованості.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" (10031, м. Житомир, вул. Северина Наливайка, 7-А, ідентифікаційний код 36549046) в дохід Державного бюджету України

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.08.14

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - до справи:

2 - позивачу-1 (рек.)

3 - прокуратура м.Житомира