Постанова № 40000003, 25.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2014 року

Суддя Апеляційного суду м. Києва Лясковська В.І., за участю представників Київської міжрегіональної митниці Дєдєньової Д.О., Грабчака П.В., прокурорів прокуратури м. Києва Машненкової В.І., Рашевського М.О., Свербиуса А.О., захисника особи, щодо якої закрито провадження у справі за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, ОСОБА_6 - ОСОБА_7, розглянувши апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

згідно даних протоколу про порушення митних правил №0202/10000/14 від 20 березня 2014 року, складеного головним інспектором оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Київської межрегіональної митниці Міндоходів, виконувач обов'язки директора ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» ОСОБА_6 вчинив порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, яке полягало в наступному.

31 липня 2013 року в зоні Південної митниці з Туреччини на митну територію України у контейнері №NGHU7063266 на підставі товаросупровідних документів: коносаменту №13/07/300/02862-0005664 від 27 липня 2013 року, інвойсу №ЕХ-0023 від 25 липня 2013 року переміщено товари «білизна туалетна чи білизна кухонна, з махрових тканин» вагою брутто 6500 кг., загальною вартістю 14 208,83 доларів США.

Відповідно до товаросупровідних документів:

- продавцем товару є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія);

- відправником товарів є «SANKO DIS TICARET A.S.» (BURAK MAH.SANI KONUKOGLU BULVARI N0:223 SEHITKAMIL, 27001 GAZIANTEP, Туреччина;

- одержувачем товарів є TOB «ВІВАТІМПОРТ» (ЄДРПОУ 38490763, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 28).

Товари поставлені на виконання умов контракту № ЕХ-08-05-13 від 8 травня 2013 року, укладеного між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» (Великобританія) в на умовах поставки СІР Київ.

25 червня 2013 року товари, заявлені до митного оформлення в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів (митний пост «Західний») в режимі ІМ-40 за МД №100250000/2013/065719 оформлено та випущено у вільний обіг.

6 вересня 2013 року Київською міжрегіональною митницею Міндоходів, з метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України, до Департаменту митної справи Міндоходів ініційовано направлення запиту до митних органів Великобританії.

10 грудня 2013 року отримано відповідь митних органів Великобританії, з якої вбачається, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» ліквідована та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру.

Однак, до митного контролю в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України подано інвойс № ЕХ-0023 від 25 липня 2013 року, відповідно до якого продавцем товарів є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD», в ньому міститься посилання на контракт ЕХ-08-05-13 від 8 травня 2013 року, та проставлена печатка цієї компанії, яка на час видачі цих документів була ліквідована.

Відповідно до статті 6 Закону України № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).

Отже, виходячи з того, що в контракті від 8 травня 2013 року зазначено, що рахунок-фактура (інвойс) є невід'ємним документом контракту, вказаний в інвойсі товар поставлений в липні 2013 року, тобто ліквідованою компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD», то цей контракт фактично є недійсним, а інвойс № ЕХ-0023 від 25 липня 2013 року видано компанією, яка, як сторона зовнішньоекономічного контракту, є нездатною до укладення контракту. Відтак, товари загальною вартістю 14 208, 83 доларів США, або 113 571,18 грн. згідно курсу Національного банку України, на день переміщення 31 липня 2013 року, були переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання як підстави для переміщення товарів та документів, що містять неправдиві відомості стосовно продавця товарів. Відповідальність за такі дії передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.

ОСОБА_6, який з 19 липня 2013 року по 1 серпня 2013 виконував обов'язки директора ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» до поставки товарів в Україну, під час узгодження інвойсу № ЕХ-0023 від 25 липня 2013 року не пересвідчився в правоздатності компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1 Fl, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія). Це призвело до переміщення товарів загальною вартістю 113 571,18 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання, як підстави для переміщення товарів, документів, що мають ознаки підробки, містять неправдиві відомості щодо продавця, одержувача та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Своє рішення суд мотивував тим, що контракт № ЕХ-08-05-13 був укладений між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» 08 травня 2013 року, тобто до того, як останню було виключено з Реєстру. Будь-яких доказів того, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» на момент укладення контракту була до цього нездатна ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено. Крім того, ні прокурором, ні представником Київської міжрегіональної митниці Міндоходів не заперечувалося та не було спростовано, що дані, зазначені в товаросупровідних документах, правдиві та відповідають дійсності.При цьому, ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» виконало всі вимоги закону при митному оформленні товару, оскільки в митній декларації за формою МД-3 зазначено достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар. Ці відомості відповідають положенням ст. 257 МК України і ніяким чином не вплинули на цілі справляння митних платежів, в тому числі визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник Київської міжрегіональної митниці Дєдєньова Д.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 100% вартості предметів правопорушення з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів правопорушення, а враховуючи відсутність цих товарів - стягнути їх вартість. Підставою для прийняття такого рішення апелянт зазначає офіційне повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержаного від іноземної держави, а також заведення 69 справ щодо посадових осіб ТОВ «ВІВАТІМПОРТ», з яких 42 розглянуті, з яких 11 суддею Оксютою Т.Г.

Заслухавши представників Київської міжрегіональної митниці Дедєньову Д.О. та Грабчака П.В., прокурорів Машненкову В.І., Рашевського М.О. та Свербиуса А.О. на підтримку апеляційної скарги, представника особи, щодо якої провадження у справі про порушення митних правил закрито, ОСОБА_6 - ОСОБА_7, яка заперечувала проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів адміністративної справи, суд першої інстанції на підставі наявних в ній доказів прийшов до правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

При прийнятті рішення суд послався на те, що, відповідно до цього закону адміністративна відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Отже, основним безпосереднім об'єктом правопорушення за даним законом є встановлений порядок переміщення товарів та ТЗ через митний кордон України, а об'єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України у тому числі і шляхом надання неправдивих відомостей, які необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

З наведеного випливає, що винна особа як підставу для переміщення товару через митний кордон України має надати документи, які містять неправдиві відомості про відправника товару, усвідомлюючи, що насправді дійсним відправником цього товару є інша юридична чи фізична особа.

В матеріалах справи про порушення митних правил відсутні будь-які дані, які б свідчили, що відправником товару є не компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD», а якась інша особа. При цьому в суді апеляційної інстанції представники митниці жодним чином не оспорювали правильність визначення митної вартості товарів, а також не стверджували, що порушення митних правил ОСОБА_6 вплинуло на визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 198 МК України, органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України, відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про попуск їх через митний кордон України. Так, при перевезенні автомобільним транспортом документами, що містять відомості про товари, є: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів; найменування товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів. Також подається митна декларація і рахунок або інший документ, який визначає вартість товару.

За приписами ч. 7 ст. 257 МК України, перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Як видно з матеріалів справи, при митному оформленні товару в режимі «Експорт» ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» зазначило достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар, тобто виконало вимоги відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651.

З матеріалів справи вбачається, що контракт № ЕХ-08-05-13 був укладений між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» 8 травня 2013 року, тобто до того, як компанію було виключено з Реєстру. Таким чином, даних про те, що на момент укладення контракту компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» була до цього нездатна ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено, тобто не має даних, що вона діяла з порушенням ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Як правильно вказав суд першої інстанції, наведене свідчить про те, що лист митних органів Великобританії від 23 жовтня 2013 року, в якому міститься інформація про ліквідацію компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD» та виключення її з реєстру 17 травня 2013 року, не може вважатися належним та достатнім доказом того, що відомості про продавця товару, зазначені в товаросупровідних документах, є неправдивими.

Також, згідно ст. ст. 345-354 МК України, митні органи мають право здійснювати митний контроль правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення товарів на митну територію України та ін., у тому числі своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів, результати якої оформлюються актом (довідкою), в яких за наявності зазначаються і факти заниження та факти завищення податкових зобов'язань підприємства, але і такі дані у справі відсутні.

Окрім того, ані прокурор, ані представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій не вказували, що дані, зазначені в товаросупровідних документах, в митній декларації, вплинули на цілі справляння митних платежів, в тому числі визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

За таких обставин, оскільки митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_6, який почав виконувати обов'язки директора ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» після укладання контакту від 8 травня 2013 року, були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та подання ним органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості стосовно продавця саме з метою неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що стосовно посадових осіб ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» складено 69 протоколів про порушення митних правил, з яких 42 вже розглянуті судом з визнанням винними посадових осіб та накладенням стягнення, у тому числі 11 розглянуто суддею Оксютою Т.Г., не може свідчити про незаконність оскаржуваного рішення суду.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам, підстав для сумніву в правильності цієї оцінки, а відтак і задоволення апеляційної скарги представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів не має.

Керуючись ч. 6 ст. 530, п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України, ст. 294 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року щодо ОСОБА_6, якою адміністративну справу про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Лясковська

Справа № 33/796/829/2014 Категорія: ч.1 ст.483 МКУ

Головуючий у першій інстанції Оксюта Т.Г.

Доповідач Лясковська В.І.