Вирок № 39997499, 22.07.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 49, тел. (0512) 36-10-69, 36-90-08 inbox@ct.mk.court.gov.ua

490/6749/14-к від22.07.2014

н\п 1-кп/490/389/2014

Справа № 490/6749/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді Селіванової О.О.,

при секретарі Місаренко Н.О.,

за участю прокурора Федірчик Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Північної Осетії Алагирського району, осетина, громадянина України, який має вищу освіту, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно Наказу №22 від 04.07.2011р. у зв'язку з виборами Президента публічного акціонерного товариства «Автопродсервіс», зареєстрованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Авангардна, 8, (ідентифікаційний код підприємства 03117910, далі за текстом ПАТ «Автопродсервіс») на загальних щорічних зборах акціонерів від 01.07.2011р. (протоколу №1) ОСОБА_1 було призначено на посаду голови Правління-президента вказаного Товариства.

Будучи головою Правління-Презедентом ПАТ «Автопродсервіс», згідно п.10.2.4 Статуту товариства, ОСОБА_1 мав право приймати рішення по усім питанням, які стосуються діяльності Товариства, виконував основні функції по організації контролю за роботою Товариства по напрямкам діяльності, мав, як голова Правління-Президент Товариства, право на прийняття виняткових рішень щодо діяльності Товариства, вирішував питання, пов'язані із роботою Товариства, а також мав інші права та обов'язки, передбачені Статутом Товариства.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи та перебуваючи на посаді голови Правління-Презедента ПАТ «Автопродсервіс» здійснював організаційно-розпорядчі та фінансово-господарські функції та згідно примітки 1 до ст. 364 КК України являвся службовою особою.

В березні 2013 року, точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_1 за пропозицією ОСОБА_2, погодився підробити довідку про отримання заробітної платні на ім'я своєї наглядно знайомої ОСОБА_3, завідомо розуміючи про недостовірність довідки, яку мав видати.

З цією метою він попросив головного бухгалтера ПАТ «Автопродсервис» ОСОБА_4 внести в офіційний бланк вказаного Товариства завідомо неправдиві дані щодо отримання заробітної платні ОСОБА_3 та засвідчити цю довідку своїм підписом та печаткою Товариства, на що остання дала свою згоду.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, в березні 2013 року ОСОБА_1 шляхом перекручування істини в офіційних документах та видачі неправдивого офіційного документу, шляхом використання свого службового становища, підробив довідку про доходи №55 від 05.03.2013 ПАТ «Автопродсервис» з метою отримання кредиту в ПАТ «ІМЕКСБАНК» у сумі 43 000грн., ОСОБА_3

Так ОСОБА_1 знаходячись у м. Миколаєві, більш точного місця вчинення кримінального правопорушення встановити не надалось можливим, достовірно знаючи, що довідка № 55 від 05.03.2013 ПАТ «Автопродсервис» на ім'я ОСОБА_3 про отримання нею заробітної платні за період нібито її роботи на посаді головного економіста на вищевказаному підприємстві в період з вересня 2012 року по лютий 2013року що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 на підприємстві «Автопродсервіс» не працювала та заробітну плату на загальну суму 53431,2грн. за період часу з вересня 2012 року по лютий 2013 року не отримувала, засвідчив своїм підписом та видав завідомо недостовірну довідку №55 від 05.03.2013р., яку передав у руки ОСОБА_2 для її передачі ОСОБА_3

Внаслідок чого 07.03.2013 року ОСОБА_3 надала завідомо недостовірну довідку №55 від 05.03.2013р. до відділення №444 філії ПАТ «ІМЕКСБАНК», яке розташоване у м.Миколаєві по вул. Московська, 31 та на підставі вищевказаної довідки вказаною банківською установою було прийнято рішення про оформлення та видачу ОСОБА_3 кредиту в сумі 43 000 гривень та укладено кредитний договір №999-00045170\1 від 07.03.2013р., за яким видано зазначену суму грошових коштів.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 УК України, тобто, у видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу.

22 травня 2014 року між прокурором прокуратури Центрального району м. Миколаєва Федірчик Наталею Олександрівною та підозрюваним ОСОБА_1 укладено та підписано угоду про визнання винуватості, згідно з якою підозрюваний ОСОБА_1 характеризується позитивно, під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину та повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується:

- сприяти розслідуванню кримінальних проваджень у з'ясуванні обставин щодо відомих йому подібних кримінальних правопорушень, які на разі перебувають у проваджені СВ Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області та викритті інших осіб, задіяних у підробці недостовірної довідки про отримання заробітної плати ОСОБА_3, виданої ПАТ «Автопродсервіс» № 55 від 05.03.2013.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1:

- за ч.1 ст.366 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та позбавити його права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційної-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 /один/ рік.

Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_1 згоден.

Підозрюваний ОСОБА_1 розуміє, що відповідно до ст.473 КПК України наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 та ст.424 КПК України, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацом першим та четвертим пункту 1 ч.4 ст.474 КПК України.

Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджується ця угода, передбачені положеннями статей 394 та 424 КПК України, а також право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, йому роз'яснені і є цілком зрозумілими.

Підозрюваний ОСОБА_1 розуміє, що відповідно до ст.476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Підозрюваний ОСОБА_1 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Прокурор та обвинувачений у судовому засіданні просили затвердити надану до суду угоду.

Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, переконавшись, що укладення угоди сторонами є добровільним, з'ясувавши у обвинуваченого, що він цілком розуміє положення ст.ст.394, 424, 473, ч.4 ст.474 КПК України щодо наслідків укладення та затвердження угоди, характеру обвинувачення, у якому він беззастережно визнає себе винуватим, виду покарання, та відмовляється від права на судовий розгляд, а також підтверджує, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та що він має можливість виконати взяті на себе зобов'язання, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.

При цьому суд враховує також, що зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України, угоду укладено у кримінальному провадженні щодо злочину середньої тяжкості, внаслідок якого завдано шкоду лише державним інтересам, що відповідає вимогам ч.4 ст.469 КПК України, кваліфікація кримінальних правопорушень є правильною, умови угоди відповідають інтересам суспільства і не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від призначеного за угодою покарання на підставі п.«ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», у зв'язку з досягненням пенсійного віку.

Клопотання ОСОБА_1 підтримав прокурор.

Стаття 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» приписує звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України:

ґ) осіб, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Враховуючи, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» досяг пенсійного віку, а також те, що передбачені законодавством підстави, які унеможливлюють застосування амністії, у нього відсутні, суд вважає за можливим звільнити його від призначеного покарання на підставі п. «ґ» ст.1 Закону України « Про амністію у 2014 році».

Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ст.ст.368, 370, 374, 475 КПК України, п.«ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 травня 2014 року між прокурором прокуратури Центрального району м.Миколаєва Федірчик Наталею Олександрівною та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за №12014150020002684.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 850 гривень та позбавити його права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційної-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 /один/ рік.

На підставі п.«ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 850 гривень та позбавлення його права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційної-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 /один/ рік.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя Центрального

районного суду м.Миколаєва /підпис/ О.О. Селіванова

З оригіналом згідно: Суддя