Ухвала суду № 39997067, 01.08.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/16936/13-к

Провадження №11/772/192/2014

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Шидловський О. В.

Доповідач : Спринчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Спринчука В.В.,

суддів Кривошеї А.І., Пікановського Б.В.,

при секретарі Лупол М.А.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора (зі змінами), який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2014 року, яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:

- 29.10.2007 року Липовецьким районним судом Вінницької області, за ч.3 ст. 185 КК України і призначено покаранням у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Відповідно до ст.104 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнено з випробуванням та іспитовим строком 2 роки;

- 08.04.2008 року Липовецьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст.307 КК України з призначенням покарання у виді примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження;

- 08.04.2008 року Липовецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів частково приєднано невідбуте покарання за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 29.10.2007 року та остаточно призначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

- 01.04.2014 Липовецьким районним судом Вінницької області, за ч.ч.1,2 ст.309, 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

за ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, з конфіскацією майна. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, врахувавши вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 01.04.2014 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Вирішено долю судових витрат та речових доказів.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_3, діючи умисно, маючи умисел на незаконне придбання, та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів, на горищі будинку, що розташований за адресою: Вінницька обл. Липовецький р-н с.Вернянка, у літку 2011 року знайшов висушене листя коноплі та залишив його на зберігання з метою подальшого його збуту. В кінці травня 2012 року ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне перевезення з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, помістив наркотичний засіб канабіс до полімерного пакету та рейсовим автобусом сполучення Липовець - Вінниця прибув до м.Вінниці.

Того ж дня він зустрівся із ОСОБА_4 в районі «Східного» автовокзалу у м.Вінниці, що по вул.Ватутіна, 18, з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу. Перебуваючи по вул.Ватутіна, 18 на автовокзалі «Східний» збув ОСОБА_4 речовину рослинного походження у подрібленому стані - канабіс за 400 гривень.

07.06.2012 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучено речовину рослинного походження, яка відповідно до висновку експерта №607 від 25.06.2012 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальна маса наркотичного засобу - канабіс становить 46,99 г. у перерахунку на висушену речовину.

Продовжуючи свою злочину діяльність, він, діючи умисно, маючи умисел на незаконне придбання, та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів, на горищі будинку, що розташований за адресою: Вінницька обл. Липовецький р-н с.Вернянка, у літку 2011 року зібрав висушене листя коноплі та залишив його на зберігання з метою подальшого його збуту.

21.07.2012 року, ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне перевезення з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, помістив наркотичний засіб канабіс до полімерного пакету та рейсовим автобусом сполучення Липовець - Вінниця прибув до м. Вінниці. Того ж дня в районі магазину АВТ, що по вул. Ватутіна, 35 м.Вінниці з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу перебуваючи по вул.Ватутіна в районі будинку №35, ОСОБА_3, був затриманий працівниками СБНОН Замостянського PB ВМВ УМВС України у Вінницькій області.

Під час проведення особистого огляду у ОСОБА_3 в пакеті виявлено речовину рослинного походження у подрібненому стані, яка відповідно до висновку експерта №783 від 05.08.2012 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальна маса якого становить 370,80 г. у перерахунку на висушену речовину.

В апеляційній скарзі (зі змінами) прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення кримінально процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладеним у вироку фактичним обставинам справи, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст.307 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією усього належного майна. Вирок від 01.04.2014 року Липовецького районного суду Вінницької області за ч.ч. 1, 2 ст.309 КК України відносно ОСОБА_3 виконувати самостійно.

В своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3 в зв'язку із недоведеністю його вини, мотивуючи свої вимоги тим, що у всіх судових засіданнях ОСОБА_3 притримувався постійно однієї позиції, що наркотична сировина йому не належить, її підкинули йому працівники міліції, також було встановлено, що 21.07.2012 року коли до ОСОБА_3 підходили невідомі люди він їх злякався і почав тікати і з його рук випав пакет із запчастинами, потім його затримали працівники міліції і надавали йому необхідну медичну допомогу, а пакет який він загубив лежав весь час не в його полі зору, потім пакет приніс хтось з працівників міліції до того місця де надавали допомогу ОСОБА_3 і почали оглядати пакет де і виявили наркотичну сировину, показання останнього на досудовому слідстві були іншими тому, що на нього чинився психологічний тиск з боку працівників міліції, суду необхідно було критично оцінити показання свідка ОСОБА_4, крім того судом недостатньо враховано позитивні характеристики ОСОБА_3, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина, дружина, дитина та теща мають поганий стан здоров'я, клопотання жителів села та церкви.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованих злочинах заперечив, вказав на неповноту судового слідства, під час досудового слідства до нього з боку працівників міліції застосовувались недозволені методи, з приводу чого він звертався зі скаргами до прокурора як під час досудового слідства так і у суді, апеляцію захисника підтримав в повному обсязі

Заслухавши доповідача, думку апелянтів, які свої апеляції підтримали, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що їх слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.2 ст.374 КПК 1960 року, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.

Відповідно до ст.368 КПК України 1960 року неповним визнається судове слідство в суді першої інстанції коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» звернуто увагу судів на те, що вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 321-339 КПК 1960 року.

Мотивувальна частина вироку повинна відповідати вимогам ст.334 КПК 1960 року, зокрема, згідно ч.1 ст.334 КПК 1960 року в ній повинні зазначатись докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного.

Пленумом Верховного Суду України вказано на необхідність точного виконання вимог ст.334 КПК 1960 року, зокрема, в Постанові №5 від 29.06.1990 року зазначено, що судам належить дати аналіз зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням документу з посиланням на аркуші справи, чого не дотримано судом.

Порушення судом вимог ст.ст. 332-335 КПК України є підставами для скасування вироку, про що, зокрема, міститься в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві».

Відповідно до ст. 367 КПК 1960 року неповнота судового слідства, істотне порушення кримінально-процесуального закону є підставами для скасування вироку.

На досудовому слідстві ОСОБА_3 будучи допитаним в якості обвинуваченого (т.1, а.с.133) відмовився від первинних зізнавальних показань пояснюючи їх зміну тим, що працівники міліції чинили на нього психологічний тиск, вимагали визнання вини.

Як в суді першої інстанції так і в ході апеляційного перегляду ОСОБА_3 заявив про застосування до нього під час досудового слідства недозволених методів працівниками міліції, внаслідок яких ним давались пізнавальні покази.

Про факт застосування з боку працівників міліції до ОСОБА_3 під час досудового слідства недозволених методів в своїй апеляції зазначає і захисник засудженого, однак судом першої інстанції не вжито заходів щодо перевірки вказаних фактів, що свідчить про порушення вимог ст.ст. 22, 64 КПК 1960 року.

Судом при призначенні покарання в мотивувальній частині вироку вказано про врахування обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, однак не конкретизовано, з огляду на вимоги ст.ст. 66, 67 КК України, які це саме обставини.

Відповідно до ч.3 ст.374 КПК 1960 року, скасовуючи вирок, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання, з огляду на що в решті апеляції задоволенню не підлягають.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід ретельно та у повному обсязі перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку, вирішуючи долю судових витрат звернути увагу на вимоги ст.ст. 91, 93 КПК 1960 року, та з урахуванням усіх обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК 1960 року, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора (зі змінами), який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Хоменка П.Л., апеляцію захисника засудженого ОСОБА_3- ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.307, ч.4 ст. 70 КК України - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів.

Судді :