Постанова № 39996477, 31.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р.Справа № 915/795/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням. голови суду № 1586 від 16.07.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Когін А.В. (довіреність № б/н від 02.06.2014 року)

від відповідача: Власенко М.О. (довіреність № 1 від 03.01.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Миколаївської області від " 24" червня 2014 року

по справі № 915/795/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД"

до відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 572 268,17 грн.

В С Т А Н О В И В :

24.06.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі по тексту - відповідач) заборгованості в сумі 572 268,14 грн. з яких: 497 766,68 грн. основна заборгованість, 61282,34 грн. - пені та 13219,12 грн. - 3 % річних.

19.06.2014 позивачем до місцевого господарського був наданий уточнений розрахунок позовних вимог в якому просить суд стягнути з відповідача 497 766,68 грн. - основної заборгованості, 61282,34 грн. - пені та 13219,12 грн. - 3 % (а.с.30).

Позовні вимоги ТОВ "Гідромаш ЛТД" обґрунтувало посиланнями на умови договору поставки за № 14 від 25.06.2013 року, положення ст.ст. 526, 691, 625 ЦК України. Так, позивачем зазначено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не здійснив оплату у повному обсязі за отриманий товар, у зв'язку з чим нараховані відповідні штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 року по справі № 915/795/14 (суддя Семенчук Н.О.) Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД" основну заборгованость в сумі 497 766,68 грн., пеню в розмірі 36 694,03 грн. 3% річних в розмірі 13 219,12 грн. та 10953,61 грн. судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 36 694,03 грн. - пені та 13 219,12 - 3% річних. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом під час прийняття рішення не було витребувано документів, які мають важливо значення для справи та не було в повній мірі досліджено всіх обставин справи.

23.07.2014 року відповідачем через канцелярію суду було подано заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Миколаївській області від 24.06.2014 року по зазначений справі з додатками до неї, відповідно до якої просив керуючись ст.121 ГПК України при прийнятті рішення по справі врахувати обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області по стягненню заборгованості у сумі 507 722,01 грн. на 12 місяців за наступним графіком:

1. 31.08.2014 року - 10 000,00 грн.;

2. 30.09.2014 року - 10 000,00 грн.

3. 31.10.2014 року - 10 000,00 грн.

4. 30.11.2014 року - 10 000,00 грн.

5. 31.12.2014 року - 10 000,00 грн.

6. 31.01.2015 року - 10 000,00 грн.

7. 28.02.2015 року - 10 000,00 грн.

8. 31.03.2015 року - 10 000,00 грн.

9. 30.04.2015 року - 10 000,00 грн.

10. 31.5.2015 року - 10 000,00 грн.

11. 30.06.2015 року - 10 000,00 грн.

12. 31.07.2015 року - 397 722,01 грн.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та заяву про розстрочу виконання рішення суду, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 25.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець), було укладено договір № 14 (далі-Договір) відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується постачати покупцеві будівельні матеріали, узгодженими партіями, а покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з постачальником. Кількість товару, для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок покупця. (а.с.07-08).

Відповідно до п. 4.2 Договору, ціна за одиницю товару встановлюється в національній валюті України та є динамічною. Вартість товару визначається постачальником за погодженням з покупцем за п'ять робочих днів до постачання цього товару та вказується у відповідній специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

За змістом п. 4.3 Договору, покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку протягом 30 календарних днів після отримання товару та виконання п. 5.2 Договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок - фактура від постачальника. При затримці виконання п. 5.2 з вини постачальника, відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок - фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарна - транспортну накладну (за потреби).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання договірних зобов'язань та на підставі специфікації (Додаток № 1 до Договору) здійснив поставку лакофарбової продукції на загальну суму 561172,68 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № СФ- 000159 від 21.06.2013 (а.с. 10), видатковою накладною № РН - 000173 від 03.07.2013 (а.с.11), довіреністю № 119 від 01.07.2013 (а.с.12), податковою накладною (а.с.13), товарна - транспортною накладною б/н від 03.07.2013р. Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видатковій накладній згідно довіреності № 119 від 01.07.2013 (а.с. 12).

Проте, відповідачем зобов'язання по договору належним чином виконані не були, а саме в повному обсязі не виконав оплату поставленого по накладній № РН - 000173 від 03.07.2013 року товару в строк передбачений п.4.3 Договору, здійснивши частково погашення у сумі 63 406,00 грн.

Таким чином розмір заборгованості відповідача за поставлений по Договору товар становить 497 766,68 грн. (561172,68 грн. - 63406,00 грн.).

07.08.2013 року ТОВ "Гідромаш ЛТД" звернулося до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з претензією, згідно з якою просив протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати заборгованість у сумі 561 172,68 грн. (а.с.15).

У відповідь на претензію відповідач зазначив, що додатки вказані у претензії додані не були, тому підприємство не може її розглянути у встановленому законом порядку та просить надати документи, які вказані в якості додатків до претензії № 31 від 07.08.2013. В подальшому позивач направив відповідачу лист - нагадування № 30 від 30.07.2013, лист - вимогу № 33 від 23.09.2013 з вимогою погасити заборгованість. Відповіді на вказані листи позивач не отримував, заборгованість відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення з позивача до суду з відповідним позовом.(а.с.16-19).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про частково задоволення позовних вимог ТОВ "Гідромаш ЛТД" та вважає, що доводи Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", які викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Дїї сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст.663 ЦК України, продавець зобов'язується передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із нормами чинного законодавства, між сторонам - ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", як покупцем та ТОВ "Гідромаш ЛТД", як постачальником склалися правовідносини пов'язані з поставкою/покупкою товару, про що 25.06.2013 за № 14 року було укладено відповідний договір.

Так, зазначений вище договір є підставою для виникнення у сторін (господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 497 766,68 грн. у зв'язку з порушенням останнім своїх зобов'язань по Договору № 14 від 25.06.2013 року та норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.5.3 Договору, - за прострочення терміну оплати, вказаного в п. 4.3 на поставку для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, діючої у період прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про нарахування та стягнення штрафних санкцій та здійснення перерахунку пені з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України за період з 03.08.2013 року по 03.02.2014 року.

Як було зазначено вище, скаржником було подано до суду апеляційної інстанції заяву про розстрочку виконання рішення господарського Миколаївської області від 24.06.2014 року у зв'язку з наступними обставинами:

- Фінансування дорожнього господарства України проводиться за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету;

- Відсутність на розрахункових рахунках підприємства коштів, що документально підтверджується.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пунктом 7.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання відповідної постанови має міститися в її резолютивній частині.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарський суд повинний встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Розстрочку виконання рішення господарський суд повинен надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжкий фінансовий стан підприємства, відсутність коштів на розрахункових рахунках, є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки по-перше, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, по-друге, скрутне фінансове становище у відповідача підтверджується наданими доказами.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у заяві про розстрочку виконання рішення зазначило обставини, які ускладнюють його виконання.

Заявник зазначив, що за наявного фінансового стану товариства, виконання рішення суду в даний час матиме наслідки для підприємства боржника найбільш негативні.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що клопотання скаржника про розстрочку виконання рішення суду є обґрунтованим, оскільки розстрочка сприятиме виконанню рішення, на підставі чого та керуючись вимогам ст.121 ГПК України, зазначена вище заява підлягає задоволенню.

Судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД" та надання розстрочки виконання рішення суду відповідачу.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 року по справі № 915/795/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Керуючись статтями 121, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „24" червня 2014 року по справі № 915/795/14 залишити без змін.

3. Заяву Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про розстрочку виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 року по справі № 915/795/14 - задовольнити.

Надати розстрочку виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 року по стягнення заборгованості з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД" у сумі 547 679,83 грн. на 12 місяців за наступним графіком:

1. 31.08.2014 року - 10 000,00 грн.;

2. 30.09.2014 року - 10 000,00 грн.;

3. 31.10.2014 року - 10 000,00 грн.;

4. 30.11.2014 року - 10 000,00 грн.;

5. 31.12.2014 року - 10 000,00 грн.;

6. 31.01.2015 року - 10 000,00 грн.;

7. 28.02.2015 року - 10 000,00 грн.;

8. 31.03.2015 року - 10 000,00 грн.;

9. 30.04.2015 року - 10 000,00 грн.;

10. 31.5.2015 року - 10 000,00 грн.;

11. 30.06.2015 року - 10 000,00 грн.;

12. 31.07.2015 року - 437 679,83 грн.;

Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „01" серпня 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров