Рішення № 39996336, 21.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6081/14 21.07.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі", третя особа: Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" про відшкодування збитків 489 105,60 грн., за участю представників позивача - Боженка Д.Є., довіреність № 155/1/19-1955 від 21.05.2014 року, Мотуза В.В., довіреність №155/1/19-26 від 10.01.2014 року, відповідача - Майданника Д.Г., довіреність №4-086/13 від 20.12.2013 року, третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування завданих збитків у розмірі 489 105,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.05.2014 року.

25.04.2014 року через канцелярію суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

25.04.2014 року через канцелярію суду відповідачем надано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення в кримінальній справі відносно службових осіб позивача, в задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з відсутністю доказів в його обґрунтування.

У судовому засіданні 05.05.2014 року оголошено перерву на 07.05.2014 року.

06.05.2014 року позивачем через канцелярію суду надано заперечення на відзив.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. у відпустці, справу № 910/6081/14 передано для розгляду судді Удалової О.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва суддя Удалова О.Г. прийняла справу № 910/6081/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 25.06.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року, у зв'язку з виходом судді Чебикіної С.О. з відпустки, справу № 910/6081/14 передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року суддя Чебикіна С.О. прийняла справу № 910/6081/14 до свого провадження.

25.06.2014 року в судовому засіданні позивач надав письмові пояснення.

У судовому засіданні 25.06.2014 року оголошено перерву на 03.07.2014 року.

У судовому засіданні 03.07.2014 року оголошено перерву на 21.07.2014 року.

18.07.2014 року позивачем через канцелярію суду надано додаткові письмові пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Київські телекомунікаційні мережі" та комунальним підприємством "Керуюча дирекція" було укладено договір № 8-С/ШВ встановлення сервітуту (далі - договір).

Згідно з п. 2.2. договору сервітут полягає у наданні підприємством оператору права на розміщення технічних засобів телекомунікацій оператора на території та в будинках, перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору (далі - територія) з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинків. Сервітут полягає у наданні оператору права безперешкодного доступу на територію підприємства з метою доступу до власних технічних засобів телекомунікацій. Сервітут є оплатним. Оператор здійснює оплату за надане підприємством право на умовах, що визначені Договором.

14.07.2011 року рішенням Київської міської ради № 378/5765 про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій (далі - рішення) доручено комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

Зокрема, пунктом 2 рішення доручено комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

Згідно з п. 6 рішення комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" зобов'язане у місячний термін розробити та погодити в установленому порядку з Головним управління цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

На виконання п. 6 рішення, наказом № 97 від 23.08.2011 р. Голови комісії з реорганізації цінової політики виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації) погоджено тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності в розмірі 0,60 грн. з ПДВ за кожну квартиру, що знаходиться в будинку.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1542 від 29.08.2011 р. внесено зміни до додатку № 4 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 121 від 31.01.2011 р., а саме: виключено п. 23, яким надавались повноваження районним державним адміністраціям щодо забезпечення контролю за розміщення телекомунікацій (у тому числі прокладання телекомунікаційних мереж у житлових будинках, встановлення радіотехнічного обладнання на будинках, антен супутникового телебачення, встановлення базових станцій мобільного стільникового зв'язку та інших технічних засобів телекомунікації тощо) у будинках комунальної власності, які передані в управління відповідних районних в м. Києві державних адміністрацій, у порядку, визначеному розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

26.02.2013 року третя особа направила до відповідача письмове повідомлення (лист від 26.02.2013 року №572/3) про розірвання договору №8-С/ШВ з 01.04.2013 року.

01.03.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про встановлення сервітуту № 845-С/КЖСЕ, за умовами якого відповідачу було надано право використовувати будинки комунальної власності міста Києва для розміщення власних телекомунікаційних мереж.

Спір виник внаслідок того, що в період з 02.04.2013 року по 28.02.2014 року відповідач безоплатно використовував 1369 житлових будинки комунальної власності з загальною кількістю 66188 квартир (які були вказані в договорі №8-С/ШВ), для розміщення телекомунікаційних мереж, позивач вказує, що у зв'язку з цим йому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 489 105,60 грн. (із розрахунку 0,60 грн. з квартири в місяць).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і упущеної вигоди.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення ним збитків в розмірі 489 105,60 грн. внаслідок неналежного виконання саме договірних зобов'язань відповідача не подано.

Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесених збитків у вигляді не отриманого доходу (упущеної вигоди) позивачем саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Більше того, позивач сам вказує, що збитки в розмірі 489 105,60 грн. понесені за час відсутності договірних відносин з відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення збитків (упущеної вигоди).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.07.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна