Постанова № 39994696, 22.07.2014, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

22.07.2014

Справа № 235/1744/14-а

Провадження № 2а/235/152/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Коваленка В.О.,

при секретарі Лемзіковій В.С.,

учасники адміністративного процесу:

позивач ОСОБА_1 (не з'явилася),

представник відповідача Косенко Д.В. (не з'явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Красноармійську Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання неправомірною відмову відповідача по проведенню перерахунку грошового довічного утримання судді та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання неправомірною відмову відповідача по проведенню перерахунку грошового довічного утримання судді та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, в обґрунтування позову зазначила, що з 20.03.1997 року по 01.01.2005 року вона працювала суддею Красноармійського міськрайсуду, 28.12.2004 року згідно постанови Верховної Ради України №2193 ІV від 18.11.2004 року була звільнена у зв'язку з виходом у відставку, після чого їй було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітку працюючого судді на відповідній посаді. З 01.12.2013р. розмір мінімальної заробітної плати збільшився до 1218грн., однак відповідач продовжує виплачувати їй щомісячне утримання без урахування встановленого підвищеного мінімального розміру заробітної плати, в той час коли суддям Красноармійського міськрайонного суду заробітна плата виплачується з урахуванням нового розміру заробітної плати. Вважає, що відповідач умисно порушує її права, що дає їй право звернутися за відшкодуванням моральної шкоди. Позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача з невиплати їй належних сум щомісячного довічного грошового утримання в розмірах передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату розміру її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 грудня 2013 року в відповідно до вимог Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 № 2453- У1 із розрахунку мінімальної заробітної плати 1218грн., а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10000грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, в якій підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області - Косенко Д.В. до суду не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що Постановою правління ПФУ від 25.01.2008 року №3-1( зареєстровано в Мінюсті України 12.03.2008 року за №200/14891) затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці органами ПФУ. Якщо в попередньому Порядку №21-3, скасованому на підставі рішення Конституційного Суду України №4-рп/2007 від 18.06.2007 р., передбачалось проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці органами ПФУ, то вже Порядком №3-1 таке право і можливість у органів ПФУ не передбачені. За Порядком №3-1 органи ПФУ тільки призначають, виплачують або припиняють виплату щомісячного грошового утримання суддів у відставці, тобто не розроблено механізм перерахунку грошового утримання суддів у відставці.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ у м.Красноармійську та Красноармійському районі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно постанови Верховної Ради України від 18.11.2004 року та наказу від 28 грудня 2004 року була звільнена з посади судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в зв'язку з виходом у відставку /а.с.7/, після чого відповідачем позивачці було призначене щомісячне довічне утримання в розмірі 90%.

На момент виходу у відставку її стаж роботи на посаді судді склав 27 років 9 місяців і тому розмір щомісячного довічного грошового утримання, що підлягає виплаті становить 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

18.02.2014року вона, згідно ст..128, 138 ч.3 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-УІ та рішення Конституційного суду України від 03.06.2013р. № 3-рп/2013, звернулась до УПФ з заявою про перерахунок їй довічного грошового утримання судді, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим суддям .

Рішенням відповідача від 27 лютого 2014 року позивачеві відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного утримання, оскільки статті 129, 138 Закону України " Про судоустрій і статус суддів " і порядок надання документів для призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачають проведення зазначеного перерахунку /а.с.5/.

У Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття 1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст.95 Конституції України). Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність , зобов'язана утверджувати і забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони і інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.1 ст. 126 Конституції України Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканість суддів. До таких конституційних гарантій віднесено обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Здійснення державою фінансування суддів має відбуватися тільки через Державний бюджет України шляхом окремого визначення в ньому видатків на утримання суддів (ст.. 130 ч.1 Конституції України).

Відповідно до п.14 ч.1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Відповідно до ч.1,2 ст.129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 08.07.2010 р. № 2456-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років, перебування на адміністративній посаді у суді: науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2456-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно, зокрема: з 01.01.2011 р.- 6 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2012 р. - 8 мінімальних заробітних плат, з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.5 ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2456-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі, зокрема: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 %, більше 5 років-20 %, більше 10 років - 30 %, більше 15 років - 40 %, більше 20 років - 50 %, більше 25 років - 60 %.

Відповідно до ч.1 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2456-VI,(з врахуванням рішення Конституційного суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013) судді, який вийшов у відставку при досягненні віку, визначеного цією статтею, виплачується пенсія на умовах , передбачених ст.. 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне грошове утримання.

Відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2456-VI щомісячне грошове утримання виплачується судді в розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 5 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 08.07.2010р. № 2456-VI довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного Фонду України за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до п.1 ч.6 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 08.07.2010 р. № 2456-VI статті 129, 138 цього Закону щодо суддівської винагороди вводяться у дію з 01.12.2012 р.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення » Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 08.07.2010 р. № 2456-VI визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про статус суддів», Закон України «Про судоустрій України», Постанова Верховної Ради України від 15.12.1992 р. «Про порядок введенню в дію Закону України «Про статус суддів ».

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що з 01.01.2012р. єдиним Законом, яким визначено право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, є Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2456-VI.

Тому, право позивача на відповідний розрахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірах, передбачених ст. 129,138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 08.07.2010 р. № 2456-VI, виникло у позивача з 01.01.2012р. , тобто з моменту вводу у дію ст.129,138 зазначеного Закону та саме з цього часу відповідач повинен провадити розрахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, у розмірах, встановлених ст.ст.129,138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008р. № 3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 200/14891, затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, відповідно до розділу ІІІ якого уповноважена особа надає до управління Пенсійного Фонду України для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці документи зазначені п.2.1 розділу ІІ вказаного Порядку, в т.ч. довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до п.4.2 абз.2 розділу ІV Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України виплата щомісячного довічного утримання за минулий час, утримання надміру виплачених сум та відрахувань здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку , що на підставі розділу ІІІ, п.4.2 абз.2 розділу ІV Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, ст.. 129,138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 08.07.2010 р. № 2456-VI, саме Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районні повинно провадити нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці .

Судом встановлено, що відповідач у порушення ст.129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2456-VI, провадив нарахування та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01 грудня 2013р. у розмірах, менших ніж визначено ст.129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2456-VI.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання неправомірною відмову відповідача УПФ в виплаті щомісячного довічного грошового утримання з 1 грудня 2013 року в розмірах, встановлених Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 р. та Законом України «Про судоустрій і статус суддів »від 7 липня 2010 року є законними та обґрунтованими.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Отже, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд може лише визнавши дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень незаконними, покласти обов'язок на відповідача провести нарахування та виплату належних позивачеві сум, відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом провадити розрахунок суми заборгованості по пенсії.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються Конституцією України і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, при внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична, або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням, У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними, Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд приходить до висновку, що право позивача виникло з 01.01.2012 р., тобто з моменту вводу у дію ст. 129,138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-УІ. Рішення про відмову в перерахунку пенсії, з яким не погоджується позивач, відповідачем прийняте 27 лютого 2014 року, до суду позивач звернулась з адміністративним позовом 24.03.2014 року, тобто у межах 6 місячного строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивачем у позовній заяві не доведено факт спричинення йому відповідачем моральної шкоди, а лише зазначено, що відповідач свідомо порушує права позивача, тому в задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2-154, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158,, 163, 167,185-186, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання неправомірною відмову відповідача по проведенню перерахунку грошового довічного утримання судді та зобов'язання відповідача вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову відповідача Управління Пенсійного Фонду України у м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області по проведенню перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 1 грудня 2013 року у розмірах, передбачених ст. ст. 129, 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-УІ, відповідно до вимог Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області з 01 грудня 2013 року нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотримані суми довічного грошового утримання судді у відставці в розмірах, передбачених ст.ст.129, 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-УІ, відповідно до вимог Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року, із розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 1218грн.

У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: В.О.Коваленко