Постанова № 39993788, 28.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 р. Справа № 804/2618/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Бершадської Т.О., Акулова Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Криворізька будівельна компанія" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, треті особи: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "ВМП"; 2) товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД"; 3) приватне підприємство "Агропродопт", про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013р. за № 0000922211, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Криворізька будівельна компанія" звернулося до суду із адміністративним позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013р. за № 0000922211 з податку на додану вартість, яке винесене на підставі акту від 04.10.2013р. № 218/22.01-31123365 щодо збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, який винесений за наслідками перевірки.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 04.10.2013р. № 218/22.01-31123365. Зокрема, за викладеними у акті висновками підприємством порушено положення п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200. 1 ст. 200 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ всього на суму 810577 грн., оскільки, на думку, відповідача, правочини між позивачем та ПП «Агропродопт», та ТОВ «ВМП», та ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» вчинялися без мети створення юридичних наслідків. У обґрунтування протиправності зазначених висновків позивач вказує на такі обставини, що із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо) вбачається надання послуг відповідно до укладених договорів та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами, податкові накладні були виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку щодо здійснення експорту товарів не власного виробництва за період лютий 2012 року, травень 2012 року, липень 2012 року. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами перевірки було встановлено факт здійснення операцій по придбанню та реалізації м'яса, які не мають ділової мети в отриманні прибутку, а спрямовані виключно для отримання доходу за рахунок заниження ПДВ до сплати. Під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах законодавства.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, направили на адресу суду відзиви на адміністративний позов, у яких підтвердили здійснення товарно-наповнених операцій з позивачем, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Приватне акціонерне товариство "Криворізька будівельна компанія" (далі - ПрАТ "Криворізька будівельна компанія") (код ЄДРПОУ 31123365) зареєстроване 25.09.2000р. виконавчим комітетом Криворізької міської ради, номер запису 12271050001002876, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.10.2000 р. і перебуває на обліку в Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі наказу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.09.2013р. за № 351, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1,3,5 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України уповноваженою особою Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Криворізька будівельна компанія" з питання здійснення експорту товарів не власного виробництва за період лютий 2012 року, травень 2012 року, липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.10.2013р. № 218/22.01-31123365.

У ході перевірки відповідачем встановлено порушення п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200. 1 ст. 200 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ всього на суму 810577 грн., зокрема:

- у лютому 2012 року витрати на придбання свинини склали 1884000 грн. у т. ч. ПДВ -314000 витрати на транспортування 92 000 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера 14597,6 грн. у т.ч. ПДВ - 2432,94 грн. - всього 1990597,6 грн. у т. ч. ПДВ - 316 432,94 гривень. Тоді як сума реалізації на експ договору комісії №27-12 від 27.12.2010р. у лютому 2012 року склала 1860 60,0 гривень.

- у травні 2012 року витрати на придбання свинини склали 652000 грн. у т.ч. ПДВ - 108666,67 грн., витрати на транспортування 175 000 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера 4796 грн. у т. ч. ПДВ 800 грн. - всього 831796,0 грн. у т. ч. ПДВ - 109466,67 гривень. Тоді як сума реалізації на експорт по до комісії №6-02 від 06.02.2012р. у травні 2012 року склала 613176 гривень.

- у лютому 2012 року витрати на придбання яловичини склали 760000 грн. у т. ч. ПДВ - 166666,67 грн., витрати на транспортування 94 000 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера 5241 грн. у т.ч. ПДВ - 873 грн. - всього 859241 грн. у т. ч. ПДВ - 167539,67 гривень. Тоді як сума реалізації на експорт по договору комісії №20-01 від 20.01.2012р. у лютому 2012 року склала 751631 гривень.

- у травні 2012 року витрати на придбання яловичини склали 811300 грн. у т. ч. ПДВ - 135216,67 грн., витрати на транспортування 161500 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера становить 5618 грн. у т. ч. ПДВ - 809 грн. - всього 978418 грн. у т. ч. ПДВ 136025,67 гривень. Тоді як сума реалізації на експорт по договору комісії №6-02 від 06.02.2012р. у травні 2012 року склала 744931 гривні.

- у липні 2012 року витрати на придбання яловичини склали 722000 грн. у т. ч. ПДВ - 120333,33 грн., витрати на транспортування 91000 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера становить 5351 грн. у т. ч. ПДВ - 778 грн. - всього - 818351 грн., у т.ч. ПДВ - 121111,33 гривні. Тоді як сума реалізації на експорт по договору комісії №6-02 від 06.02.2012р. у липні 2012 року склала 689536 гривні.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за від 11.10.2013р. за № 0000922211., яким за порушення позивачем п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200. 1 ст. 200 ПК України збільшено зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 810577,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 405288,50 гривень.

У акті перевірки, в обґрунтування порушень, відповідач посилається на те, що ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» реалізує на експорт через договір комісії продукцію не власного виробництва, згідно наданих для перевірки вантажно-митних декларацій. За результатами даних господарських операцій повинен бути отриманий прибуток, з якого необхідно утримати податки, а фактично підприємством отримано збиток.

Також, дані обставини дають підстави стверджувати, що купівля продукції та її подальша реалізація на експорт, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності цього підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а, отже, не пов'язана з його господарською діяльністю. Наявність цих ознак може свідчити про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетних коштів, а відсутність економічної доцільності угоди - на несумлінність платників податків та є доказом вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обґрунтованості укладених угод.

У той же час, відповідач зазначає, що факт придбання та реалізації м'яса не викликає сумнівів, так само як і факт реалізації його за митний кордон України за допомогою комісіонера відповідно до договорів купівлі-продажу та договору комісії, інших первинних документів.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків, суд встановив таке.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Тобто, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого податку на додану вартість.

Отже, при наявності належним чином оформлених податкових накладних, сплаті продавцю (постачальнику) у повному обсязі податку на додану вартість у складі вартості проданих товарів (наданих послуг), наявності належним чином оформлених та зданих до органів податкової інспекції податкових декларацій, тобто за умови виконання всіх вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, у такого платника податків є повне право на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 139.1.6. п. 139.1. ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Під витратами, згідно з приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, ПК України прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до ПК України у платника податку виникає право на формування податкового кредиту. При цьому, податок на додану вартість, включений до ціни товару (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу витрат.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про те, що реалізація на експорт через договір комісії продукції не власного виробництва без отримання прибутку, з якого необхідно утримати податки, стала для підприємства збитковою, а купівля продукції та її подальша реалізація на експорт, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності цього підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю. Наявність цих ознак може свідчити про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетних коштів, а відсутність економічної доцільності угоди та ділової мети, та угоди укладені без економічної обґрунтованості.

Відповідно до приписів пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено:

- активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Таким чином, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічної вигоди у майбутньому, та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» є господарським товариством, яке створено з метою отримання прибутку і ця мета стосується як діяльності товариства в цілому, так і по конкретним угодам.

31.10.2011р. між ТОВ «ВМП» (постачальник) та ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» був укладений договір поставки, відповідно до якого придбавалося м'ясо свинини в напівтушах ІІ категорії заморожена в шкірі на умовах «склад продавця» (EXW).

02.02.2012 р. було укладено договір купівлі-продажу між ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» (продавець) та ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» №64-ПМ, згідно якого придбавалося м'ясо яловичини І категорії.

Прибране м'ясо було передане для реалізації на експорт відповідно до договору комісії від 27.12.2010р. №27-12 та договору від 06.02.2012р. №6-02.

Договори за № 226/1-11 від 31.10.2011р., за №64-ПМ від 02.02.2012 р. та договори комісії 27.12.2010р. №27-12, від 06.02.2012р. №6-02 відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, є чинним - жодних відомостей щодо його визнання нечинними у судовому порядку до суду сторони не надавали.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що договори були чинними на час здійснення спірних правовідносин.

Факт здійснення зазначеної господарської операції підтверджується копіями первинних фінансово-господарськими документів, зокрема: угодами та додатками до них, специфікаціями, актами прийому-передачі, звітами комісіонера, податковими накладними, ВМД, інвойсами, довідками, якісними посвідченнями, висновками про походження товару, ветеринарними посвідченнями, оглянутими у судовому засіданні.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що факт придбання та реалізації м'яса не викликає сумнівів, так само як і факт реалізації його за митний кордон України за допомогою комісіонера відповідно до договорів купівлі-продажу та договору комісії, інших первинних документів.

Окремими нормами ПК визначено, що в разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку - комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента) (п. 137.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Співробітниками податкового органу під час перевірки ПрАТ «КБК» було оглянуто та вивчено зміст договорів купівлі-продажу, договорів комісії та договору транспортного експедитування. Зауважень щодо змісту , наявності реквізитів , форми первинних бухгалтерських документів щодо відображення у бухгалтерському та податковому обліку фактів здійснення зазначених операції з придбання туш та полутуш свинини та реалізації за митний кордон України та надходження коштів за товар, з боку працівників контролюючого органу зроблено не було, що було підтверджено представником відповідача.

Таким чином,факт придбання та реалізації м'яса не викликає сумнівів так само, як і факт реалізації його за митний кордон України за допомогою комісіонера відповідно до Договорів купівлі-продажу та Договору комісії та інше.

Переміщення товару за митний кордон України є доказом того, що угода мала товарне наповнення, встановила за собою правові наслідки, які нею було передбачено передачу права власності та переміщення товару з метою його подальшого використання та здійснення оплати за товар , та сплату податків відповідно до вимог чинного законодавства, є доказом того, що угоди , про які йдеться у Акті перевірки, не вчинялась без мети створення юридичних наслідків, їх укладено відповідно до вимог ст. 203,207,208 ЦК України, вони , навпаки , мали намір створення юридичних наслідків та створили їх, що підтверджено документально. Угода , що її укладено без мети створення юридичних наслідків є фіктивною, удаваною.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як знесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум додатку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, ч. 2 п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом звітного податкового періоду.

Відповідач в акті перевірки від 04.10.2013р. № 218/22.01-31123365 робить висновок, що за результатами даних господарських операцій повинен бути отриманий прибуток, з якого необхідно утримати податки, а фактично підприємством отримано збиток.

У розрахунку збитковості господарських операцій, що його зроблено контролюючим органом зазначено, що ПДВ включається до складу валових витрат відповідного звітного періоду, якщо його не було включено до складу податкового кредиту. Проте, приватне акціонерне товариство "Криворізька будівельна компанія" було правомірно віднесено ПДВ у складі ціни товару до податкового кредиту з ПДВ, тому не відображалось у складі валових витрат ще раз.

Податковим кодексом України у п.140.2 ст. 140 ПК України зазначено, що перерахунок доходів та витрат, а відповідно й донарахування податкового зобов'язання податковим органом здійснюється лише у разі визнання угоди недійсною судом інше судом, а не податковою службою, тому корегування податкового зобов'язання значення податкового кредиту без такого рішення самим податковим органом лише на підставі Акту перевірки не є таким, що відповідає навіть нормам ПК України.

Аналізуючи всі норми законодавства у їх системності та, з огляду на презумпцію правомірності правочину, про недійсність правочину повинно бути ухвалено повідне рішення суду за заявою зацікавленої сторони, потім уже здійснено корегування податкового зобов'язання.

Отже, відповідач не міг керуватися лише припущенням та декларуванням того, що позивач не мав ділової мети при укладанні угод.

Також, дані обставини дають підстави стверджувати, що купівля продукції та її подальша реалізація на експорт, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності цього підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю. При порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт м'яса із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію та послуги, пов'язані з реалізацією, фінансовим результатом від проведених експортних операцій є збиток. Такий висновок є безпідставним, оскільки відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України суми податку на додану вартість до складу витрат не включаються.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагентів ПП «Агропродопт», та ТОВ «ВМП», та ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами лютий 2012 року, травень 2012 року, липень 2012 року.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вищезазначені операції позивача з купівлі та подальшого продажу на експорт м'яса є його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.4 Методичних рекомендацій щодо здійснення державного контролю за експортними операціями, затверджених наказом ДПА України № 433 від 16.07.2007, «нетиповий екпорт - експортна операція з товарами (послугами), які не є характерними для основного виду діяльності експортера (комітента)».

Акт перевірки не містить посилання на зазначену норму, проте Податковий кодекс України не містить норм, які забороняють включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту вартості придбаних товарів, щодо яких здійснено «нетиповий експорт».

Відповідно до абз. «а» пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, «за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту».

Таким чином, висновок податкового органу про здійснення позивачем спірної господарської операції з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов'язань зроблений без врахування вищезазначеної норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.1991 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України».

Згідно зі ст. 82 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення».

Відповідно до пп. «г» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, «об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України».

Оскільки експортні операції є об'єктом обкладання податком на додану вартість, експортер має законодавчо гарантоване право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам, в порядку та строки, визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період із врахуванням господарських операцій із ПП «Агропродопт», ТОВ «ВМП», та ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД».

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200. 1 ст. 200 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ всього на суму 810577,00 грн. не відповідає встановленим по справі обставинам.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення у розмірі 405288,50 гривень.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013р. за № 0000922211 прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до п. 10.2 постанови пленуму ВАС України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013р. за № 7 із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013р. за № 0000922211 - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Криворізька будівельна компанія" підлягають всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у сумі 4872 гривні.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, треті особи: 1) товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП»; 2) товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зевс ЛТД»; 3) приватне підприємство «Агропродопт» про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013р. за № 0000922211 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013р. за № 0000922211 з податку на додану вартість, яке винесене на підставі акту № 218/22.01-31123365 від 04.10.2013р. щодо збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, який винесений за наслідками перевірки.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія» судовий збір у розмірі 4872 гривні.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 червня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 02.06.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В Ільков В.В.Ільков О.А.Вовчанська