Постанова № 39993771, 21.07.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. Справа № 2a-418/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представника позивача - Роговик М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення штрафу в сумі 28414,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський обласний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся в суд з адміністративним позовом до ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення штрафу в сумі 28414,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" не сплачено штраф в розмірі 28414,65 грн. за порушення строків подання звіту про фактичне вивільнення за формою № 4-ПН стосовно ОСОБА_2

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду. Відповідач надав суду письмові пояснення, згідно яких щодо заявлених позовних вимог заперечив, в задоволенні позову просив суд відмовити. За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.06.1993 року ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.27).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991 року в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 21.10.2011 року відповідно до наказу "Про розірвання трудового договору" за № 201-к від 18.10.2011 року звільнено з роботи ОСОБА_2 - головного бухгалтера Деревообробного заводу державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу Деревообробного заводу державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.19).

В зв'язку із звільненням, ОСОБА_2 звернулася до Монастириського районного центру зайнятості з метою працевлаштування.

Оскільки на момент звернення ОСОБА_2 до Монастирського районного центру зайнятості не надходило звіту про фактичне вивільнення працівників, останнім направлено до Івано-Франківського міського центру зайнятості лист від 04.11.2011 року за № 05/1011 про відсутність звіту про фактичне вивільнення ОСОБА_2 (а.с.20). Вказані обставини стосовно порушення ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" законодавства щодо вивільнення працівників також викладені в листі Івано-Франківського міського центру зайнятості до Івано-Франківського обласного центру зайнятості (а.с.24).

На підставі наказу від 07.12.2011 року за № 248 (а.с.9-10) та направлення за № 98 від 20.12.2011 року (а.с.13), головними спеціалістами інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Івано-Франківського обласного центру зайнятості проведена позапланова перевірка додержання законодавства про зайнятість населення ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", за результатами якої складено акт від 20-21.12.2011 року за № 87 (а.с.14-16). Перевіркою встановлено порушення відповідачем пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", а саме порушення строків подання звіту про фактичне вивільнення працівника до центру зайнятості за місцем реєстрації даного працівника за формою № 4-ПН.

Враховуючи те, що звіт про фактичне вивільнення за формою № 4-ПН ОСОБА_2 від 26.10.2011 року за № 1256 (а.с.23) подано ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" до Монастирського районного центру зайнятості 17.11.2011 року та отримано останнім 18.11.2011 року, що підтверджується відтиском поштового відділення, наявного на конверті відправлення та вхідною реєстрацією на конверті (а.с.22), суд прийшов до переконання, що відповідачем порушено вимоги пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", яке полягає в пропущенні десятиденного строку подання звітності про фактичне вивільнення ОСОБА_2 за місцем її реєстрації. На підставі акта про порушення законодавства України про зайнятість населення за № 3 від 21.12.2011 року до ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" застосовано штраф в розмірі 28414,65 грн. (а.с.17-18). Річний заробіток ОСОБА_2 відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) від 20.12.2011 року за № 19 становить 28414,65 грн., що відповідає сумі застосованих штрафних санкцій (а.с.25).

Відповідач скористався правом оскарження дій позивача, а також пункту 3 акта № 87 від 20-21.12.2011 року, акта № 3 від 21.12.2011 року та скасування штрафних санкцій в судовому порядку. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 року (а.с.67-69), в задоволенні позову ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" відмовлено (а.с.63-66). Вищезазначене судове рішення набрало законної сили 08.05.2014 року на підставі частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.50).

При цьому суд зазначає, що згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, у розгляді даної справи не підлягає доказуванню правомірність застосування штрафних санкцій у в розмірі 28414,65 грн. на підставі акта про порушення законодавства України про зайнятість населення за № 3 від 21.12.2011 року.

Відповідно до пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

За таких обставин суд вважає, що відповідач зобов'язаний погасити заборгованість зі сплати штрафних санкцій в сумі 28414,65 грн.

Суд не погоджується із твердженням відповідача щодо відсутності у ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" обов'язку по сплаті штрафу у розмірі 28414,65 грн. за порушення строків подання звіту про фактичне вивільнення працівників за формою № 4-ПН стосовно ОСОБА_2 на підставі втрати чинності 01.01.2013 року Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991 року та виключення вказаної норми із Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012 року, а відтак зворотною дією Закону в часі згідно статті 58 Конституції України зважаючи на наступне.

Як вже зазначалось судом, правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991 року в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-рп/99 роз'яснив, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не значить, що даний конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Суд зазначає, що в Законі України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012 року відсутня пряма вказівка про надання зворотної дії у часі положенням цього Закону, а норма права, яка регламентує вчинене порушення та відповідальність за таке порушення хоч і втратила чинність 01.01.2013 року, проте діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату застосованих штрафних санкцій, що є предметом стягнення, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" штрафу в сумі 28414,65 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (ідентифікаційний код 08033772) на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості (ідентифікаційний код 03491062) штраф в сумі 28414 (двадцять вісім тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 65 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.07.2014 року.