Постанова № 39993768, 08.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 р. Справа № 804/6505/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: позивача представнкиа позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішень від 28.03.2014р. за № 0002721703 та за № 0002781703, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:

- рішення №0002721703 від 28.03.2014р. і рішення №0002781703 від 28.03.2014р. про застосування фінансових санкцій за Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 скасувати;

- суму 75334,37 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. не зарахованих до валових витрат перерахувати з виключенням необґрунтовано не зарахованої суми, витрати на цю суму валовими та виходячи з цієї суми перерахувати штрафні санкції.

У обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки від 14.03.2014р. за № 197173/НОМЕР_3, які не відповідають дійсним обставинам. У Акті перевірки, зокрема, зазначено, що позивачем включено до валових витрат суми по господарським операціям, які не були підтверджені належними бухгалтерськими документами, що в свою чергу призвело до заниження оподатковуваного доходу та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011р. та 2013р. у загальній сумі 11300,16 грн., а також до заниження суми нарахованого єдиного внеску за 2011р. у розмірі 56741,97 грн., за 2013р. у розмірі 18493,40 гривень. Однак, з таким висновком відповідача позивач не погоджується, адже ним до перевірки надавались первинні бухгалтерські документи на підтвердження валових витрат у розмірі 75334,37 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., валові витрати є реальними та їх результати використані у господарській діяльності позивача-суб'єкта підприємницької діяльності. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає визначені суми грошових зобов'язань у рішеннях від 28.03.2014р. за № 0002721703 та за № 0002781703 такими, що не відповідають чинному законодавству. З огляду на викладене, на думку позивача, оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду заперечення проти позову від 04.07.2014р., у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування заперечень зазначено, що під час перевірки було встановлено непідтвердження відповідними бухгалтерськими документами валових витрат у розмірі 75334,37 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., що в свою чергу призвело до заниження оподатковуваного доходу та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011р. та 2013р. у загальній сумі 11300,16 грн., а також до заниження суми нарахованого єдиного внеску за 2011р. у розмірі 56741,97 грн., за 2013р. у розмірі 18493,40 гривень. Відповідач зауважував на тому, що під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень діяв у межах чинного законодавства України.

За таких обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Згідно із п.п.п. 19-1.1.1 - 19-1.1.2 п. 19-1.1.1 ст. 19-1 ПК України органи державної податкової служби виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1 п. 75.1, абз. 1,2 п.п. 75.1.2. п.75.1 ст. 75, п.77.1 ст. 77 ПК України, ч.2 п.п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 110 від 04.02.2014р., уповноваженою особою Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013 року.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами проведеної перевірки складено акт від від 14.03.2014р. за № 197173/НОМЕР_3, у якому зазначено щодо порушення позивачем, зокрема:

- п. 138.2 ст. 138, п.138.8 ст. 138, п.139.ю1.9, п.п 139.1.11 п.139.1 ст. 139, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст. 177 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 11300,16 грн., у тому числі по періодах: за 2001р. - 8511,30 грн., за 2013р. - 2788,86 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму, з урахуванням вимог ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиного внеску у сумі 26106,60 грн., у тому числі по періодам: за 2011р. - 19689,40 грн., за 2013р. - 6417,20 гривень.

У обґрунтування зазначених порушень у акті перевірки відповідач посилався на те, що під час перевірки було встановлено непідтвердження відповідними бухгалтерськими документами або таких,що не відносяться до безпосередньої діяльності позивача, валових витрат у розмірі 75334,37 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., що в свою чергу призвело до заниження оподатковуваного доходу та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011р. та 2013р. у загальній сумі 11300,16 грн., а також до заниження суми нарахованого єдиного внеску за 2011р. у розмірі 56741,97 грн., за 2013р. у розмірі 18493,40 гривень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення рішення від 28.03.2014р. за № 0002781703, яким за порушення положень п. 138.2 ст. 138, п.138.8 ст. 138, п.139.1.9, п.п 139.1.11 п.139.1 ст. 139, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст. 177 ПК України, позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 14125,21 грн., у тому числі за основним платежем - 11300,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2825,05 грн.;

- рішення №0002721703 від 28.03.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 26106,60 грн. та штрафні санкції у розмірі 3274,27 гривень.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків і надаючи правову оцінку спірним рішенням суд встановив таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 відображено у податковій звітності наступні показники, які перевірялись податковим органом:

- у додатку 5 до декларації за 2011р. - витрати у розмірі 25488,00 грн. за придбання ТОВ «Комінвестцентр» спецодягу;

- до складу валових витрат за 2011р. включено витрати на придбання та оплату ліцензій «Kasperski Internet Security 2012» на суму 473,40 грн. та за 2013р. включено витрати на придбання та оплату ліцензій «Kasperski Internet Security 2012» на суму 504,00 грн.;

- у додатку 7 до декларації за 2011р. до складу валових витрат за 2011р. включено витрати у сумі 202,30 грн.;

- у додатку 5 до декларації за 2013р. до складу валових витрат за 2013р. включено витрати у сумі 450,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, у сумі 350,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «100 робіт», у сумі 350,00 грн. по взаємовідносинам з АОЗТ «Радіоком»;

- включено до валових витрат за 2011р. суму ПДВ у розмірі 12072,00 грн., сплачену до бюджету.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно із п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

- датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

- датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 138.8 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п.п.139.1.11 п. 139.1 ст. 139 ПК України суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Згідно із п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, основною підставою включення до валових витрат є підтвердження витрат відповідними бухгалтерськими документами, які складені відповідно до умов чинного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що між ФОП ОСОБА_6 (покупець) та ТОВ «Комінвест-Центр» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу за № 98-11 від 02.11.2011р.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вищезазначеного договору, укладеного між ФОП ОСОБА_6 (покупець) та ТОВ «Комінвест-Центр» (продавець).

В обгрунтування порушень у акті перевірки відповідач посилається на висновки акту перевірки ТОВ «Комінвест-Центр» від 12.11.2012р. за № 594/226/37459366, відповідно до яких господарські операції контрагента здійснюються поза межами правового поля.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, посилання відповідача у акті перевірки на висновки акту перевірки контрагента позивача-ТОВ «Комінвестцентр», проведеної іншим податковим органом, в обґрунтування порушень податкового законодавства позивача, є необгрнутованим.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Факт здійснення позивачем валових витрат у розмірі 75334,37 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій, а саме:

- виписками по рахунку позивача за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р., з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.

- рахунками на оплату по замовленню від 02.09.2014р. за № 4123891, від 02.08.2011р. за № 4029913;

- актами прийому-передачі програмного забезпечення від 02.09.2011р. за № 4123891, від 03.08.2011р. за № 4029913, від 18.04.2013р. за № 7621749;

- рахунком-офертою від 11.04.2013р. за № 7621749;

- рахунками-фактурами від 17.10.2013р. за № 1710_11, від 19.02.2013р. за № 1902_9, від 11.01.2013р. за № 78Б, від 09.11.2011р. за № 1110/01, від 11.11.201р. за № 1115, від 15.11.2011р. за № 1118, від 10.11.2011р. за № 1110/01, від 18.11.2011р. за № 1118/01, від 15.11.2011р. за № 1115/01;

- акт № ОУ-0000969 від 24.10.2013р.;

- актом здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) від 20.02.2013р. за № ОУ-0000193, від 06.12.2011р. за № 321590;

- договором на пріоритетне місце на інформаційне обслуговування від 01.02.2013р. за № 32/П;

- актом виконаних робіт від 01.05.2014р.;

- податковими накладними від 18.11.2011р. за № 13, від 10.12.2011р. за № 11, від 15.11.2011р. за № 12.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку валові витрати у розмірі 75334,37 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.138.8 ст. 138, п.139.ю1.9, п.п 139.1.11 п.139.1 ст. 139, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст. 177 ПК України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та як наслідок необґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо позовної вимого про те, що суму 75334,37 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. не зарахованих до валових витрат перерахувати з виключенням необґрунтовано не зарахованої суми, витрати на цю суму валовими та виходячи з цієї суми перерахувати штрафні санкції, то суд не бачить підстав для її задоволення з огляду на те, що порушене право позивача є захищеним шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підтвердженими наявними матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню, а рішення від 28.03.2014р. за № 0002721703 та за № 0002781703 - підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 91,35 гривень.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішень від 28.03.2014р. за № 0002721703 та за № 0002781703, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Рішення №0002721703 від 28.03.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальни органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкове повідомленення-рішення форми "Р" №0002781703 від 28.03.2014р. Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 скасувати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету україни на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 91,35 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 липня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 11.07.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В Ільков В.В.Ільков О.А.Вовчанська