Ухвала суду № 39992943, 28.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6780/14 Справа № 173/2861/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Трофимова Н. А. Доповідач - Черненкова Л.А. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев`янка О.Г.

при секретарі - Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

21 жовтня 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду із зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.11.2006 року відповідач 04.11.2006 року отримав кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2013 року має заборгованість в сумі 24513.86 грн., на підставі чого просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у сумі 24513.86 грн. та судові витрати. Позивачем надана до суду уточнена позовна заява від 19.12.2013 року в якій вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.11.2006 року відповідач 04.11.2006 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості з початковим розміром 250 грн. 22.07.2009р. за договором № б/н від 04.11.2006 року кредитний ліміт був встановлений у розмірі 6520 грн., подальших змін кредитного ліміту за цим кредитним договором банк не здійснював. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2013 року має заборгованість в сумі 24513.86 грн., яка складається з наступного: - 6394.68 грн. - заборгованість за кредитом; - 16475.66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 1143.52 грн. - штраф (процентна складова), яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року ухвалено: позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити повністю; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - 6394.68 грн. - заборгованість за кредитом; - 16475.66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 1143.52 грн. - штраф (процентна складова), а всього 24513,86 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 245,14 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у повному обсязі в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що 04.11.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг, який складається із заяви відповідача, пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифами. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з зазначеними документами є укладений ним договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до укладеного договору відповідач 04.11.2006 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 250 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3.00% в місяць, а також отримав платіжну картку НОМЕР_1 та ПІН-код до неї. Отримання зазначеної платіжної картки з ПІН-кодом підтверджується особистим підписом відповідача в заяві від 04.11.2006 року та не заперечується сторонами. Відповідно до п. 5.3 Умов надання банківських послуг, Банк має право змінювати розмір встановленого на платіжну картку кредитного ліміту в односторонньому порядку за власним рішенням та без попереднього повідомлення позичальника. Так, 13.04.2007 року позивач збільшив кредитний ліміт до 4500 грн.; 21.05.2008 року - до 8000 грн.; 24.12.2008 року - до 8800 грн.; надалі позивач зменшував відповідачеві кредитний ліміт, а саме: 10.01.2009 року - до 8000 грн.; 30.01.2009 року - до 7390,00 грн.; 22.07.2009 року до - 6520 грн.; подальших змін кредитного ліміту за цим кредитним договором банк не здійснював, що підтверджується випискою по особистому рахунку ОСОБА_2 за карткою № НОМЕР_2. Згідно до п.6.5 Умов надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідно до п. 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін. Згідно даних позивача, відповідач не виконав своїх зобов'язань за Кредитним договором, не повернув основну суму кредиту та не сплатив проценти, штраф, в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість станом на 30.09.2013 року в сумі - 24513.86 грн., яка складається з наступного: 6394.68 грн. - заборгованість за кредитом; 16475.66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1143.52 грн. - штраф (процентна складова). Доказів погашення кредиту, у розмірі більшому ніж зазначено у виписці по особистому рахунку, відповідачем суду не надано. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 24513.86 грн., є обґрунтованими та підлягає задоволенню. Суд не приймає до уваги ствердження відповідача щодо повернення суми кредиту та невикористання кредитної картки, виходячи із наступного. Відповідно до п. 6.1, п. 6.11 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний не передавати карти, ПІНи третім особам. Інформувати Банк, а також правоохоронні органи по факту втрати карти, ПІНа, або отримання повідомлення про їх незаконне використання. При виникненні вищезазначених випадках необхідно звернутися у відділення банку, в якому обслуговується Карта або за телефоном (номера наведені в Умовах). Як встановлено судом відповідач отримав особисто платіжну картку № НОМЕР_2, також зазначав, що картку не втрачав, інших належних доказів, які підтверджують факт втрати або крадіжки зазначеної картки сторони суду не надали. Суд неодноразово роз'яснював відповідачеві положення ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, та пропонував надати суду докази в підтвердження своїх заперечень. Проте відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують сплату кредиту, відсотків за користування кредитом та інших платежів в повному обсязі, або використання вищезазначеної картки третіми особами проти волі відповідача. Враховуючи доведеність отримання платіжної картки відповідачем та відсутність доказів використання вищезазначеної картки третіми особами проти волі відповідача, або повернення її Банку, то суд приходить до висновку, що безпосередньо відповідач використовував картку та отримував кредитні гроші.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.ст. 526,530 ЦК України, - зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін.

Згідно зі ст.ст. 549,550 ЦК України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та стосуються переоцінки доказів у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи відсутні докази щодо погашення боргу відповідачем за договором № б/н від 04.11.2006 року.

Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді