Постанова № 39991409, 16.07.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року (о 14 год. 50 хв.)Справа № 808/10220/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представників позивача Лучко О.М.,Мельник М.І.,

представника відповідача Проценко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»

до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» (далі - ПАТ «Запоріжабразив», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ГУ Міндоходів у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» від 07.10.2013 №007, № 008.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи на ПАТ «Запоріжабразив» за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 16.09.2013 № 004/13/08-01/00222226 (далі - Акт). На підставі Акту ГУ Міндоходів у Запорізькій області винесено податкове повідомлення форми «Р» від 07.10.2013 № 007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито у розмірі 3268,69 грн. та податкове повідомлення форми «Р» від 07.10.2013 № 008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 26 484,88 грн. Позивач не погоджується з зазначеними податковими повідомленнями. Вказує, що при складанні Акту відповідачем порушено вимоги пункту 3.3.2 Порядку оформлення результатів проведення митними органами перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.03.2012 № 377 (далі - Порядок № 377). В Акті не зазначено яке саме порушення допущено позивачем, суть цього порушення, а тільки визначена частина суми транспортно-експедиційних послуг, на яку збільшена митна вартість товарів. Зазначає, що перевіряючими неправомірно збільшено митну вартість імпортованих товарів на суму експедиційних послуг наданих ТОВ «Укрінтерекспедиція». Послуги, згідно договору, позивач сплачує ТОВ «Укрінтерекспедиція» як за послуги надані на території України з ПДВ. Вказує, що місцем надання транспортно-експедиторських послуг є територія України і дана послуга оподатковується ТОВ «Укрінтерекспедиція» ПДВ та до митної вартості товарів не повинна включатися. Зазначає, що ні в Митному кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, ні в Митному кодексі України від 13.03.2012 № 4495-VI, ні в інших законодавчих та нормативно-правових актах не вказано, що плата експедитору-резиденту за надання транспортно-експедиторських послуг з організації міжнародного перевезення вантажів повинна включатися до митної вартості товарів, що імпортуються. До складу митної вартості товарів, що імпортуються, включаються лише фактичні витрати на доставку товарів до місця ввезення на територію України, до яких відносяться тільки витрати на транспортування та деякі допоміжні у сфері транспорту послуги, необхідні для доставки товарів до митного кордону України, такі як завантаження, розвантаження та обробку товарів за межами митного кордону України. Включення інших витрат на допоміжні або транспортно-експедиторські послуги не передбачено жодним діючим нормативним документом. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях. Зокрема, зазначає, що умови, які перелічені в пункті 3.3.2 Порядку № 377, усі містяться в Акті. Висновок позивача, що вони відсутні не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що висновок позивача, що ані в новому, ані старому Митному кодексі України не зазначено, що транспортно-експедиторські послуги повинні включатися до митної вартості товарів, є необґрунтованим. Транспортно-експедиційні послуги є частиною процесу транспортування товарів, а витрати за надання таких послуг слід розуміти як частину витрат на транспортування товарів. У разі якщо за договором транспортної експедиції надаються послуги, які відносяться до послуг, зазначених в частині 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, вартість таких послуг додається до митної вартості товарів. Вказує, що позивач дійшов неправомірного висновку, що в митному законодавстві не зазначено, що транспортно-експедиційні послуги не включаються до митної вартості товарів. Крім того, відповідач не погоджується з висновком позивача, що оскільки місцем надання транспортно-експедиційних послуг є територія України і дана послуга оподатковується ТОВ «Укрінтерекспедиція» ПДВ, то до митної вартості товарів не повинна включатися. Враховуючи, що відповідно до частини 1 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV та статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції з ввезення товарів на митну територію України, базою оподаткування митними платежами по товарах, що імпортовані ПАТ «Запоріжабразив», є їх вартість, визначена відповідно до розділу III Митного кодексу України, тобто ціна, що була фактично сплачена за товари продавцю цих товарів, скоригована (збільшена) на вартість витрат на їх транспортування, включаючи витрати на експедиторські послуги, сплачені перевізнику - ТОВ «Укрінтерекспедиція» (з урахуванням вимог пункту б) частини 3 статті 267 та відповідно пункту 2 частини 11 статті 58 Кодексу). На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Посадовими особами ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання законодавства України з питань державної митної справи на ПАТ «Запоріжабразив», в частині:

- документування сплати коштів контрактоутримувачу за імпортні/експортні товари (на підставі виписок банку (платіжних доручень);

- встановлення шляхом перевірки банківських та касових документів дійсної митної вартості імпортованих товарів, у тому числі перевірки відповідних витрат, понесених ПАТ «Запоріжабразив» на транспортування оцінюваних товарів, страхування, роялті та ліцензійних платежів, інших витрат, які включаються до митної вартості згідно із законодавством;

- повноти декларування сипучих вантажів;

- правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Перевірка проводилася за період діяльності ПАТ «Запоріжабразив» з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 16.09.2013 № 004/13/08-01/00222226.

Під час перевірки встановлено та відображено в Акті, що підприємством у синтетичному та аналітичному обліку за період, що перевірявся, відображені у кореспонденції рахунків Дт631 Кт311 операції, які свідчать про сплату транспортно-експедиторських, транспортних послуг, пов'язаних з міжнародним автоперевезенням вантажу, імпортованого ПАТ «Запоріжабразив», за договором транспортного експедирування № 117 від 31.01.2005 (із доповненнями) з ТОВ «Укрінтерекспедиція» (надалі - експедитор).

ТОВ «Укрінтерекспедиція» для здійснення доставки вантажів, які імпортувалися підприємством на митну територію України, укладало договори з перевізниками.

На виконання пп. 2.2.8 договорів перевезення вантажу транспортні підприємства виставляли ТОВ «Укрінтерекспедиція» рахунки на оплату транспортних послуг, товарно-транспортні накладні, акти виконаних послуг та податкові накладні. В свою чергу, ТОВ «Укрінтерекспедиція», отримавши всі документи від перевізників, що підтверджують доставку вантажу за призначенням, оформляло акти виконаних послуг та виставляло рахунки ПАТ «Запоріжабразив» на оплату не лише транспортних, а також і експедиторських послуг разом з товарно-транспортними накладними та своїми податковими накладними.

У довідках про транспортні витрати, які надавались під час митного оформлення до митного органу, зазначена лише вартість транспортування по перевезенню вантажу. Однак, у актах виконаних транспортно-експедиторських послуг, які були укладені між ТОВ «Укрінтерекспедиція» та ПАТ «Запоріжабразив» чітко відокремлена вартість транспортно-експедиторських послуг.

Перевіркою встановлено, що дані, які містяться в документах, поданих ПАТ «Запоріжабразив» під час митного оформлення, не відповідають фактичним даним, встановленим у ході перевірки. Ці розбіжності документально підтверджено первинними документами ПАТ «Запоріжабразив», а саме: актами виконаних робіт (послуг), рахунками на сплату коштів за надані послуги, податковими накладними, платіжними дорученнями, які свідчать про сплату за надані послуги.

Отже, за результатами перевірки встановлені факти неповного декларування витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України (сум вартості отриманих транспортно-експедиторських послуг під час міжнародного перевезення вантажів), які відповідно до пункту 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92 (у редакції, чинній на час митного оформлення) та пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI при визначенні митної вартості додаються до ціни товарів, що ввезені на митну територію України.

Таким чином, перевіркою встановлено, що внаслідок заявлення до митного оформлення товару недостовірних відомостей щодо фактичних витрат на транспортування оцінюваних товарів, що містяться в первинних документах бухгалтерського обліку, отриманих від декларанта й наданих безпосередніми виконавцями послуг, та в документах, наданих декларантом до митного оформлення, до митної вартості товарів не включено вартість отриманих транспортно-експедиторських послуг під час міжнародного перевезення вантажів.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено порушення вимог:

Положень статей 81, 259, 260, 264, пункту 5 частини 2 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (чинного на час митного оформлення), статей 49, 51, 52, 53, пункту 5 частини 10 статті 58, статей 257, 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (чинного на час митного оформлення), внаслідок включення декларантом до митної вартості товарів витрат на транспортування оцінюваних товарів не в повному обсязі, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 23 802,86 грн. й підлягає перерахуванню до державного бюджету України, з них:

- ввізне мито (вид 020) у сумі 2614,95 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі статті 3 і 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, статей 270, 272, 277 та 280 Митного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.2012 № 4495-VI);

- ПДВ (вид 028) у сумі 21 187,90 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, чинного на час митного оформлення).

На підставі Акту ГУ Міндоходів у Запорізькій області винесені наступні податкові повідомлення форми «Р»:

- від 07.10.2013 № 007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито у розмірі 3268,69 грн., в тому числі за основним платежем - 2614,95 грн., за штрафними санкціями - 653,74 грн.

- від 07.10.2013 № 008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 26 484,88 грн., в тому числі за основним платежем - 21 187,90 грн., за штрафними санкціями - 5296,98 грн.

Вказані податкові повідомлення були оскаржені в адміністративному порядку. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 17221/6/99-99-10-01-06-15 податкові повідомлення форми «Р» від 07.10.2013 № 007, № 008 залишені без змін, а скарга ПП «Запоріжабразив» - без задоволення.

Оскільки ПП «Запоріжабразив» вважає, що податкові повідомлення форми «Р» від 07.10.2013 № 007, № 008 прийняті ГУ Міндоходів у Запорізькій області всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Однією із форм митного контролю, передбачених статтею 336 Митного кодексу України (далі - МК України) є проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 345 МК України передбачено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до статті 259 МК України від 11.07.2002 № 92-IV (у редакції, чинній на час митного оформлення) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 267 МК України від 11.07.2002 № 92-IV (у редакції, чинній на час митного оформлення) митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 267 МК України від 11.07.2002 № 92-IV (у редакції, чинній на час митного оформлення) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини третьої статті 267 МК України від 11.07.2002 № 92-IV (у редакції, чинній на час митного оформлення) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню: зокрема, витрати на транспортування після ввезення; податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Згідно із пунктом 4 статті 306 Господарського кодексу України допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Відповідно до МК України від 11.07.2002 № 92-ІV (у редакції, чинній на час митного оформлення) визначено терміни та поняття, які вживаються для цілей цього Кодексу:

ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку (пункт 2 статті 1).

перевізник - особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України (пункт 22 статті 1).

Відповідно до МК України від 13.03.2012 № 4495-VI визначено терміни та поняття, які вживаються для цілей цього Кодексу:

ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку (пункт 4 статті 4);

перевізник - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення (пункт 37 статті 4).

Згідно із пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України від 13.03.2012 № 4495-VI при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), зазначені у цій статті, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в тому числі витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною одинадцятою статті 58 МК України від 13.03.2012 № 4495-VI визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: зокрема, витрати на транспортування після ввезення; податки, які справляються в Україні.

Наказом Держмитслужби України від 31 січня 2007 № 74 (чинного на час митного оформлення) затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень МК України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України. У пункті 2.1 вказаних Методичних рекомендацій зазначено, що відповідно до абзацу третього статті 260 МК України від 11.07.2002 № 92-IV (у редакції, чинній на час митного оформлення) для цілей контролю правильності визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні, які є доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Таким чином, враховуючи вимоги статей 88 та 264 МК України від 11.07.2002 № 92-IV (у редакції, чинній на час митного оформлення) декларант несе у повному обсязі відповідальність за подані ним відомості, які повинні базуватись на достовірній, документально підтвердженій інформації, що підлягають обчисленню.

Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України від 13.03.2012 № 4495-VI з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 3) пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Відповідно до підпункту в) пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України: базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом,

та у редакції ПК України, що діє з 08.07.2012: базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що внаслідок заявлених до митного оформлення товару недостовірних відомостей щодо фактичних витрат на транспортування оцінюваних товарів, що містяться в первинних документах бухгалтерського обліку, отриманих від декларанта й наданих безпосередніми виконавцями послуг, та в документах, наданих декларантом до митного оформлення, до митної вартості товарів не включено вартість отриманих транспортно-експедиторських послуг під час міжнародного перевезення вантажів.

Отже, внаслідок включення до митної вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів в неповному обсязі, занижено митну вартість товарів, що призвело до невірного визначення бази оподаткування, несвоєчасної та неповної сплати митних платежів.

Таким чином, порушення вимог Митного кодексу України внаслідок включення декларантом до митної вартості товарів витрат на транспортування оцінюваних товарів не в повному обсязі, призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 23 802,86 грн., з них: ввізне мито на суму 2614,95 грн., ПДВ на суму 21 187,90 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні податкових повідомлень форми «Р» від 07.10.2013 № 007 та № 008 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюються у такому розмірі: 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Таким чином, мінімальний розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у 2013 році дорівнював 1720,50 грн. (1147,00 грн. х 1,5= 1720,50 грн.).

Згідно з ч. 3 ст. 4 зазначеного Закону під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 1719 від 23.12.2013 позивач сплатив судовий збір у розмірі 530,00 грн.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, з позивача необхідно стягнути решту суми судового збору у розмірі 1190,50 грн. (1720,50 грн. - 530,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1190,50 грн. (тисяча сто дев'яносто гривень 50 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак