Рішення № 39991201, 29.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р.Справа № 922/2513/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 17 953,16 грн. за участю представників сторін:

позивача - Счастлива Я.О., довіреність №38-1871 від 28.05.10 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків (відповідача) 17 093,46 грн., з яких: 15 850,39 грн. основного боргу, 227,71 грн. 3 % річних, 762,55 грн. інфляційних втрат та 252,81 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором №2124 про постачання теплової енергії від 01.01.2002 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 71) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 17 953,16 грн., з яких: 15 850,39 грн. основного боргу, 272,33 грн. 3 % річних, 1 712,32 грн. інфляційних втрат та 118,12 грн. пені.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що дана заява за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що ч. 4 ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, суд прийняв заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги в розмірі - 17 953,16 грн., з яких: 15 850,39 грн. основного боргу, 272,33 грн. 3 % річних, 1 712,32 грн. інфляційних втрат та 118,12 грн. пені.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання, призначені на 15.07.2014 р., 22.07.2014 р. та 29.07.2014 р., свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01 січня 2002 р. року між позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) було укладено договір №2124 про постачання теплової енергії (далі - договір), зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.12.2006 р. (а.с. 29) до договору, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.1.1. договору за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п. 1.2. договору обидві сторони зобов'язались керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України і Державним комітетом з будівництва, архітектури і житлової політики України від 28.10.1999 р. №307/262.

На підставі п.10.4. договір пролонгований на 2014 рік.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2012-2013 р.р., 2013-2014 р.р. та умов договору №2124 про постачання теплової енергії від 01.01.2002 р. позивач здійснив постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Дзюби, 4.

КП "Харківські теплові мережі" позбавлено технічної можливості відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення будинку, в якому вони знаходяться, оскільки система опалення всього будинку є єдиною з системою опалення приміщення відповідача і не має окремого теплового вводу.

Факт постачання позивачем теплової енергії до приміщень відповідача підтверджується актами про підключення споживача до джерела теплової енергії №176/5520-В від 25.10.2012 р., №176/40 від 05.10.2013 р. та актом про відключення споживача від джерела теплової енергії №176/170-В від 14.04.2013 р. (а.с. 9-10).

Згідно з п.5.1. договору облік теплової енергії проводиться за приладами обліку.

За умовами п.6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії.

Згідно з п.6.3. договору відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачеві попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач надіслав на адресу відповідача рахунки на оплату спожитої теплової енергії на оплату 17 257,83 грн. (а.с. 13-15, 17-20, 22-24).

Відповідач перерахував на рахунок позивача за теплову енергію 1 600,00 грн., про що свідчать надані позивачем банківські виписки (а.с. 52-53). При цьому із пояснень представника позивача у судовому засіданні та із письмових пояснень (а.с. 75) вбачається, що позивач із перерахованих відповідачем 1 600,00 грн. зарахував суму в розмірі 1 407,44 грн. за спірний період - лютий 2013 р.

Отже, відповідач оплатив спожиту теплову енергію за договором за період з лютого 2013 р. по квітень 2014 р. в розмірі 1 407,44 грн.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з лютого 2013 р. по квітень 2014 р. в розмірі 15 850,39 грн. (17 257,83 грн. - 1 407,44 грн.=15 850,39 грн.) (розрахунок на а.с. 33).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини і на те, що суму заборгованості відповідачем не сплачено і не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 15 850,39 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 272,33 грн. 3 % річних, 1 712,32 грн. інфляційних втрат та 118,12 грн. пені, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову в цій частині без розгляду, виходячи з такого.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.1013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 25.06.2014 р. та від 22.07.2014 р. у даній справі було зобов'язано позивача надати у судове засідання докладний і обґрунтований розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних (із зазначенням дат, з яких починається нарахування, і дат, якими закінчується нарахування, кількості днів прострочення, суми боргу, на які нараховуються пеня та 3% річних (із зазначенням підсумкових сум, заявлених до стягнення).

Відповідно до абз. 3 п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" від 11.04.2005 р. N 01-8/344 якщо для здійснення перерахунку сум штрафних санкцій, річних тощо необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

З огляду на те, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 25.06.2014 р. та від 22.07.2014 р. щодо надання докладного і обґрунтованого розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд позбавлений можливості перевірити правомірність та правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення пені в розмірі 118,12 грн., 3 % річних в розмірі 272,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 712,32 грн.

За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 118,12 грн., 3 % річних в розмірі 272,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 712,32 грн. залишити без розгляду у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Разом з цим, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права в подальшому повторно звернутися до суду із позовом про стягнення зазначених сум в загальному порядку у відповідності до ч. 4 ст. 81 ГПК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 15 850,39 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 118,12 грн., 3 % річних в розмірі 272,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 712,32 грн. позов слід залишити без розгляду.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судовий збір на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823) заборгованість у розмірі 15850,39грн. та судовий збір у розмірі 1 694,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 118,12 грн., 3 % річних в розмірі 272,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 712,32 грн. позов залишити без розгляду.

Повне рішення складено 30.07.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко