Ухвала суду № 39990961, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2622/14 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, третя особа - Фермерське господарство "Амфіра" про скасування податкового повідомлення рішення №0000603720 від 18.11.2013, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнного офісу з обслуговування великих платників податків, третя особа - Фермерське господарство "Амфіра", в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000603720 від 18.11.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку з 01.10.2010 р. по 31.08.2013 р. Результати перевірки оформлені актом № №1305/40-50/37-20/33546533 від 30.10.2013р.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення за квітень 2013 року у сумі 1673302, 54 грн., та п.п.14.1.18, п.14.1 ст. 14, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування за травень 2013 р. у сумі 1673302, 54 грн.

18 листопада 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000603720, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1673320,54грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 836660,27грн.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" звернулося до Міністерства доходів і зборів зі скаргою, яка рішенням була залишена без задоволення а повідомлення-рішення без змін.

Після чого позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав на наявність підтвердження здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ряду договорів купівлі-продажу, укладених у квітні 2013, позивачем було здійснено закупівлю соняшника у ФГ «Амфіра».

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу, Контрагент здійснював поставку соняшнику автомобільним транспортом на ПрАТ «АДМ Іллічівськ» для подальшої переробки. Кожна поставка супроводжувалася товарно-транспортною накладною, що була оформлена у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Усі товарно-транспортні накладні мають відмітки про розвантаження та прийняття вантажу з підписами відповідних осіб третьої сторони, а саме ПрАТ «АДМ Іллічівськ».

Зазначені обставини підтверджуються належним чином завіреними копіями договорів купівлі-продажу соняшника, видаткових накладних, податкових накладних та платіжних документів з підтвердженням розрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Жодних зауважень до наявної у Позивача первинної документації перевіркою не встановлено, її достатність та оформлення в Акті не заперечується.

Більш того, листом від 14.04.2014 (вх. №01-5/29005 від 22.04.2014) ФГ «Амфіра» надало до матеріалів справи виписку з банку, яка підтверджує зарахування останнім суми ПДВ за квітень 2013 на спеціальний рахунок для сільгоспвиробників.

Втім, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в первинних документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, відповідач посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами (договори купівлі-продажу соняшника, видаткові накладні, податкові накладні та платіжні документи з підтвердженням розрахунків), які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, насіння соняшнику, закуплене у Контрагента, було в повному обсязі перероблено, в результаті чого було отримано олію соняшникову, шрот соняшниковий та лушпиння, які згодом були експортовані за межі митної території України, за що була отримана валютна виручка з-за кордону, що підтверджується: - договором на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах; - актами результатів переробки давальницької сировини, виробництва готової продукції та виконаних робіт; - виробничими звітами до договорів на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах; - контрактами на експорт олії та шроту; - вантажно-митними деклараціями; - банківськими виписками.

Таким чином, операції позивача з контрагентами, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Відповідно до ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнного офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.