увійти
УКР
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| Від "06" лютого 2009 р. | Справа № 9/1209 Господарський суд Житомирської області у складі: Головуючого судді судді Алексєєва М.В. судді за участю представників сторін від позивача ОСОБА_2 - дов. від 05.11.08. від відповідача Климчук В.П. - дов. від 08.01.09.
Розглянув справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир) до Малого підприємства "Стандарт" (м. Коростень) про стягнення 15482,04 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 15482,04грн заборгованості за договором поставки товару від 11.08.08., з яких 15069,60грн - сума основного боргу, 366,62грн - пеня, 45,82грн - 3% річних. Представник позивача в судовому засіданні надав заяву від 06.02.09. про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу стягнути з останнього пеню, 3% річних та судові витрати. Представник відповідача в судовому засіданні проти заяви про уточнення позовних вимог не заперечував. Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову чи зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про прийняття до розгляду наданої представником позивача заяви від 06.02.09. про уточнення позовних вимог. Суд у судовому засіданні дослідив матеріали справи, а саме: договір поставки товару від 11.08.08.; видаткову накладну №0000006415 від 01.10.08.; податкову накладну від 01.10.08.; заяву від 06.02.09. про уточнення позовних вимог; свідоцтва про державну реєстрацію. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ: 11.08.08. між сторонами був укладений договір поставки товару (а.с.8), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується продати, а відповідач (покупець) купити товари продовольчої групи, своєчасно оплативши його вартість на умовах даного договору. Відповідно до п.4.1 вказаного договору продавець надає покупцю товарний кредит на 27 днів, включаючи день поставки. При цьому, п.3.2 договору датою поставки товару визначає дату отримання товару продавцем. Згідно п.4.2 договору поставки товару від 11.08.08. оплата за поставлений товар повинна здійснюватись у гривнях у розмірі вартості партії товару, вказаної у видатковій накладній, на рахунок продавця в м. Житомирі, який вказаний у даному договорі. З дозволу продавця можлива оплата партії товару по частинах (п.4.3 договору). На виконання умов вищезазначеного договору, позивач поставив відповідачеві, а останній прийняв товар на загальну суму 15069,60грн, що підтверджується видатковою накладною №0000006415 від 01.10.08. (а.с.9) та податковою накладною від 01.10.08. (а.с.10). Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 15069,60грн. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України). Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України). Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У процесі судового розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу стягнути з останнього пеню в розмірі 366,62грн, 3% річних у сумі 45,82грн та судові витрати. Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). Відповідно до п.10.2 договору в разі прострочки оплати за товар відправник коштів сплачує на користь отримувача коштів пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки. Згідно з вимогами ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня і 3% річних нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню. Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач позов, у тому числі заяву про уточнення позовних вимог, щодо підстав та предмету не оспорив. Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги є обгрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, і підлягають задоволенню. Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, виходячи із заяви про уточнення позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду. На підставі ст.ст.509, 525, 526, 549, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, п.1-1, ст.80,82-85 ГПК України, господарський суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Малого підприємства "Стандарт" (Житомирська область, м.Коростень, вул. Грушевського, 35; р/р 260067505 в АППБ "Аваль", МФО 311528; код ЄДРПОУ 22050470) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_1): - 366,62грн - пені; - 45,82грн - 3% річних; - 154,82грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита; - 118, 00грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3. Припинити провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 15069,60 грн. відповідно до п.1-1ст. 80 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
|
