Рішення № 3999062, 03.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.09 Справа№ 30/274

за позовом: Акціонерного комерційного банка “Східно-Європейський банк”, м. Київ

до відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець, Львівська область

про стягнення 89358,01 грн.

Суддя Мороз Н.В.

Представники:

від позивача - Мироненко О.М. -представник

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Акціонерним комерційним банком “Східно-Європейський банк”, м. Київ, до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець, Львівська область, про стягнення 89358,01 грн. боргу по простроченим відсоткам за користування кредитом, а саме: 64400 грн. та 4164 долари США, що становить 24957,83 грн..

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 15.01.2009 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 15.01.2009 р.

Представнику позивача роз'яснено його права та обов”язки згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, додаткових уточненнях та обґрунтуваннях позовних вимог, розрахунку. Ствердив, зокрема, що 13.11.2003 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримував кредитні кошти. Станом на 12.01.2008 р. заборгованість відповідача за кредитом склала 165252,96 доларів США. 30.08.2007 р. було вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі для погашення зазначеної суми з врахуванням курсу 505 грн. за 100 доларів США, на загальну суму 834527,45 грн. Однак, станом на 12.01.2009 р. курс долара США щодо гривні зріс. Курсова різниця суми, зазначеної у виконавчому написі нотаріуса становить 437920,34 грн. Крім того, просить стягнути суму несплачених відсотків за період з 26.09.2008 р. по 08.01.2009 р. в сумі 180873,50 грн. (120750,35 грн. та 7808,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 60123,16 грн.). З урахуванням наведеного, просить стягнути з відповідача 618793,84 грн.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзив по справі не надав, участі уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника, суд встановив наступне.

13.11.2003 р. між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) був укладений кредитний договір №156/2003, відповідно до якого позивач відкрив відповідачеві кредитну лінію на поповнення обігових коштів на будівництво з лімітом 1500000 грн. терміном з 13.11.2003 р. по 12.11.2006 р. із сплатою 22% річних. Згідно із п. 1.2. кредитного договору,

видача кожного траншу здійснюється по письмовому запиту позичальника, при оформленні додаткової угоди. На виконання вказаних умов Кредитного договору на запит відповідача позивачем надавались транші на підставі додаткових угод №01 від 17.11.2003 р., №02 від 09.11.2003 р., №03 від 25.11.2003 р., №04 від 27.11.2003 р., №05 від 01.12.2003 р., №06 від 03.12.2003 р., №07 від 08.12.2003 р., №08 від 15.12.2003 р., №09 від 16.12.2003 р., №10 від 19.12.2003 р., №11 від 25.12.2003 р., №12 від 26.12.2003 р., №13 від 30.12.2003 р., №14 від 09.01.2004 р., №15 від 15.01.2004 р., №16 від 16.01.2004 р., №17 від 20.01.2004 р., №18 від 22.01.2004 р., №19 від 22.01.2004 р., №20 від 26.01.2004 р., №21 від 27.01.2004 р., №22 від 28.01.2004 р., всього на загальну суму 1083500 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 15.01.2008 р. у справі №1/356-28/132 (1/490-26/150) між тими ж сторонами.

Крім того, додатковою угодою №23 від 01.03.2004 р. внесено зміни до п. 1.1. кредитного договору, відповідно до яких передбачено відкриття відповідачу мультивалютної мультилімітної кредитної лінії із загальним лімітом заборгованості, що не перевищує 3000000 грн. та встановлено ліміт на будівництво в сумі, що еквівалентна 1000000 грн., а на поновлення обігових коштів встановлено ліміт в сумі, еквівалентній 2000000 грн. і передбачена можливість надання кредиту в гривнях або доларах США. Передбачена сплата 16,2% за користування кредитом, наданим у доларах США та 22% за користування кредитом, наданим у гривнях. Відповідно до додаткових угод №27 від 12.03.2004 р., №28 від 16.03.2004 р., №29 від 19.03.2004 р., №30 від 25.03.2004 р., №31 від 28.04.2004 р., №32 від 30.04.2004 р., №33 від 03.06.2004 р., №34 від 07.05.2004 р., №35 від 11.05.2004 р., №36 від 03.06.2004 р., №37 від 08.06.2004 р., №38-а від 01.07.2004 р., №39 від 19.07.2004 р., №40 від 22.07.2004 р. на запит відповідача позивачем було надано транші на загальну суму 205252,96 доларів США, з яких відповідачем було погашено 40000 доларів США, у зв'язку із чим сума основного боргу по кредиту в доларах США склала 165252,96 доларів США. Зазначена обставина встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 15.01.2008 р. у справі №1/356-28/132 (1/490-26/150) між тими ж сторонами. Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Водночас, відповідач дану обставину не заперечував, і вона підтверджується також іншими матеріалами справи.

Згідно п. п. 2.1., 5.1. кредитного договору №156/2003 від 13.11.2003 р., в забезпечення зобов'язань за цим договором банком прийнято договір застави від 13.11.2003 р., реєстровий №3825, а у разі несвоєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування позичальником, відшкодування боргу проводиться шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначену суму заборгованості не погасив. 30.08.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1572, яким запропоновано звернути стягнення на нежитлову будівлю магазину літ. А-2 площею 761,2 кв.м. в м. Трускавець, пл. Чорновола, 1, яка, на підставі іпотечного договору від 21.04.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1603, була передана відповідачем в іпотеку позивачу на забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором №156/2003 від 13.11.2003р. За рахунок отриманих від реалізації заставленого майна коштів, запропоновано задовольнити вимоги позивача, що складають заборгованість по кредиту в розмірі 165252,96 доларів США та 1907960 грн.; прострочені відсотки за їх використання -42611,73 долари США та 530152,64 грн.; штрафні санкції та пеню -400949,21 грн., а всього -283906,851 грн. та 207864,69 доларів США, що станом на 28.08.2007 р. за курсом НБУ становить 3888778,55 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не погасив суму заборгованості, вказаної у виконавчому написі нотаріуса, а позивач посилається на те, що така заборгованість не була стягнута з відповідача і в примусовому порядку.

Згідно п. 1.3. кредитного договору №156/2003 від 13.11.2003 р., відсотки нараховуються та сплачуються щомісячно за фактичний час користування фактично отриманою сумою виходячи з розрахунку 365 днів у році, враховуючи день надання та не враховуючи день погашення кредиту. У зв'язку із цим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених відсотків за період з 26.09.2008 р. по 08.01.2009 р., що, у відповідності до наданого розрахунку, становить 120750,35 грн. та 7808,20 доларів США (60123,16 грн. за курсом НБУ), усього -180873,50 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З врахуванням наведеного, така вимога є підставною та підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму курсової різниці 437920,34 грн., обчисленої від суми основного боргу в доларах США - 165252,96 доларів США, оскільки, станом на дату вчинення нотаріусом виконавчого напису, нотаріусом був врахований курс долара США щодо гривні нижчий, ніж той, який склався станом на 12.01.2009 р., з урахуванням чого 1272447,79 грн. -834527,45 грн.=437920,34 грн..

Згідно із ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. При цьому, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно із ст. 533 ЦК України, хоча грошове зобов'язання і має бути виконане у гривнях, однак, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що визначивши зобов'язання у гривнях та визначивши його еквівалент в іноземній валюті на дату виникнення зобов'язання, кредитор вправі вимагати виконання зобов'язання в гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на дату платежу.

Однак, як вбачається зі змісту кредитного договору №156/2003 від 13.11.2003 р., додаткових угод до нього, зокрема, додаткової угоди №23 від 01.03.2004 р., сторони встановили в гривнях загальний ліміт зобов'язання -3000000 грн. та передбачили право відповідача на отримання кредиту або в гривнях, або в доларах США, проте, не обумовлювали грошового еквіваленту гривневого зобов'язання у доларах США у відповідності до ч. 2 ст. 523 ЦК України. З урахуванням наведеного, передбачених законом підстав для стягнення курсової різниці, а тим більше по зобов'язанню, яке виникло в доларах США, з матеріалів справи не вбачається, а відтак дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 75, 82, 84 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ „СЄБ” м. Києва МФО НОМЕР_3) на користь Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” (м. Київ, б. Дружби народів, 17/5, р/р 36194901500002 в АКБ „СЄБ” МФО НОМЕР_3, ЄДРПОУ 19364130) - 180873,50 грн. боргу.

3. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ „СЄБ” м. Києва МФО НОМЕР_3) на користь Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” (м. Київ, б. Дружби народів, 17/5, р/р 36194901500002 в АКБ „СЄБ” МФО НОМЕР_3, ЄДРПОУ 19364130)- 1808,74 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині решти вимог у позові відмовити.

5. Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.