Рішення № 39990353, 24.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5326/14 Справа № 205/9516/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н. Г. Доповідач - Гайдук В.І.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського, Єлізаренко І.А.,

при секретарі Чоха К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2014 року

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/915-Н від 12 квітня 2006 року, за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримала у кредит грошові кошти. В якості забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №915-Н/1 від 12 квітня 2007 року. У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно на його користь з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у рахунок погашення заборгованості за договором № 8/2007/840-К/915-Н від 12 квітня 2006 року - 1666431,80 грн., а також покласти на відповідачів судові витрати по справі (а.с. 2-4).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2014 року позов було задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/915-Н від 12 квітня 2006 року в розмірі 1 112 611,93 грн., з яких: 393 458,30 грн. - заборгованість за кредитом; 286 090,01 грн. - заборгованість по відсотках; 393 458,30 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; штраф - 39 605,32 грн.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» судові витрати у розмірі 3441,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. (а.с. 37-39).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його зміну в частині розміру стягнутої пені (а.с.45-48).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та зменшуючи суму неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що її розмір значно перевищує розмір заборгованості.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №8/2007/840-К/915-Н, згідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 49550 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 12,99% річних та з кінцевим терміном повернення 10 квітня 2037 року (а.с. 13-15).

В забезпечення виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №915-Н/1 від 12 квітня 2007 року (а.с. 11-12).

Станом на 30 вересня 2013 року за кредитним договором виникла заборгованість на загальну суму 1 666 431,80 грн., з яких: 393 458,30 грн. - заборгованість за кредитом; 286 090,01грн. - заборгованість по відсотках; 947278,17 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; штраф - 39605,32 грн. (а.с.8-9).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Згідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Зменшуючи суму неустойки, нарахованої банком до сплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції не перевірив наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України для зменшення її розміру, не врахував відсутність у матеріалах справи відповідної заяви відповідача про зменшення суми неустойки.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що застосування місцевим судом положень ч. 3 ст. 551 ЦК України є передчасним, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів пені підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 947 278,17 грн., а тому рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню, а саме: підлягає збільшенню розмір стягнутої судом першої інстанції пені з 393 458,30 грн. до 947 278,17 грн., та відповідно підлягає збільшенню загальна сума заборгованості з 1 112 611,93 грн., до 1 666 431,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2014 року - скасувати в частині стягнення загальної суми заборгованості і пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/915-Н від 12 квітня 2006 року в розмірі 1 666 431,80 грн., з яких: пеня у розмірі 947 278,17 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: