Постанова № 39988786, 31.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17548/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень - рішень, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень - рішень, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що ним правомірно віднесено на валові витрати безнадійну заборгованість ТОВ ВТП «Агро», оскільки товариство зверталось до суду про стягнення із останнього заборгованості в процедурі банкрутства та згідно ухвали Господарського суду Харківської області визнано банкрутом ТОВ ВТП «Агро». Вважає, що ним було вчинено всіх заходів для повернення заборгованості, а покликання податкової на те, що ці заходи не привели до позитивного результату не можуть братись до уваги. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000314240/0 та №0000324240/0 від 25.06.2009 року, №0000314240/1 та № 0000324240/1 від 04.09.2009 року, №0000314240/2 та №0000324240/2 від 19.11.2009 року та №0000014240/0 від 22.01.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року позов задоволено частково.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 25.06.2009 року №0000314240/0 та №0000324240/0, від 04.09.2009 року №0000314240/1 та №0000324240/1, від 19.11.2009 року №0000314240/2 та №0000324240/2. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року скасовано. Позов задоволено частково. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2009 року №0000314240/0 та №0000324240/0, від 04.09.2009 року №0000314240/1 та №0000324240/1, від 19.11.2009 року №0000314240/2 та №0000324240/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2014 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не у повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м.Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступник - Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків) проведено перевірку ТОВ «Юнілівер Україна» за результатами якої 15.06.2009 року складено акт №211/42-40/25641220 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року.

Актом перевірки встановлено порушення п. 1.25 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.8 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.2, 5.410 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.4.1 п. 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1 610 346грн., у тому числі: 2 квартал 2007 року - 62 562грн., 3 квартал 2007 року - 99 154грн., 4 квартал 2007 року - 65 760грн., 1 квартал 2008 року - 117 369грн., 2 квартал 2008 року - 170 664грн., 3 квартал 2008 року - 1 094 837грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 4 квартал 2008 року на суму 6 613 487грн. та порушення п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 712 207грн., у тому числі по періодам: квітень 2007 року - 12 625грн., травень 2007 року - 12 625грн., червень 2007 року - 14 292грн., липень 2007 року - 44 128грн., серпень 2007 року - 12 625грн., вересень 2007 року - 12 625грн., жовтень 2007 року - 13 458грн., листопад 2007 року - 15 087грн., грудень 2007 року - 35 299грн., січень 2008 року - 9 035грн., лютий 2008 року - 26 054грн., березень 2008 року - 26 298грн., квітень 2008 року - 28 303грн., травень 2008 року - 46 492грн., червень 2008 року - 41 660грн., липень 2008 року - 50 215грн., серпень 2008 року - 83 811грн., вересень 2008 року - 44 254грн., жовтень 2008 року - 47 288грн., листопад 2008 року - 71 075грн., грудень 2008 року - 64 958грн.

На підставі встановленого порушення Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків прийняті податкові повідомлення - рішення від 25.06.2009р. №0000314210/0, яким за порушення п. 1.25 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.8 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.2, 5.410 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.4.1 п. 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 841 384грн., у тому числі штрафні санкції - 614 111грн. та основний платіж - 227 273грн. №0000324240/0, яким за порушення п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 993 974грн., в тому числі основний платіж - 662 649грн. та штрафні санкції - 331 325грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

4 вересня 2009 року Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на підставі порушення п. 1.25 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.8 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.2, 5.410 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.4.1 п. 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та рішення про результати розгляду первинної скарги від 03.09.2009р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000314240/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 841 384грн., в тому числі основний платіж - 227 273грн. та штрафні санкції - 614 111грн. та №0000324240/1, яким за порушення п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та враховуючи рішення про результати розгляду первинної скарги від 03.09.2009р. позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 993 974грн., в тому числі основний платіж - 662 649грн. та штрафні санкції - 331 325грн.

19 листопада 2009 року Міністерство доходів і зборів України на підставі порушення п. 1.25 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.8 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.2, 5.410 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.4.1 п. 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та рішення про результати розгляду повторної скарги від 11.11.2009р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000314240/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 841 384грн., в тому числі основний платіж - 227 273грн. та штрафні санкції - 614 111грн. та №0000324240/2, яким за порушення п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та враховуючи рішення про результати розгляду повторної скарги від 11.11.2009р. позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 993 974грн., в тому числі основний платіж - 662 649грн. та штрафні санкції - 331 325грн.

ТзОВ «Юнілівер Україна» звернулось зі скаргою на зазначені рішення до ДПА України, яка рішенням №12918/6/25-0115 від 14.12.2009 року залишила скаргу без розгляду у зв'язку із пропуском строку на оскарження.

23.12.2009 року СДПІ по роботі з ВПП було надіслано ТзОВ «Юнілівер Україна» першу податкову вимогу №1/71 по податку на додану вартість на суму 970 584,50 грн.

Платіжним дорученням №2912 від 29.12.2009 року ТзОВ «Юнілівер Україна» було сплачено 993 974 грн. податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000324240/2 від 19.11.2009 року.

СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП направила ТзОВ «Юнілівер Україна» повідомлення №126650008163733 від 29.12.2009 року, в якому повідомлено, що податковим органом здійснено розподіл сплаченої згідно платіжним дорученням суми податкового боргу.

18.01.2010 року СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП проведено недаїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість за прийнятими податковими повідомленнями рішеннями та рішеннями про результати розгляду скарг про що складено акт №15/42-40/25641220. Перевіркою встановлено затримання на 29 днів надходження коштів по узгодженому податковому зобов'язанню по податку на додану вартість. У зв'язку з чим СДПІ у м. иєві по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення №0000014240/0, яким визначено ТзОВ «Юнілівер Україна» штраф за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 63 926 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Розпорядженням керівника ТзОВ «Юнілівер Україна» від 15.09.2008 року про виписку із складу визначено, що для проведення робіт по розповсюдженню продукції товариства на ринку, використовувати за рахунок коштів компанії, зразки продукції «Ліптон».

Відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включається витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше 2% від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Для підтвердження включених витрат на придбання і розповсюдження товарів з рекламними цілями до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт розповсюдження товарів з рекламними цілями та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, чого на думку податкового органу позивачем зроблено не було.

Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Протокол про розповсюдження продукції та акт списання матеріальних цінностей свідчить, що продукція «Ліптон», зазначена в розпорядженні, розповсюджена та списана.

Оскільки, витрати на безоплатну роздачу зразків товарів з рекламними цілями у межах 2% ліміту включаються до валових витрат на підставі п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 зазначеного Закону, то такі витрати є пов'язаними із власною господарською діяльністю товариства, а отже не повинні включатися до графи «розрахунок приросту убутку балансової вартості запасів» до декларації з податку на прибуток (відповідно такі витрати беруть участь у перерахунку приросту убутку балансової вартості запасів, як запаси, використані в господарській діяльності.

Позивач не включав витрати на безоплатну роздачу зразків товарів з рекламними цілями у межах 2% до графи «розрахунок приросту убутку балансової вартості запасів» та відповідно враховувало їх вартість при перерахунку балансової вартості товарів, як вартість товарів, використаних у господарській діяльності).

Крім цього, на суми списаних ТМЦ ТзОВ «Юнілівер Україна» нараховувало податок на додану вартість та включало до реєстру виданих податкових накладних у відповідності з п.п.7.4.3 , п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Актом перевірки встановлено, що ТзОВ «Юнілівер Україна» в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТзОВ «Скай Ларк Омні» по надані послуг в ресторанах, розважальних комплексах та місцях відпочинку згідно відповідних договорів. Крім того, перевіркою встановлено, що ТзОВ «Скай Ларк Омні» для виконання зобов'язань по договорам були залучені також інші виконавці, про що свідчать акти виконаних робіт.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Із наявних в матеріалах справи копій договорів, планів заходів, наказів на проведення заходів про проведення конференцій за участю як працівників компанії, так і її гостей; програм проведення заходів; звітів про проведення конференцій та інших додатків вбачається, що такі конференції мали безпосередній зв'язок із господарською діяльністю товариства, оскільки вони були присвячені підбиттю підсумків діяльності товариства за відповідний період, мотивації працівників щодо зростання показників господарської діяльності товариства.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Таким чином, висновки відповідача є помилковими щодо неправомірності включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості послуг ТзОВ «Скай Ларк Омні».

Між ТзОВ «Юнілівер Україна» та ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» укладені договори поставок від 01.01.2007 року №20376 та від 01.01.2008 року №21668.

Згідно умов договору, ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» надає постачальникові рекламні, інформаційні та маркетингові послуги у порядку та згідно з додатковими угодами до цього договору та додатками до нього.

Також за умовами договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до МЕТРО з моменту коли товари поставлено МЕТРО вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує те, що товари були отримані МЕТРО. Права та обов'язки, що виникають за цим договором, не можна продавати третім сторонам без попередньої згоди іншої сторони.

Згідно пункту 1.3 (додаток №7) додатку №1 угоди стосовно умов торгівлі до договору поставки № 20736 від 01.01.2007 року ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» надаватиме постачальнику маркетингові, інформаційні, рекламні та інші послуги, серед яких, зокрема: послуги з організації розміщення товарів постачальника на полицях, ближчих до проходів; послуги з організації розміщення товарів постачальника на полицях, у проходах; послуги з організації розміщення товарів постачальника на острівках у торгівельних центрах; послуги з організації розміщення товарів постачальника біля кас у торгівельних центрах; послуги з формування асортиментного переліку товарів постачальника для продажу; додаткові послуги мерчандайзингу стосовно товарів постачальника.

01.01.2007 року між ТзОВ «Юнілівер Україна» (замойник) та ТзОВ «Агенція Реклами «Бі Ті Ел» (виконавець) укладено договір про надання послуг №01/01.

Згідно пункту 1 вказаного договору, замовник для досягнення мети та реалізації плану по рекламі та просуванню товарів під товарними знаками компанійФОнілевер, Бестфудс, Кнорр-Нерміттель, Актіенгелзелльшафт, Конопко Інк., доручає, а виконавець зобов'язується за винагороду надавати деякі або всі з нижченаведених послуг за узгодженням з представником замовника, а саме: надання інформації про кількість точок, в яких реалізується продукція замовника; надання інформації про обсяги вторинних продаж товарів замовника; аналіз рівня продажу товару по регіонах; визначення рівня насиченості ринку регіону товарами замовника; послуги по найбільш вигідному розміщенню товарів замовника; проведення різноманітних заходів з стимулювання продажу продукції замовника під товарними знаками Юнілевер, Бестфудс, Кнорр-Нерміттель, Актіенгелзелльшафт, Конопко Інк.

Перевіркою встановлено, що на кожне замовлення щодо виконання заходів по найбільш вигідному розміщенню товарів під торговою маркою замовника укладався окремий додаток до Договору №01/01 від 01.01.2007 року.

Відповідно додатків до договору в обов'язки виконавця входить надання послуг по найбільш вигідному розміщенню товарів замовника в мережі гіпермаркетів «МЕТРО» згідно затверджених умов. Між сторонами укладаються акти приймання-передачі послуг згідно яких зазначено, що виконавцем належним чином та своєчасно надані послуги по найбільш вигідному розміщенню товарів замовника в мережі гіпермаркетів «МЕТРО» згідно затверджених умов.

Згідно отриманих відповідей на запити, направлених СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП до ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» та ТзОВ «Агенція Реклами «Бі Ті Ел», зазначені товариства не перебувають між собою в договірних відносинах.

Крім того, згідно отриманої відповіді ТзОВ АР «Бі Ті Єл» надавало послуги TOB «Юнілівер Україна» по найбільш вигідному розміщенню товарів під товарними знаками «Кнорр-Нерміттель Актіенгезелльштрафт», «Конопко інк», «Бестфудс», що реалізуються в мережі гіпермаркетів «Метро».

На думку відповідача, після передачі права власності на товар від ТзОВ «Юнілівер Україна» до ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ТзОВ «Юнілівер Україна» уже не може вчиняти будь-які дії, що пов'язані з цим товаром, оскільки не є його власником, а в такому разі не може споживати послуги, які пов'язані з цим товаром, тобто укладати угоди з іншими суб'єктами господарської діяльності на надання різноманітних послуг по найбільш вигідному розміщенню товарів в мережі гіпермаркетів «Метро», оскільки згідно умов договорів поставки №20376 від 01.01.2007р. та №21668 від 01.01.2008р. зазначено, що права та обов'язки, що виникають за цим договором, не можна продавати третім сторонам без попередньої згоди іншої сторони, крім того, згідно додатку до договору поставки ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» вже надає постачальнику послуги по найбільш вигідному розміщенню його товару. Тобто, на думку податкового органу ТзОВ «Юнілівер Україна» відносило до складу валових витрат послуги по найбільш вигідному розміщенню товарів змовника надані ТзОВ АР «Бі Ті Єл», в той час, які аналогічні послуги надавались ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна».

Додаткові угоди до договорів поставки №20376 від 01.01.2007 року та №21668 від 01.01.2008 року між ТзОВ «Юнілівер Україна» та ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» передбачають надання послуг з організації розміщення товарів на полицях, ближчих до проходів, на полицях, у проходах, на острівках у торговельному центрі, біля кас у торговельному центрі.

Тобто, послуги TOB «Метро Кеш Енд Кері Україна» стосуються виділення місць (полиць, проходів і т.д.) для розміщення товарів та фактичне розміщення товару на таких місцях.

Договір про надання послуг №01/01 від 01.01.2007 та Інструкція від 17.01.2007 року між ТзОВ «Юнілівер Україна» та ТзОВ АР «Бі Ті Єл» стосуються найбільш вигідного розміщення товарів, які вже розміщені на полицях, та полягають у здійсненні контролю за відповідністю викладки планограмам, контролю наявності товару на полицях, вивчення попиту та ефективності розміщення товарів відповідно до планограм та інші послуги, визначені договором.

Послуги, що надаються ТзОВ АР «Бі Ті Єл», не є аналогічними послугам, що надаються позивачу TOB «Метро Кеш Енд Кері Україна».

Виходячи із вищенаведеного, можливо дійти висновку про те, що ТзОВ «Юнілівер Україна» правомірно включило до складу валових витрат вартість послуг ТзОВ АР «Бі Ті Єл» у сумі 1 177 782 грн. та до складу податкового кредиту 176 479 грн.

Згідно Ліцензійного договору про надання права на використання товарних знаків від 03.01.2000 року, ТзОВ «Юнілівер Україна» має право використовувати товарні знаки на території України, які належать компанії «Юнілевер Н.В.».

01.02.2007 року між ТзОВ «Юнілівер Україна» (замовник) та ТзОВ «Охоронно детективне агентство «Безпека-сервіс» укладено угоду, згідно якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати останньому послуги, які спрямовані на захист прав на використання інтелектуальної власності компанії Юнілівер Н.В. по всій території України. Пунктом 1.2 угоди передбачено, що ТзОВ «Юнілівер Україна» має право використовувати, просувати та захищати інтелектуальну власність компанії Юнілівер Н.В. на підставі Ліцензійного договору про надання права на використання товарних знаків від 03.01.2000р.

Пунктом 1.4. угоди передбачено, що міри, направлені на припинення протизаконної діяльності порушників прав інтелектуальної власності є виконаними (здійсненими) у разі вилучення з обігу контрафактної (фальсифікованої) продукції, залучення порушників до відповідальності згідно діючого законодавства України. Термін дії угоди до 31.12.2007 року.

У перевіряємому періоді ТзОВ «ОДА «Безпека-Сервіс» фактично надано послуги ТзОВ «Юнілівер Україна» на суму 1 825 700 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що ТзОВ «Юнілівер Україна» неправомірно включено до складу валових витрат витрати на оплату послуг, які спрямовані на захист прав на використання інтелектуальної власності в розмірі 1 825 699 грн. та необгрунтовано сформувало податковий кредит в розмірі 342 842 грн., оскільки, під час перевірки підприємством не надано первинних документів, які підтверджують фактичне проведення заходів ТзОВ «ОДА «Безпека-Сервіс», направлених на захист прав інтелектуальної власності ТзОВ «Юнілівер Україна», відповідно умов укладеної угоди №17/07 від 01.02.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, працівники ТзОВ «ОДА «Безпека-Сервіс» проводили моніторинг торгових точок на ринках по всій території України щодо виявлення контрафактної продукції за зовнішніми ознаками, за результатами якого складаються звіти про виявлені факти реалізації контрафактної продукції.

Посилання відповідача на відсутність у позивача права на використання товарних знаків та їх захист спростовуються наявністю Ліцензійного договору про надання права на використання товарних знаків від 03.01.2000 року.

Таким чином, ТзОВ «Юнілівер Україна» правомірно віднесено до валових витрат вартість послуг ТзОВ «ОДА «Безпека-Сервіс».

01.03.2006 року між ТзОВ «Юнілівер Україна» (компанія) та ТзОВ ВТП «Арго» (дистриб'ютор) укладено Дистриб'юторську угоду № 11/03, у відповідності до умов якої компанія зобов'язувалась передавати, а дистриб'ютор приймати та оплачувати товари.

Станом на 03.10.2006 року заборгованість ТзОВ ВТП «Арго» перед TOB «Юнілівер Україна» становила 3 084 971,69 грн.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що дебіторська заборгованість в сумі 3 063 123 грн. була віднесена TOB «Юнілівер Україна» до складу валових витрат підприємства у третьому кварталі 2008 року, та відображена у звітній податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року.

Господарським судом Харківської області 06.10.2006 року була прийнята ухвала про порушення провадження у справі №47/613-06 щодо стягнення заборгованості в сумі 3 085 923 грн., та про порушення провадження у справі №40/376-06 щодо розірвання дистриб'юторської угоди №11/03 від 01.03.2006р. За справою №40/376-06 порушено провадження та вжито заходи для забезпечення позову, а саме: накладено арешт на належне TOB ВТП «Арго» майно, в тому числі на грошові кошти в межах суми позову та судових витрат.

Крім того, ТзОВ «Юнілівер Україна» пред'являло грошові вимоги до ліквідатора ТзОВ ВТП «АРГО» у процедурі банкрутства. Відповідно до повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. №2 від 27.03.2007 року ліквідатор повідомив ТзОВ «Юнілівер Україна» про те, що суми заявлених вимог будуть враховані боржником при погашенні вимог четвертої та шостої черг відповідно до Закону про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду у Харківській області від 29.04.2009 року по справі №Б-39/221-06 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТзОВ ВТП «АРГО» ліквідовано.

04.07.2008 року Господарським судом Харківської області у справі про банкрутство ТзОВ ВТП «Арго» було винесено ухвалу про затвердження ліквідаційного балансу, якою затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс та ухвалено ліквідувати банкрута.

Таким чином, ТзОВ «Юнілівер Україна» обґрунтовано віднесло до складу валових витрат дебіторську заборгованість в сумі 3 063 123 грн. у третьому кварталі 2008 року.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, вирішення в даній частині спору вимагало встановлення в судовому процесі обставин що стосується підстав отримання позивачем інформаційних послуг на підставі договору з ТОВ "Арма-Строй" та нарахування сум амортизації в податковому обліку вартості легкових автомобілів з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Арма - Строй» (договір №19.05 від 19.05.2008р.).

Згідно статті 1 Предмету договору Виконавцем (ТОВ "Арма-Строй") надані Замовнику (ТОВ "Юнілівер Україна") різноманітні види послуг, детальний перелік яких визначається в додатках до договору. Крім того, для виконання послуг Виконавець має право за власний рахунок залучати третіх осіб та у випадку такого залучення Виконавець відповідає перед Замовником за дії таких третіх осіб.

Згідно пункту 4 Договору, термін, порядок та місце надання послуг Виконавцем узгоджується Сторонами у відповідних додатках до договору в кожному окремому випадку надання послуг.

Термін дії договору встановлюється з 19.05.2008 року по 31.12.2009 року.

Згідно додатку №1 від 19.05.2008 року до даного договору Виконавець надає наступні види послуг: інформування споживачів про якості товарів направлення FOODSOLUTIONS під ТМ KNORR, HELLMANS, LIPTON з метою просування даних товарів на ринку України.

Місце надання послуг: м.Київ, магазин МЕТРО згідно з адресною програмою: - МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ, м.Київ, Григоренка, 3; - МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ, м.Київ, В.Окружна, ЇВ; - МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ, м.Київ, пр-т Московський, 26В.

Порядок надання послуг: спеціально уповноважені представники Виконавця інформують споживачів про якості товарів направлення FOODSOLUTIONS під ТМ KNORR, HELLMANS, LIPTON.

До перевірки наданий акт про надані послуги згідно додатку №1 від 20.05.2008 року до договору про надання послуг №19.05 від 19.05.2008 року, згідно якого вартість послуг складає 30000 гри. (в т.ч. ПДВ 5000 грн.). За даним актом Виконавцем належним чином надані Замовнику послуги з інформування споживачів про якості товарів направлення FOODSOLUTIONS під ТМ KNORR, HELLMANS, LIPTON.

В Акті перевірки відповідач зазначав, що угоди укладені з вказаним контрагентом є нікчемними, оскільки податковим органом від ГВПМ СДПІ у м.Києві отримано Службову записку №1024/7/26-0 від 21.04.2009р. про ознаки фіктивності ТОВ «Арма - Строй» та інформацію стосовно того, що в провадженні СВ ГУМП України знаходиться кримінальна справа №70/107-08, яка порушена відносно службових осіб ТОВ «Арма - Строй».

Крім того, відповідач посилався на інформацію від 12.05.2009р. від ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо основної діяльності ТОВ «Арма - Строй» та адміністративно - господарських можливостей контрагента.

Позивач, як замовник послуг по договору №19.05 не надав суду доказів, що підтверджують фактичне здійснення операцій та правомірність віднесення до валових витрат, сум сплачених за послуги ТОВ "Арма-Строй", а тому податковим органом правомірно завищено позивачеві валові витрати за перевіряємий період.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом, крім інших, встановлено порушення позивачем пп.8.2.2 п.8.2 та пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - завищення суми амортизаційних відрахувань за II-IV квартал 2007 р. в розмірі 10 023 грн. та за I-IV квартал 2008 року на суму 9 272 грн.

Відповідач, зазначав, що позивач нарахував амортизацію на загальну вартість автомобіля Вольво S60, придбаний у ТОВ "Віннер Автомотів", з урахуванням ПДВ.

Відповідач, в якості обґрунтування позиції, посилався на додаток 3.1.3.1 до Акту перевірки, в якому зазначений перелік транспортних засобів ТОВ "Юнілівер Україна" які придбано та введено в експлуатацію в періоді, що перевіряється загальною кількістю 31 штука. В переліку зазначено суми витрат на придбання автомобілів з урахуванням ПДВ.

Позивач у III кварталі 2008 року провів коригування (зменшення) балансової вартості групи основних фондів на неамортизовану суму ПДВ. Зазначену інформацію позивач відобразив по ряд. 05.2 Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року.

Згідно з пп. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарський діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пп. 8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат. понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Абзацом 2 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Водночас ст. 15 Закону України "Про податок на додану вартість" установлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість", не включаються до складу валових витрат на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

ДПА України листом від 27.07.2005р. №14787/7/15-1117 роз'яснила, що у зв'язку з тим, що віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", то сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту, до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних засобів, а погашається платником податку за рахунок інших джерел.

Позиція суду підтримується практикою Вищого адміністративного суду України, який свою точку зору, щодо формування амортизаційних відрахувань виклав в постанові ВАСУ від 19.05.2011р. у справі №К/5286/09 де дійшов висновку, що в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсутні норми щодо формування валових витрат в даній ситуації, придбаний легковий автомобіль використовується в оподатковуваних операціях, а не таких, що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, сума податку на додану вартість сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до основних фондів, не включається до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних фондів.

Висновок акту Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 15.06.2009 року №211/42-40/25641220 щодо суми грошового зобов»язання з податку на прибуток в розмірі 841 384 грн., у тому числі: основний платіж - 227 273 грн. та штрафні санкції - 614 111 грн. підтверджується частково, а саме, в сумі 7521 грн. (штрафні санкції TOB "Арма-строй"- 2500 грн. + амортизація - в розмірі - 5021 грн. (в тому числі основний платіж - 2506 грн. + штрафні санкції - 2515 грн.) = 7521 грн.; 841 384 - 7521 = 833 863 грн.).

Крім того, висновок акту Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 15.06.2009 року №211/42-40/25641220 щодо суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 993 974 грн., у тому числі: основний платіж - 662 649 грн. та штрафні санкції - 331 325 грн. підтверджується частково, а саме, в сумі 7500 грн. грн. (TOB "Арма-строй"-в розмірі - 7500 грн. (в тому числі основний платіж - 5000 грн. + штрафні санкції - 2500 грн.); 993 974 - 7500 = 986 474 грн.).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 25.06.2009 року №0000314210/0, від 04.09.2009 року №0000314240/1, від 19.11.2009 року №0000314240/2 в частині заниження суми грошового зобов»язання з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» на суму 833 863 грн.. та податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 25.06.2009 року №0000314210/0, від 04.09.2009 року №0000314240/1, від 19.11.2009 року №0000314240/2 в частині заниження суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» на суму 986 474 грн. підлягають скасуванню.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП стосовно нарахування пені та дій щодо нарахування штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, скасування податкового повідомлення-рішення №0000014240/0 від 22.01.2010 року, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство сплатило 29.12.2009 року суму податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням рішенням №0000324240/2 від 19.11.2009 року.

Відповідно до п.п.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, обов'язковими умовами для нарахування пені та застосування штрафу на підставі п.п.16.1.1 п.16.1 ст.16 та п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є факт наявності у платника податків узгодженого податкового зобов'язання та несплата такого зобов'язання у встановлені законодавством терміни.

Відповідно до обставин справи, СДПІ застосовувало штраф (про що було видано податкове повідомлення-рішення №0000014240/0 від 22.01.2010 року) та нарахувало пеню у зв'язку із несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного СДПІ податковим повідомленням рішенням №0000324240/2 від 19.11.2009 року.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції за результатами вирішення даної справи дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2009 року №0000324240/2, яким товариству було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

А скасування судом вищевказаного податкового повідомлення-рішення, свідчить про відсутність у платника податків податкового зобов'язання. Відповідно, відсутні підстави для нарахування пені та застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування податкового повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 22.01.2010 року №0000014240/0 щодо нарахування пені та штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов»язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна».

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не у повній мірі доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2014 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» - задоволити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень - рішень, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 25.06.2009 року №0000314210/0, від 04.09.2009 року №0000314240/1, від 19.11.2009 року №0000314240/2 в частині заниження суми грошового зобов»язання з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» на суму 833 863 грн..

Скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 25.06.2009 року №0000314210/0, від 04.09.2009 року №0000314240/1, від 19.11.2009 року №0000314240/2 в частині заниження суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» на суму 986 474 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 22.01.2010 року №0000014240/0 щодо нарахування пені та штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов»язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 05 серпня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 01 серпня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.