Ухвала суду № 39988624, 17.07.2014, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 1414/3967/2012

Провадження № 4-с/488/10/14 р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2014 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі Жарліковій Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Ільїної А.С., -

Встановив:

Заявник - ОСОБА_2 звернулася до суду із даною скаргою, в обґрунтування якої вказала, що в провадженні головного державного виконавця Заводського відділу ДВС Миколаївського МУЮ Ільїної А.С. знаходилось виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1414/3967/2013, виданого 15.01.2014 р. Корабельним районним судом м. Миколаєва про поновлення її на роботі на посаді бухгалтера ТОВ Каскад-Миколаїв з 02.07.2012 року.

Постановою від 20.03.2014 року вказане виконавче провадження було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження. Дану постанову стягувач ОСОБА_2 вважає незаконною через те, що державний виконавець лише формально виконував свої обов'язки, і закінчив вказане виконавче провадження на підставі недостовірного наказу підприємства-боржника ТОВ Каскад-Миколаїв № 19-ОК від 21.08.2013 р. про поновлення на роботі. При цьому державний виконавець не здійснив фактичного поновлення її на роботі, зокрема, не вийшов на місце роботи та не впевнився у тому, що її фактично допустили до роботи. При цьому заявнику стало відомо, що підприємство змінило своє місцезнаходження, яке їй невідомо, і через це вона не має можливості фактично приступити до роботи.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просить визнати незаконними дії державного виконавця Заводського ВДВС щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2014 року, скасувати вказану постанову, та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження № 41785100 і продовжити по ньому виконавчі дії.

В судове засідання стягувач ОСОБА_2 не з'явилася та подала заяву про розгляд скарги без її участі, а також підтримала свою скаргу з вищевикладених підстав, просила суд її задовольнити.

Представник Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції подав заяву про розгляд справи у його відсутність та письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні скарги через те, що дії державного виконавця та оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження були правомірними і відповідали діючому законодавству.

Дослідивши скаргу та надані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Для звернення до суду зі скаргою ч. 1 ст. 385 ЦПК України передбачає десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови дізналася із листа з Заводського відділу ДВС, що підтверджується копією конверта, на якому зазначена дата відправлення кореспонденції 25.03.2014. Виходячи із такого, суд прийшов до висновку, що заявник дотрималася строків оскарження, визначених ч.1 ст. 385 ЦПК України.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 15.07.2013 року був частково задоволений позов ОСОБА_2, а саме:

скасований наказ № 18-ок від 02.07.2012 р. про звільнення ОСОБА_2 з посади бухгалтера ТОВ Каскад-Миколаїв;

поновлено ОСОБА_2 на посаді бухгалтера ТОВ Каскад-Миколаїв з 02.07.2012 року;

стягнуто з ТОВ Каскад-Миколаїв на користь ОСОБА_2 грошові кошти: 2 978 грн.55 коп. заборгованості по заробітній платі; 8 411 грн. 84 коп. невиплаченої допомоги з тимчасової непрацездатності; 11 926 грн. 80 коп. компенсації за невикористану відпустку; 46 475 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. моральної шкоди;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Після набрання законної сили вказаним рішенням суду по даній цивільній справі Корабельним районним судом м. Миколаєва були видані два виконавчі листи:

1) виконавчий лист № 1414/3967/2013 № 2/488/140/2013, виданий 30.07.2013 року про стягнення з ТОВ Каскад-Миколаїв на користь ОСОБА_2 вищевказаних грошових коштів;

2) виконавчий лист № 1414/3967/2013 № 2/488/140/2013, виданий 15.01.2014 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді бухгалтера ТОВ Каскад-Миколаїв з 02.07.2012 року.

В подальшому за заявою стягувача ОСОБА_2 були відкриті відповідні виконавчі провадження, зокрема, старшим державним виконавцем Заводського відділу ДВС Романською І.П. 19.12.2013 року було відкрито виконавче провадження № 41785100 за виконавчим листом, виданим 15.01.2014 року про поновлення на роботі. Копія цієї постанови була направлена сторонам виконавчого провадження.

Із копії оскаржуваної ОСОБА_2 постанови про закінчення виконавчого провадження, винесеної головним державним виконавцем Заводського відділу ДВС Миколаївського МУЮ Ільїною А.С. вбачається, що вищевказане виконавче провадження було закінчено на підставі п.8 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження, тобто через фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 6 від 07.02.2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах, у п. 18 дав наступні роз'яснення.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобовязати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень субєкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у звязку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Особливості виконання рішення про поновлення на роботі врегульовані, зокрема, ст. 76 Закону України Про виконавче провадження N 606-XIV від 21.04.1999 року. Згідно частини першої статті 76 (в редакції, внесеній Законом України № 2677-УІ від 04.11.2010 р., який набрав чинності з 08.03.2011 року), - рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Із наказу № 19-ОК від 21.08.2013 року, наявного у матеріалах справи, вбачається, що згідно цим наказом був скасований наказ № 18-ок від 02.07.2012 р. про звільнення ОСОБА_2 та поновлено її на посаді бухгалтера ТОВ Каскад-Миколаїв з 02.07.2012 року.

Після отримання державним виконавцем наказу № 19-ОК від 21.08.2013 року, була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, яку ОСОБА_2 вважає незаконною.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_2 посилалась на те, що державний виконавець лише формально виконував свої обов'язки, і закінчив вказане виконавче провадження на підставі наказу № 19-ОК від 21.08.2013 р., який вона вважає недостовірним, при цьому не здійснив фактичного поновлення її на роботі, зокрема, не вийшов на місце роботи та не впевнився у тому, що її фактично допустили до роботи.

Однак такі доводи заявниці, на думку суду, можуть стосуватися лише попередньої редакції Закону України Про виконавче провадження, яка існувала до набрання чинності Законом України № 2677-УІ від 04.11.2010 р. Зокрема, стаття 77 цього Закону визначала, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії державного виконавця та винесена ним постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірними і були вчинені відповідно до діючого на час винесення постанови, законодавства.

Що ж до доводів ОСОБА_2, які стосуються недостовірності наказу № 19-ОК від 21.08.2013 р., зміни адреси підприємством-боржником, чи інших дій цього ж підприємства, то на думку суду, вони не можуть бути предметом розгляду у даній справі через те, що вони не стосуються дій державного виконавця. При цьому суд враховує роз'яснення, які даються у п. 20 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 07.02.2014 року, - у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

З урахуванням усього вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що доводи скарги ОСОБА_2 щодо неправомірності дій державного виконавця та порушення її прав як стягувача у виконавчому провадженні є необґрунтованими, безпідставними через те, що державний виконавець діяв відповідно до діючого законодавства, а тому суд вважає необхідним в задоволенні скарги відмовити.

Керуючись ст.ст. 383-387 ЦПК України, суд -

У х в а л и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк із дня проголошення ухвали апеляційної скарги, а у разі відсутності осіб у судовому засіданні під час проголошення ухвали з моменту отримання її копії.

Суддя Л.І. Селіщева