Рішення № 39988303, 28.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1898/14 28.07.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Філімоновій І.Є., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком Новий"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор",

Публічного акціонерного товариства "Омега Банк",

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві

про визнання договорів іпотеки недійсними

за участю представників:

від позивача : Соколюк Ю.С. - за довіреністю б/н від 07.03.2014 р. від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від відповідача-4: від третьої особи: не з'явився Чурікова Т.Ю. - за довіреністю б/н від 21.11.2013 р. не з'явився Мединський М.М. - за довіреністю б/н від 07.06.2013 р. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелком Новий» (далі - позивач, ТОВ «Ріелком Новий») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» (далі - відповідач-1, ТОВ «Ріелком»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» (далі - відповідач-2, ТОВ «НВЦ «Тор»), Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (далі - відповідач-3, ПАТ «Омега Банк»), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - відповідач-4, ПАТ «Дельта Банк»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві (далі - третя особа) про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 26.11.2007 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», а в подальшому - ПАТ «Омега Банк») та ТОВ «Ріелком», посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровими №№ 115, 117, 121.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказані договори іпотеки забезпечували виконання кредитних зобов'язань ТОВ "Ріелком" шляхом передачі в іпотеку належних йому майнових прав на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, в той час, як чинним тоді законодавством не передбачалась передача в іпотеку майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.

Посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України, позивач просить визнати іпотечні договори від 26.11.2007 р., посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровими №№ 115, 117, 121, недійсними.

До початку розгляду справи по суті представник позивача змінив предмет позову та просив визнати недійсними іпотечні договори від 26.11.2007 р., посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровими №№ 117, 121.

У судовому засіданні представник позивача підтримав змінені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача-2 позов ТОВ «Ріелком Новий" визнав та зазначив, що спірні договори суперечать ст. 5, 16 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на час їх укладення.

Представник відповідача-4 - ПАТ "Дельта Банк" проти позову заперечив, вказав, що іпотечні договори, які позивач просить визнати недійсними, не порушують прав позивача, оскільки той не є стороною спірних договорів. Крім того, заявив клопотання про застосування строків позовної давності. Просив відмовити у задоволенні позову, а своє клопотання про припинення провадження у справі, подане через канцелярію суду, просив не розглядати.

Представники відповідачів-1,3 до суду не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Представник відповідача-1 подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що оспорювані договори мають бути визнані недійсними з підстав, вказаних позивачем.

Позиція відповідача-3 стосовно поданого позову суду не відома.

Представник третьої особи - Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві до суду не з'явився, подав через канцелярію суду пояснення, в яких зазначив, що рішення у даній справі не буде стосуватись його прав та обов'язків, просив розглядати справу у його відсутність.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.06.2007 між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого в свою чергу є ПАТ «Омега Банк», та ТОВ «НВЦ «ТОР» (позичальником) був укладений кредитний договір № 5/71385-Л/2615, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у строки, визначені у графіку, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору № 5/71385-Л/2615 від 16.06.2007 р. сторони встановили, що загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 5 000 000,00 доларів США та цільовим призначенням кредиту є поповнення обігових коштів. У подальшому до кредитного договору сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 10.07.2009 р., № 2 від 27.10.2009 р. та № 3 від 06.01.2010 р.

Також 26.11.2007 р. між банком та позичальником був укладений кредитний договір № 8/71385-Л/2615, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у строки, визначені у графіку, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором. Відповідно до умов цього кредитного договору сторони встановили, що загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 5 000 000,00 доларів США та цільовим призначенням кредиту є поповнення обігових коштів. До кредитного договору № 8/71385-Л/2615 від 26.11.2007 р. сторонами також були укладені додаткові угоди № 1 від 08.04.2008 р., № 2 від 29.09.2008 р., №3 від 10.07.2009 р., № 4 від 27.10.2009 р.та № 5 від 06.01.2010 р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаними кредитними договорами (основного зобов'язання) між ТОВ «Ріелком» (як іпотекодавцем) та банком (іпотекодержателем) були укладені, зокрема:

- іпотечний договір від 26.11.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №117 (далі - іпотечний договір № 117), відповідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме - майнові права на право вимоги отримання у власність нежилих (офісних) приміщень, які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м, 101,1 - 11,99 кв.м, 102 - 62,73 кв.м, 104 - 37,94 кв.м, 105 - 4,85 кв.м, 109 - 7,68 кв.м, 110 - 7,68 кв.м, 111 - 2,19 кв.м, 112 - 2,19 кв.м, 113 - 215,63 кв.м, 114 - 939,23 кв.м, загальною площею 1 304,39 кв.м, що знаходяться на 1-му (першому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172. При цьому сторони в договорі визначили, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа, предметом іпотеки будуть не майнові права, а вказані нежилі офісні приміщення.

- іпотечний договір від 26.11.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 121 (далі - іпотечний договір № 121), відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права нежилі (офісні) приміщення:

1) на 1-му поверсі 14-ти поверхової секції адміністративного будинку, загальною площею 1304,39 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172, та які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м, 101,1 - 11,99 кв.м, 102 - 62,73 кв.м, 104 - 37,94 кв.м, 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м, 110 - 7,68 кв.м, 111 - 2,19 кв.м, 112 - 2,19 кв.м, 113 - 215,63 кв.м, 114 - 939,23 кв.м;

2) на 2-му поверсі 14-ти поверхової секції адміністративного будинку, загальною площею 1 535,17 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172, та які складаються з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м, 207 - 34,33 кв.м, 218 - 2,20 кв.м, 219 - 8,42 кв.м, 220 - 2,20 кв.м, 221 - 12,55 кв.м, 222 - 14,53 кв.м, 232 - 1455,81 кв.м. Сторонами в договорі встановлено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа, предметом іпотеки будуть не майнові права, а стануть вищенаведені нежилі офісні приміщення.

У зв'язку з невиконанням боржником (відповідачем-2) - ТОВ «НВЦ «ТОР» зобов'язання за кредитними договорами, банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за спірними договорами в рахунок погашення кредитної заборгованості.

При цьому судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 18.06.2013 відбулась заміна кредитора з Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-34/1900-2012 від 24.03.2014 р, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 р., за рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки за спірними договорами, а саме: нежиле приміщення № 1, яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 1126,60 кв.м., нежиле приміщення № 2, яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 274,80 кв.м., нежиле приміщення № 1а, яке знаходиться на третьому поверсі, загальною площею 1551,80 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172, задоволено грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 8/71385-Л/2615 від 26.11.2007 у розмірі 8 049 101, 16 дол. США та встановлено спосіб реалізації предметів іпотеки за іпотечними договорами (№№ 115, 117, 121) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, встановленою в ході виконавчого провадження.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» скористалось своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки.

У свою чергу, оспорюючи договори іпотеки, позивач вказує, що спірні договори №№ 117, 121 були укладені з порушенням ст. 16 Закону України «Про іпотеку» у чинній на той час редакції, яка є спеціальною нормою, що регулює особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва.

При цьому в судовому засіданні під час розгляду даної справи встановлено, що вказані доводи позивача вже перевірялися судом у справі № 910/7209/13 за позовом ТОВ «Ріелком» до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк».

Так, рішенням господарського суду м. Києва від 28.08.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 р., було встановлено, що на час укладення спірних іпотечних договорів поняття "іпотека майнових прав" та норми регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у Законі України «Про іпотеку» були відсутні. Крім того, судами було встановлено, що іпотечні договори від 26.11.2007 р., зокрема, й спірні, були укладені з порушенням положень ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час їх укладення), оскільки майнові права на об'єкт незавершеного будівництва були віднесені до предмета іпотеки лише 25.12.2008 р. Законом України № 800-VІ, яким вносились зміни до Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, у задоволенні позову ТОВ "Ріелком" було відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Таким чином, за правилами ст. 35 ГПК України встановлені судами вищевказані обставини в рішеннях, що набрали законної сили, господарський суд вважає такими, що не підлягають новому доведенню у цій справі.

Також рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-34/1900-2012 від 24.03.2014 р., що набрало законної сили 18.06.2014 р., та про яке зазначалось вище, було встановлено, що за спірними договорами відбувся перехід права власності від ТОВ «Ріелком», а саме:

- до ТОВ "Ріелком Новий" перейшло право на нежиле приміщення № 1, загальною площею 1 126,60 кв.м. та нежиле приміщення № 1а, загальною площею 1 551,80 кв.м., що знаходяться з адресою: м. Київ, вул. Горького, 172 (відповідно до розподільчого балансу ТОВ "Ріелком", затвердженого загальними зборами учасників згідно з протоколом № 1/26-10/11 від 26.10.2011 року, та розшифровки основних засобів);

- до ТОВ «Ньювіст» перейшло право власності на нежиле приміщення № 2, загальною площею 274,80 кв.м., яке знаходиться на другому поверсі адміністративного будинку, розташованого по вул. Горького, 172 в м. Києві (за актом прийому-передачі нерухомого майна, згідно розподільчого балансу ТОВ «Ріелком», затвердженого загальними зборами учасників № 07/02 від 07.02.2012 р.).

Таким чином, нові власники предмету іпотеки, зокрема, ТОВ "Ріелком Новий", прийняли на себе всі права та обов'язки іпотекодавця за іпотечними договорами.

На цьому наполягав і позивач під час розгляду даної справи та вказував, що його права, як іпотекодавця, порушені. Суд погоджується з такими доводами ТОВ "Ріелком Новий" та вважає, що з огляду на встановлені судовими інстанціями порушення ст. 5 Закону України «Про іпотеку» іпотечні договори №№ 117, 121 мають бути визнані недійсними.

Так, в силу ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Зокрема, частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання іпотечних договорів недійсними.

Втім, у судовому засіданні представник відповіда-4 - ПАТ «Дельта Банк» подав заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивач, вимагаючи визнання недійсними спірних договорів від 26.11.2007 р., до суду звернувся лише в 2014 р.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, в даному випадку ТОВ «Ріелком» стало відомо про порушення його прав з дня укладення ним оспорюваних іпотечних договорів - з 26.11.2007 р. та перебіг строку позовної давності сплив 27.11.2010 року.

При цьому суд приймає до уваги той факт, що позивач - ТОВ «Ріелком Новий» виступило правонаступником ТОВ «Ріелком» та до нього перейшли всі права та обов'язки останнього. Отже, усі дії, вчинені до створення правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Разом з тим, представник позивача вказує на те, що ТОВ «Ріелком Новий» є новим підприємством, що утворилось шляхом виділу з ТОВ "Ріелком" (зареєстроване було 01.11.2011 р.) і про обтяження майновою іпотекою майнових прав за спірними договорами дізналось лише під час розгляду господарської справи № 5011-34/1900-2012.

Перевіривши такі доводи позивача, суд відхиляє їх з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Згідно зі ст. 59 ГК України у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого суду представником відповідача-4 стосовно позивача, ТОВ «Ріелком Новий» є правонаступником ТОВ "Ріелком", а відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, рішеннями судів, про які зазначалось вище, встановлено, що ТОВ "Ріелком Новий" у якості правонаступника прийняло на себе всі права та обов'язки іпотекодавця за іпотечними договорами №№ 117, 121, отже, й строки позовної давності щодо оскарження цих договорів розповсюджуються на ТОВ «Ріелком Новий».

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що предметом позову, який розглядається, є визнання недійсними договорів іпотеки від 26.11.2007 р., якими права позивача були порушені, однак, позивач пропустив строк позовної давності, про що зробив відповідну заяву представник відповідача, а поважних причин його поновлення у судовому засіданні не встановлено, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні його позову.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 32 - 35, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком Новий» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними договорів іпотеки.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 28 липня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 1 серпня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна