Постанова № 39988159, 31.07.2014, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1251/14-а

Провадження № 2-а/188/49/2014

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Місюра К.В., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2014 року ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звернулась з позовом до суду, відповідно до якого просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) щодо відмови здійснити перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги та суми індексації, з яких проводилися нарахування та сплата збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування з дати призначення їй пенсії, тобто з 07.12.2019р. та виплатити недоплату пенсії державного службовця з урахуванням сум матеріальної допомоги, сум індексації, зазначених у довідці № 713 від 02.07.2014р., з урахуванням різниці, яка була сплачена в цей період.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 07 грудня 2010 року їй було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", для призначення якої нею надані відповідні довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років) за останні 24 місяця перед зверненням за призначенням пенсії, видані Петропавлівським районним центром зайнятості.

03.07.2014 року позивач звернулась до відповідача з проханням зробити перерахунок, але отримала відмову, що і зумовило позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи з 07.12.2010р. позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", що підтверджується довідкою № 1232/05-24 від 18.07.2014р. (а.с. 9).

03.07.2014р. для перерахунку пенсії позивачем було надано довідку від 02.07.2014р. про складові заробітної плати за останні 24 календарних місяців перед виходом на пенсію за період з 01.12.2008р. по 30.11.2010р., між тим відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку.

Позивач не погоджується з діями відповідача і вважає, що відповідач повинен провести всі необхідні перерахунки, а своєю відмовою він порушує її права, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, сторони перебувають у правовідносинах, врегульованих Законом України "Про державну службу".

Частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Таким чином, об'єктом обчислення розміру пенсії при призначенні пенсії є сума заробітної плати, з якої справлявся збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 33 Закону України «Про державну службу», на яку посилається відповідач, відмовляючи у врахуванні визначеного роботодавцем позивача складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), визначає умови оплати праці державних службовців, а не умови їх пенсійного забезпечення.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначені пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії.

З огляду на вказане, дії відповідача при призначенні пенсії позивачеві щодо не врахування виплати матеріальної допомоги, вихідної допомоги та індексації, яку отримував державний службовець на законних підставах, є порушенням компетенції, оскільки пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати структуру заробітної плати державного службовця та оцінювати обґрунтованість розміру виплачуваних винагород.

Стаття 33 Закону України «Про державну службу» визначає умови оплати праці державних службовців.

Згідно частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно частини шостої статті 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Частиною сьомою ст. 33 Закону України «Про державну службу» встановлено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини другої статті 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Таким чином, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові питання визначена законом, а повноваження щодо встановлення конкретних розмірів посадових окладів, матеріальної допомоги, доплат делеговані Уряду України.

Виходячи із змісту частини другої статті 37 Закону України «Про державну службу» відповідач повинен був виходити з отримуваної позивачем суми заробітної плати, у тому числі «Інших виплат», до яких належить матеріальна допомога на оздоровлення та соціально-побутові питання, оскільки чинним законодавством пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати структуру заробітної плати державного службовця.

На неправомірність вчинених відповідачем дій вказує й загальне законодавство.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 08.07.2010 року № 2464-VI) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначеної відповідно до закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, платниками єдиного внеску також є працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, установах та організаціях, в інших юридичних осіб - підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, у фізичних осіб на умовах трудового договору контракту). Тобто працівники, які працюють - перебувають у трудових відносинах з організацією - є застрахованими особами та підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Частиною другою статті 37 Закону України «Про державну службу» встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пункт 2 Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року "Про затвердження порядку індексації грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ та організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними різницями, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" справляються страхові внески до соціальних фондів відповідно до діючого законодавства на день одержання заробітку.

З огляду на викладене, чинне законодавство, як загальне, так і спеціальне передбачають врахування застрахованій особі ОСОБА_1 усієї заробітної плати, на яку нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при нарахуванні пенсії державного службовця.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1 «Про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а- 4753/09/2670» затверджена форма довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідно до якої матеріальна допомога на оздоровлення та соціально-побутові потреби входить до складу заробітної плати у вигляді «Інші виплати».

Як свідчить довідка про складові заробітної плати позивача на всі виплати, включені в довідку, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 7).

Таким чином, неврахування відповідачем у складі заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення , вихідної допомоги та індексації заробітної плати, є діями протиправними і такими що порушують законне право позивача на більший розмір пенсії.

Згідно статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії можуть бути заявлені позивачем з моменту призначення пенсії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заперечення відповідача є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,6,8,9,69,94,104,159,160,163,183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги та суми індексації ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 53, код ЄДРПОУ 25022557) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії державного службовця, з урахуванням сум матеріальної допомоги, сум індексації, зазначених у довідці № 713 від 02.07.2014р. про складові заробітної плати за період з 01.12.2008р. по 30.11.2010р., з яких сплачено страхові внески та збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування, відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням фактично отриманих виплат.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя К. В. Місюра