Постанова № 39987465, 29.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року 810/3309/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Бєлицької І.В.,

представника відповідача - Ступака Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «СКІФ» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

2 червня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «СКІФ» (ТОВ «ВП «СКІФ», товариство) із позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року №0001621500.

Зазначали, що твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності, наголошували на реальності таких операцій, а також наявності первинних документів та, відповідно, права на формування податкового кредиту із подальшим бюджетним відшкодуванням. Також стверджували, що контрагентом товариства операції із позивачем належно відображено у податковому та бухгалтерському обліку.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування із податку на додану вартість, а також стягнення штрафних санкцій. Вказав, що не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, зокрема і шляхом відшкодування податку на додану вартість. Звертав увагу на відсутність факту оплати отриманої позивачем продукції та подальшу ліквідацію його контрагента. Також зазначив про відсутність і документів на підтвердження перевезення товарів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з Акта від 13 травня 2014 року №359/15-01/34374620 (т.1 а.с.15-35), у період з 25 квітня 2014 року по 5 травня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування «ВП «СКІФ» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року.

За висновками цього Акта товариством порушено, зокрема, вимоги пункту 201.6 статті 201, статті 185, статті 186, статті 187, статті 188, статті 200 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень Цивільного кодексу України, констатовано неправомірність формування податкового кредиту по операціям із придбання товарів у ТОВ «Торговий Дім «Скіф» в загальній сумі 1855034,97 грн., в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року на 1855034 грн.

На підставі Акта перевірки 22 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001621500, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування із податку на додану вартість у розмірі 1855035 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 927518 грн. (т.1 а.с.36).

Такі висновки обумовлені відсутністю підтвердження факту оплати товарів за договором купівлі-продажу №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Скіф», безпідставним віднесенням до податкового кредиту та подальшого бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за згаданим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «СКІФ» є юридичною особою, зареєстроване 9 листопада 2006 року, має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у Миронівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (т.3 а.с.105-110). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; виробництво кухонних меблів; виробництво інших меблів; ремонт меблів і домашнього начиння; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (т.3 а.с.107-109).

У ході судового розгляду встановлено, що 13 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Скіф» укладено договір купівлі-продажу №13/2/13-1 (т.2 а.с.36-40, т.4 а.с.242-246), згідно умов якого продавець (ТОВ «ТД «Скіф») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «ВП «Скіф») запасні частини до кухонних меблів, в асортименті та на умовах визначених сторонами, а покупець - своєчасно прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем відповідних сум на розрахунковий рахунок продавця. Покупець повинен сплатити повну вартість придбаного товару не пізніше 10 календарних днів із дня приймання-передачі товару. Позивачем щодо такого договору подано до суду копії видаткових та податкових накладних, а також податкових декларацій із податку на додану вартість із додатками за лютий 2013 року і за лютий 2014 року.

Стосовно витребовуваних судом документів на підтвердження транспортування товару, то в судовому засіданні представник позивача пояснила, що таке транспортування за вказаним договором не здійснювалось, оскільки майно ТОВ «Торговий дім «Скіф» до цього знаходилось на зберіганні у ТОВ «ВП «Скіф» згідно безоплатного договору відповідального зберігання. Вказала, що документи стосовно транспортування відповідного товару перед укладенням договору відповідального зберігання позивачу його контрагентом не надавалися.

Так, 25 квітня 2011 року між ТОВ «Торговий дім «Скіф» (поклажодавець) та ТОВ «ВП «Скіф» (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №4-01(т.1 а.с.37-38), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку договору меблеві комплектуючі (майно). За зберігання майна винагорода зберігачу не сплачується. Цей договір є безоплатним. Також стосовно такої операції позивачем надано до суду засвідчені копії актів приймання-передачі та видаткових накладних, оборотно-сальдову відомість по рахунку 0231 за 2012 та 2013 роки.

Щодо витребовуваних судом документів на підтвердження проведення оплати представник позивача вказала, що 20 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Скіф» укладено угоду про зарахування зустрічних грошових вимог, зокрема і вимоги ТОВ «Торговий дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» за договором купівлі-продажу №13/2/13-1 (т.3 а.с.15-17).

При цьому, суд звертає увагу, що до суду подано копію угоди про зарахування зустрічних грошових вимог від 20 лютого 2013 року, роздрукованої із електронної пошти, яка належним чином не засвідчена, а також текст якої частково відсутній. Оригіналу цієї угоди для огляду в судовому засіданні позивачем не надано, хоча він неодноразово витребовувався у позивача.

До того ж, як вбачається із листа ТОВ «Торговий дім «Скіф» від 17 травня 2013 року №2/17/05/13 (т.3 а.с.23-30), таке товариство підтвердило, що товар, який знаходився на відповідальному зберіганні у ТОВ «ВП «Скіф» на загальну суму 11002409,29 грн. на підставі договору №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року перейшов у власність ТОВ «ВП «Скіф». Тут же контрагентом позивача стверджено, що ТОВ «ВП «Скіф» не розрахувалося із ТОВ «Торговий дім «Скіф» за таким договором, у зв'язку із чим останній звернувся до господарського суду Київської області із приводу невиконання ТОВ «ВП «Скіф» договірних зобов'язань. Таким чином, 17 травня 2013 року ТОВ «Торговий дім «Скіф» вказав про відсутність оплати та невиконання позивачем зобов'язань за договором №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року, у той час як позивач зазначив про проведення заліку зустрічних грошових вимог ще у лютому 2013 року.

Судом під час розгляду справи було з'ясовано факт звернення ТОВ «Торговий дім «Скіф» до господарського суду із позовом до ТОВ «ВП «Скіф» про розірвання договору купівлі-продажу від 13 лютого 2013 року №13/2/13-1, що підтверджується ухвалою господарського суду Київської області про порушення провадження у справі №911/1564/13 за позовом ТОВ «Торговий дім «Скіф» до «ВП «Скіф» (т.3 а.с.154-156).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2013 року позовну заяву ТОВ «Торговий дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» про розірвання договору купівлі-продажу від 13 лютого 2013 року №13/2/13-1 залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача (т.3 а.с.157-160). Крім того, з дослідженого примірника вказаної ухвали вбачається, що через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14043 від 25.06.2013) ТОВ «ВП «Скіф» подало клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із порушенням господарським судом міста Києва провадження у справі про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Скіф».

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 2 червня 2014 року №910/5696/13 (т.3 а.с.161-167) ліквідовано банкрута - ТОВ «Торговій дім «Скіф», як юридичну особу у зв'язку з банкрутством.

Таким чином виконання умови щодо розрахунку за отримані товари між ТОВ «Торговий дім «Скіф» та ТОВ «ВП «Скіф» за договором від 13 лютого 2013 року №13/2/13-1, яка б характеризувалась взаємністю, - не відбулося. При цьому на час судового розгляду справи контрагент позивача - ліквідований.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання, у тому числі платіжних; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Як закріплено у пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держаного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 вказаної статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Як визначено у пункті 200.7. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За положеннями пункту 200.14. статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

За встановлених судом обставин, суд констатує, що оплата отриманих позивачем товарів за договором із ТОВ «Торговий дім «Скіф» №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року, суму податку на додану вартість за яким товариством заявлено до бюджетного відшкодування, не відбулася; факт зарахування зустрічних вимог за таким договором у ході судового розгляду не підтвердився; при цьому контрагент позивача на час розгляду справи - ліквідований.

У зв'язку із цим, за викладених правових норм, суд не може погодитись із фактом дотримання позивачем усіх передумов для бюджетного відшкодування заявленої до цього суми податку на додану вартість за договором із ТОВ «Торговий дім «Скіф» №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладеного вище суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

У той же час, за правилами частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. У випадку, який розглядається, позовні вимоги є майновими, а їх розмір становить 2782553 грн. Оскільки 2 відсотки від такої суми складає 55651,06 грн., то розмір судового збору становить 4872 грн., враховуючи, що він не може бути більшим за 4 розміри мінімальної заробітної плати.

У частині третій статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач, як видно із платіжного доручення №349 від 29 травня 2014 року, сплатив судовий збір у сумі 487,20 грн.; тому сума судового збору, яка підлягає стягненню із «ВП «СКІФ» до Державного бюджету становить 4384,80 грн. (4872-487,2).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «СКІФ» до Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 серпня 2014 р.