Постанова № 39987455, 23.07.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 2а/0370/1046/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Порплиці В.З.,

представника відповідача Костюка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Волиньвугілля» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Волиньвугілля» (далі - ДП «Волиньвугілля») звернулося в суд із позовом про визнання неправомірними дій Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Нововолинська ОДПІ) при підготовці та проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2012 року за №0000111601, яким збільшено суму грошового зобов'язання за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 712 083 грн. 73 коп.; від 21 лютого 2012 року за №0000181501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 21 696 грн. 73 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 10 лютого 2012 року №160/19/1601/32365965 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ДП «Волиньвугілля» з своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток підприємства до бюджету за період з 1 лютого 2010 року по 31 січня 2011 року».

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що відповідачем було протиправно змінено цільове призначення платежів позивача, що призвело до хибних розрахунків сум ПДВ та сум податку на прибуток підприємства в акті, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу, є таким, що суперечить чинному законодавству. Крім того, зазначені в акті перевірки дати та суми платежів не відповідають реквізитам платіжних документів.

З наведених підстав позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року провадження у справі №2а/0370/1046/12 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-1727/10/0370.

Ухвалою суду від 23 липня 2014 року провадження в справі було поновлено, замінено відповідача у справі - Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію її правонаступником Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що станом на день погашення податкового боргу у підприємства існував борг, а тому кошти було направлено на його погашення, що не виключає зміну призначення платежу. Вважає, що Нововолинською ОДПІ під час проведення перевірки ДП «Волиньвугілля» порушень, які б ставили під сумнів правильність нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток не допущено, тому просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснив наступне.

В ході проведення перевірки відповідач не взяв до уваги те, що позивачем частково здійснювалась сплата поточних зобов'язань з ПДВ за платіжними дорученнями. Однак, суми сплати за платіжними дорученнями відповідачем зараховано у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, які не вказані в призначенні платежу розрахункового документа, тобто, відповідач самостійно здійснив зміну цільового призначення платежів підприємства, що суперечить підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Право зараховувати кошти на погашення податкового боргу, не дивлячись на призначення платежу у платіжному документі, податковий орган отримав лише з 1 січня 2011 року - з дня набрання чинності Податковим кодексом України.

Крім того, погашення податкового боргу по зобов'язаннях з податку на прибуток, враховуючи календарну черговість його виникнення, здійснене податковим органом не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, оскільки договір від 22 травня 2006 року №44 про реструктуризацію податкового боргу стосується податкових зобов'язань за період до 1 січня 2005 року, що є більш ранньою подією, ніж виникнення податкового боргу за 2010 рік.

Просив визнати неправомірними дії Нововолинської ОДПІ при підготовці та проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2012 року за №0000111601, яким збільшено суму грошового зобов'язання за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 712 083 грн. 73 коп.; від 21 лютого 2012 року за №0000181501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 21 696 грн. 73 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

ДП «Волиньвугілля» засноване на державній власності згідно із наказом Мінпаливенерго України від 12 грудня 2002 року №722 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України створеного відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Судом встановлено, що Нововолинською ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ДП «Волиньвугілля» з своєчасності, достовірності та повноти сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства до бюджету за період з 1 лютого 2010 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 10 лютого 2012 року за №160/19/1601/32365965.

Перевіркою виявлено порушення ДП «Волиньвугілля» строків сплати узгоджених податкових зобов'язань. Такі висновки сформовані на підставі інформації автоматизованих систем «Бест Звіт», «Облік податків та платежів», податкових декларацій, уточнюючих розрахунків з ПДВ та податку на прибуток та актів перевірок за лютий 2010 року та січень 2011 року. Відповідальність платника за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки Нововолинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2012 року за №0000111601, яким збільшено суму грошового зобов'язання за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 712 083 грн. 73 коп.; від 21 лютого 2012 року за №0000181501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 21 696 грн. 73 коп.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу зазначеної норми слідує, що застосування штрафної санкції може мати місце лише у разі сплати узгодженого податкового зобов'язання після закінчення граничного строку для його сплати, визначеного податковим законодавством. Розмір штрафної санкції прямо залежить від дати сплати зобов'язання та суми такої сплати.

Отже, для застосування штрафних санкцій податковий орган повинен встановити: чи є зобов'язання узгодженим, граничний строк сплати зобов'язання, суму сплати, дату сплати.

Згідно з підпунктами 5.3.1, 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (чинного на час виникнення) (далі - Закон №№2181-ІІІ) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (у даному випадку - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця). Якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З акта перевірки слідує, що Нововолинською ОДПІ на погашення податкового боргу зараховувалися платежі, сплачені позивачем у 2011 році та 2012 році.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2010 року у справі №2а-1727/10/0370 адміністративний позов Нововолинської ОДПІ про стягнення податкового боргу в розмірі 8 018 998 грн. 90 коп. задоволено частково, за винятком сум, сплачених ДП «Волиньвугілля» в добровільному порядку, стосовно яких податковий орган здійснив самостійну зміну цільового призначення коштів.

При цьому судом встановлено факт сплати ДП «Волиньвугілля» згідно платіжних доручень №60, 62, 69, 84, 86, 90, 22, 27, 49 і 94 від 2, 11, 15, 17, 18, 19, 22, 24, 26 і 31 березня 2010 року відповідачем частково сплачено ПДВ за лютий 2010 року в розмірі 327 995 грн. 85 коп.; платіжними дорученнями №18, 75, 53, 91, 97 від 1, 15, 26, 29, 30 квітня 2010 року та №23, 24, 35, 36, 40, 41, 42, 59, 65, 75 від 7, 12, 21, 27, 28 і 31 травня 2010 року ДП «Волиньвугілля» сплачено ПДВ за березень 2010 року в сумі 1 561 108 грн. 79 коп.; платіжними дорученнями №22, 46, 76 від 20, 25, 31 травня 2010 року та №20, ,42, 92, 79, 90, 06, 13, 19, 24, 31, 55, 33 88 від 4, 7, 8, 10, 11, 14, 15, 16, 18, 25, 30 червня 2010 року та №08, 31 від 7, 9 липня 2010 року ДП «Волиньвугілля» сплачено ПДВ за квітень 2010 року в сумі 2 207 627 грн. 08 коп. Однак зазначені платежі були протиправно спрямовані податковою інспекцією на погашення зобов'язань минулих років.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правило, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, постановою суду Волинського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2010 року у справі №2а-1727/10/0370, що набрала законної сили 29 травня 2014 року на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, встановлено сплату узгоджених податкових зобов'язань за податковими деклараціями та відсутність податкового боргу. Зазначені обставини не потребують доказуванню повторно.

З постанови слідує, що суми ПДВ за січень - квітень 2010 року є сплаченими ДП «Волиньвугілля» у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань.

Судом також встановлено, що сума боргу за податковою декларацією від 6 січня 2011 року №26816 108 483 грн. 65 коп. сплачена позивачем в період вересень - грудень 2011 року, та спрямована на виконання умов договору про реструктуризацію податкового боргу від 22 травня 2006 року №44, згідно якого погашенню підлягав податковий борг, зокрема і з податку на прибуток, що був зафіксований в акті звірки взаємних розрахунків станом на 1 січня 2005 року.

Згідно із підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону №2181-ІІІ джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відтак, право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою закріплено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Однак вказана стаття Закону не визначає права чи обов'язку органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, визначене у платіжному документі платником податків, який є власником коштів і на свій розсуд ними розпоряджається.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пунктом 87.9 статті 87 якого встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податковий кодекс України по-різному визначають порядок погашення податкового боргу, наявного у платника податку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, органи державної податкової служби вправі застосовувати положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності цим Кодексом, тобто, з 1 січня 2011 року, а на податковий борг, який виник до 1 січня 2011 року норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України розповсюджені бути не можуть.

Факти порушення з боку ДП «Волиньвугілля» граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань мають наслідком застосування до позивача штрафних санкцій. Разом з тим, встановлені під час розгляду даної справи порушення з боку Нововолинської ОДПІ в частині зміни призначення платежу при фактичній сплаті поточних зобов'язань в межах граничних строків зумовили штучне створення податкового боргу в обліковій картці позивача. Необґрунтоване зарахування відповідачем у 2012 році платежів на погашення неіснуючого боргу вказує на невідповідність розрахунків штрафних санкцій фактичним обставинам. З огляду на викладене податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 21 лютого 2012 року за №0000111601 та від 21 лютого 2012 року за №0000181501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій Нововолинська ОДПІ при підготовці та проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки, оскільки публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень, яким суд дав правову оцінку, а скасування рішення суб'єкта владних повноважень не потребує визнання незаконними дій щодо його прийняття.

За таких обставин суд вважає, що безпосередньо діями відповідача права та законні інтереси позивача порушені не були, а відтак позов в обумовленій частині до задоволення не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2012 року за №0000111601 та від 21 лютого 2012 року за №0000181501, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції від 21 лютого 2012 року за №0000111601 та №0000181501.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Волиньвугілля» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, код ЄДРПОУ 32365965) 2 362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн. 97 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк