Ухвала суду № 39987254, 23.06.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/9164/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2030/14

Головуючий у 1-й інстанції Зємцов В. В.

Доповідач Абрамов П. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Карпушина Г.Л. Корнієнко В.І.

При секретарі: Коротун І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

На рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2014 року

В справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних збитків

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні збитки за період прострочення у розмірі 52867 грн. 50 коп. та три відсотка річних у розмірі 49981 грн. 81 коп. та судові витрати у справі в сумі 1028 , 49 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохала рішення суду скасувати вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права , неповне з'ясування судом обставин справи, зокрема на ту обставину, що вимоги ст., 625 ЦК України на дані правовідносин не поширюються, що на позику у валюті інфляційні збитки не нараховуються та , що правовідносини стосуються виконання судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статей 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами у справі виникли зобов'язальні правовідносини, зокрема протягом 2004- 2008 років ОСОБА_1 отримала в борг у ОСОБА_2 грошові кошти як в доларах США так і в гривнах., зокрема : 8 жовтня 2004 року 2150 доларів США ,12.112004 року 6000 доларів США, 1.04.2006 року 12550 доларів ,16.07.2007 року 6350 доларів, 1.08.2007 року 5850 доларів ,28.08.2008 року 38810 грн. та 20.07.2007 року20 000 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.11.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики в розмірі 517 658 грн.

У відповідності з вимогами ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов'язкові для застосування.

У відповідності з Постановою Верховного суду України від 14.11.2011 року № 116г с11 та у відповідності до роз'яснень викладених в п. 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредиторів яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та отримання сум передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним.

Місцевим судом було встановлено , що грошові виконання за укладеними договорами позики не виконано.

За таких обставин доводи апеляційної скарги , що зазначені правовідносини перейшли в правовідносини щодо виконання судових рішень встановлених Законом України «Про виконавче провадження» є необґрунтованими.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для стягнення індексу інфляції за час прострочення грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, стягуючи грошову суму в гривневому еквіваленті рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.11.2010 року місцевий суд не встановив , що стягнення грошових сум за договорами позики в іноземній валюті підлягає стягненню в іноземній валюті з конвертацією цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.

Рішення місцевого суду набрало законної чинності.

Таким чином , хоча зобов'язання і виражене в іноземній валюті однак судовим рішенням воно конвертовано в національну валюту України.

При розгляді даної справи суд не вправі змінювати попереднє судове рішення, в тому числі робити висновки , про які зазначає апелянт посилаючись на узагальнення проведене Верховним судом України , що зобов'язання виражене в іноземній валюті повинне конвертуватися в іноземну валюту на день здійснення платежу.

За таких обставин при вирішенні даного питання, колегія суддів враховує як грошове зобов'язання так і постановлене рішення суду від 16.11.2010 року.

Не спростували висновки суду і доводи апеляційної скарги в частині невірного обрахування судом сум інфляції та 3 % річних, які позивач обрахував з дати постановлення рішення місцевим судом.

Колегія суддів вважає , що правового значення дата набрання чинності рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.11.2010 року не має.

Позивач прохає стягнути спірні кошти за період який не був врахований рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.11.2010 року , що не суперечить вимогам ЦПК України.

Як вбачається з довідки державного виконавця ( а. с. 66) та з розрахунку розміру заборгованості ( а. с. 82 ) розмір заборгованості позивачем було обраховано за періоди з 16.11.2010 року до 16.06.2013 року з розміру боргу 517 658, 10 грн. , а з 17 червня 2013 року до 10 лютого 2014 року з розміру боргу 504 092, 20 грн. , що включає в себе отримані позивачем кошти в рахунок погашення боргу.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права висновків місцевого суду не спростували.

Керуючись ст.. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти діб до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно: