Постанова № 39985766, 30.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2014 року Справа № 904/2349/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання:Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Білан О.М., довіреність №б/н від 02.07.14, представник;

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 року у справі № 904/2349/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Мар`янівка, Каховський район, Херсонська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ", м. Кривий Ріг

про стягнення 204 494,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ" про стягнення 204494,48грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №2 від 10.01.2014 року щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 року (суддя Турчин С.О.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" заборгованість у розмірі 204 494,48грн., 4089,89грн. - судових витрат, повернуто зайво сплачений судовий збір у розмірі 2207,52грн.

Вмотивовуючи рішення суд послався на те, що відповідачем своєчасно та у повному обсязі не сплачено вартість отриманого товару.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення були порушенні норми матеріального та процесуального права.

А саме, судове засідання проведено за відсутності відповідача, чим не дотримано прав відповідача, передбачених ст. 22 ГПК України, оскільки при винесенні рішення судом було порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав.

Також, вказує на те, що позивачем не було застосовано заходів досудового врегулювання спору, передбачених ст.222 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а подачу апеляційної скарги розцінює як спробу затягнути виконання законного рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року апеляційна скарга прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 09.07.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року розгляд справи відкладено до 30.07.2014 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи (а.с. 79).

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з'явився у судове засідання, призначене на 30.07.2014 року (а.с. 86).

Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні 30.07.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" згідно видаткових накладних:

- №8 від 10.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 3.17т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 14265,00грн., в т.ч. ПДВ 2377,50грн.;

- №9 від 11.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 5.33т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 23985,00грн., в т.ч. ПДВ 3997,50грн.;

- №10 від 13.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 5.24т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 23580,00грн., в т.ч. ПДВ 3930,00грн.;

- №12 від 14.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 5.07т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 22815,00грн., в т.ч. ПДВ 3802,50грн.;

- №14 від 15.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 5.32т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 23940,00грн., в т.ч. ПДВ 3990,00грн.;

- №15 від 16.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 5.3т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 23850,00грн., в т.ч. ПДВ 3975,00грн.;

- №17 від 20.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 5.4т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 24300,00грн., в т.ч. ПДВ 4050,00грн.;

- №27 від 22.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 5.44т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 24480,00грн., в т.ч. ПДВ 4080,00грн.;

- №26 від 23.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 5.38т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 24210,00грн., в т.ч. ПДВ 4035,00грн.;

- №28 від 24.01.14р. на поставку товару: соєвий шрот у кількості 5.32т. Ціна 4500,00грн. Всього на суму 23940,00грн., в т.ч. ПДВ 3990,00грн.,

відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ" продукцію на загальну суму 229 365 грн. (а.с. 12-21).

Платіжним дорученням від 17.03.2014 року ТОВ "АГРО-КАПІТАЛ" частково сплатило за поставку продукції на суму 24 870,52 грн. (а.с. 39).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що між сторонами відповідно до ст. 184 ГК України у спрощеній формі був укладений договір на поставку сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що оскільки позивачем не надано до позовної заяви договір поставки № 2 від 10.01.2014 року, то у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин умов вказаного договору.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Інформаційним листом N 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд України, звернув увагу господарських судів на те, що частиною першої статті 692 ЦК України визначено строк виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України).

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Зазначена позиція підтверджується й Вищим господарським судом України в Оглядовому листі від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 та у Постанові від 20 вересня 2012 р. справа № 12/5026/556/2012.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (Постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

У відповідності до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2, 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.0595р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з наступного дня, починаючи з дня його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно оформлених та підписаних обома сторонами видаткових накладних, які є документальним підтвердженням факту поставки, позивачем поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ" товару на загальну суму 229 365,00 грн. (а.с. 12-21).

В порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений ст. 692 ЦК України строк оплатив не повністю (сплачено лише 24 870,52 грн. (а.с. 39), у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку, та акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами, за відповідачем станом на 30.04.2014 року рахується заборгованість в розмірі 204 494,48 грн. (а.с. 39).

На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем не надано.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у зв'язку з проведенням судового засідання за відсутності відповідача не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідач був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, згідно витягом з ЄДРПОУ станом на 07.05.14 року адресою відповідача є: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, б.21, приміщення 1. Відповідачу були направлені судові повістки за вказаною адресою, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу господарського суду з відмітками про закінчення строку зберігання поштового відправлення (а.с. 34-37).

Крім того, копія ухвали господарського суду у справі № 904/2349/14 від 22.04.2014 року про порушення провадження у справі з повідомленням про відкладення судового засідання на 03.06.2014 року були позивачем вручені відповідачу «нарочно», з відміткою особи, яка дане повідомлення зареєструвала в журналі вхідні кореспонденції (а.с. 56).

Більш того, відповідач двічі належним чином повідомлявся й про судові засідання суду апеляційної інстанції, але жодного разу свого представника у судове засідання не направив, відзив на апеляційну скаргу не надав (а.с. 79, 86).

Відповідно до вимог ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, ніщо не заважало відповідачеві скористатися передбаченим ст.ст.22,28 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду письмові заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні представника, оскільки законодавцем кількість представників, що можуть представляти інтереси сторін, не обмежено.

У зв'язку з чим колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що при винесенні рішення судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач порушив встановлену чинним законодавством України вимогу щодо досудового врегулювання господарського спору, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі №1-2/ (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудове врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Аналогічне положення стосовно досудового врегулювання спорів міститься в пункті 3.17.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, відповідно до якого, місцеві господарські суди приймають у порядку, передбаченому ГПК України, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору. У зв'язку з викладеним суди не мають права застосовувати пункт 4 статті 83 ГПК України, а також відмовляти в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог через недотримання порядку досудового врегулювання спору.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення суми основного боргу.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ", м. Кривий Ріг - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 року у справі № 904/2349/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений - 01.08.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко