Постанова № 39985748, 31.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа № 920/498/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі - Литвиновій К.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився,

відповідача - представник Тищенко А.В. за довіреністю №18-49/1209 від 28.12.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об*єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми, (вх. № 1434С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2014 у справі № 920/498/14,

за позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м. Дніпропетровськ,

до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об*єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми,

про стягнення 98 547,68 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.05.2014 року (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об*єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь ТОВ «ТАКТ» 96 844,28 грн. основного боргу, 1703,40 грн. - 3% річних, 1970,95 грн. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненнями до неї ( вх. 6071 від 30.07.2014 р.), в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2014 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.

На думку апелянта, висновок суду в оскаржуваному рішенні про те, що станом на 26.01.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 3 304 261,26 грн., протягом 2012-2013 років відповідач здійснював оплату за металопродукцію згідно договору на загальну суму 3 395 923,91 грн. (з урахуванням поставки за видатковими накладними № РН-001027 від 26.01.2012 року та № РН001029 від 27.01.2012 року), але з порушенням платіжної дисципліни, і станом на день звернення з позовом заборгованість відповідача складає 96 844,28 грн, зроблено без посилання на будь-які докази, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 96 844,28 грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

29.07.2014 року до апеляційного суду від позивача надійшла факсограма клопотання, в якому останній просить долучити до матеріалів справи акт звірки, складений позивачем в односторонньому порядку з урахуванням листа відповідача від 14.02.2014 року № 44-3/119 щодо уточнення призначення платежу. Одночасно, позивач просить здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

30.07.2014 року до апеляційного суду від позивача надійшла факсограма пояснень, в яких звертає увагу суду, що в акті звірки відповідач навмисно не включив до нього цілу низку рахунків, які були виставлені та згодом оплачені відповідачем. Вказані (невраховані) рахунки стосуються послуг залізниці, в т.ч. навантажувальних робіт, оскільки згідно специфікації № 18 від 24.01.2012 року до спірного договору вантажоотримувач (відповідач) погодився на поставку товару залізницею та вказав свої реквізити ( ж/д станція ЮЖД, код станції 445306). Окрім того, відповідач навів інформацію про оплату товару в платіжних дорученнях, всупереч даним платіжних доручень, на які послався та копії яких знаходяться в матеріалах справи. В акті звірки відсутні платіжні доручення № 6894 від 25.04.2012 року та № 14469 від 16.08.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У березні 2014 року до господарського суду Сумської області звернулося ТОВ «ТАКТ» з позовною заявою до ПАТ «Сумське НВО ім .М.В.Фрунзе» про стягнення 98 547,68 грн. за специфікацією № 18 від 24.01.2012 року ( додаток до договору купівлі - продажу № 3/152 від 05.04.2011 року, з яких: 96 844,28 грн. основної заборгованості, 1703,40 грн. - 3% річних, 1970,96 грн. - судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що станом на 26.01.2012 року відповідач мав перед ним заборгованість з оплати на загальну суму 3 304 261,26 грн. за договором купівлі - продажу № 3/152, укладеного між сторонами 05.04.2011 року.

24.01.2012 року сторони погодили специфікацію № 18, умови поставки товару та строк його оплати ( відстрочення платежу на 20 календарних днів з моменту поставки металопрокату).

Позивач згідно видаткової накладної № РН-001027 складеної 26.01.2012 року, передав у власність відповідачу металопродукцію в асортименті на загальну суму 166 900,00 грн. Разом з видатковою накладною позивач передав відповідачу податкову накладну № 1125 від 26.01.2012 року.

Крім того, згідно видаткової накладної № РН-001029, складеної 27.01.2012 року, передав у власність відповідачу металопродукцію в асортименті на загальну суму 21 606,50 грн. Разом з видатковою накладною позивач передав відповідачу податкову накладну № 1191 від 27.01.2012 року.

Відповідач отримав товар згідно довіреності № 23585 від 25.01.2012 року.

Протягом 2012-2013 років відповідач здійснив оплату металопродукції за спірним договором на суму 3 395 923,91 грн.

Листом від 14.02.2014 року № 44-3/119 відповідач просив вважати правильним призначенням платежу за платіжними дорученнями у період з 19.04.2011 року по 16.08.2013 року «оплата за металопрокат за договором № 3/152 від 05.04.2011 року».

А відтак, позивач вважав, що з урахуванням заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 3/152 від 05.04.2011 року у розмірі 3 304 261,26 грн., станом на 26.01.2012 року, та суми оплат, які здійснив відповідач у період з 19.04.2011 року по 16.08.2013 року на суму 3 395 923,91 грн., у відповідача за видатковими накладними: № РН-001027, складеної 26.01.2012 року, та № РН-001029, складеної 27.01.2012 року, виникла заборгованість у розмірі 96 844,28 грн.

Листом від 04.09.2013 року № 44-3/1093 відповідач визнав за договором № 3/152 від 05.04.2011 року свою заборгованість у розмірі 96 844,28 грн.

Листом від 01.11.2013 року № 44-3/1315 відповідач визнав, що претензій до позивача за договором № 3/152 від 05.04.2011 року не має, повторно визнав борг у сумі 96 844,28 грн., але повідомив, що не має змоги виконати свої грошові зобов'язання , зазначив, що планує їх виконати протягом листопада 2013 року.

З урахуванням викладеного, позивач вказує, що станом на день звернення з позовом відповідач свої грошові зобов'язання за спірним договором в порушення 20 -ти денного строку, погодженого сторонами у специфікації № 18 від 24.01.2012 року, не виконав, заборгованість у сумі 96 844,28 грн., яка утворилася станом на 16.08.2013 року до цього часу не сплачена.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач ставить питання про стягнення з відповідача трьох процентів річних, що утворилися станом на дату останнього платежу - 16.08.2013 року у розмірі 96 844,29 грн. Згідно розрахунку загальна сума процентів за договором складає 1703,40 грн.

11.04.2014 року відповідач надав суду пояснення по справі, у яких просив суд припинити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, відповідач пояснив, що відповідно до накладних № РН-001027 від 26.01.2012 року та № РН - 001029 від 27.01.2012 року був виставлений рахунок № СФ-001530 від 25.01.2012 року, про що зазначено на самих накладних. За вказаними позивачем накладними та виставленим рахунком відповідачем здійснено оплату у розмірі 188 506,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5925 від 12.04.2012 року на суму 178 986,33 грн. та платіжним дорученням № 6897 від 25.04.2012 року на суму 9 425,00 грн.

15.05.2014 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень вимогам позивача.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 05.04.2011 року між ТОВ «ТАКТ» і ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» укладено договір № 3/152 купівлі - продажу відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти і оплатити на умовах даного договору продукцію (товар - металопродукцію в асортименті). Ціна, кількістні та якісні характеристики і строки поставки, викладені у специфікаціях, які є невід*ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 поставка товару здійснюється погодженими партіями у відповідності з специфікаціями договору. Поставщик (позивач) поставляє товар (партію товару) автомобільним транспортом на умовах FCA м.Дніпропетровськ. Датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю , вказана у товарно-транспортній накладній на товар ( п. 2.3 договору).

Пунктом 2.4 передбачено, що поставщик віддає покупцю наступні товарно - супровідні документи: товарно - транспортну накладну при поставці товару автомобільним транспортом; рахунок - фактуру з вказівкою ціни, вартості товару (партії товару) і витрат у залежності від умов поставки; сертифікат якості; податкову накладну.

Поставщик передає покупцю товаросупровідні документи в момент прийому - передачі товару (партії товару) ( п. 2.5 договору).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що умови оплати погоджуються у специфікаціях, які є невід*ємною частиною цього договору.

Строк поставки товару (партії товару) вказано в специфікаціях до договору п.2.6 договору).

Термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2012 року ( п.9.4 договору).

Отже, предметом позову є специфікація № 18 від 24.01.2012 року, в якій зазначено, що загальна вартість товару складає 382 416,00 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідно до умов специфікації оплата за поставлений товар здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту поставки металопрокату.

Як свідчать матеріали справи, згідно з умовами договору позивач передав відповідачеві товарно - транспортну накладну № РН-001027 від 26.01.2012 року, в якій зазначено про виставлений рахунок - фактуру № СФ-001530 від 25.01.2012 року з зазначенням вартості товару на загальну суму 166 900,43 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 22 т.1) та податкову накладну № 1125 від 26.01.2012 року (а.с.23 т.1). Також, позивач передав відповідачеві товарно - транспортну накладну № РН-001029 від 27.01.2012 року, в якій зазначено про виставлений рахунок - фактуру № СФ-001530 від 25.01.2012 року з зазначенням вартості товару на загальну суму 21 606,50 грн. з урахуванням ПДВ ( а.с. 24 т.1) та податкову накладну № 1191 від 27.01.2012 року (а.с. 25 т.1).

Загальна вартість поставленого товару за специфікацією № 18 від 24.01.2012 року складає 188 506,93 грн.

Позивач надав докази оплати товару за специфікацією № 18, а саме: платіжне доручення № 5925 від 12.04.2012 року на суму 178 986,33 грн. з вказівкою, що оплата проводиться за договором № 3/152 від 05.04.2011 року, за рах. № СФ-001530 від 25.01.2012 року, ПДВ - 1570,83 грн. ( а.с. 68 т.1) та платіжне доручення № 6897 від 25.04.2012 року на суму 9 425,00 грн., з вказівкою, що оплата проводиться за договором № 3/152 від 05.04.2011 року, за рах. № СФ-001530 від 25.01.2012 року, ПДВ - 1570,83 грн. ( а.с. 68 т.1) Загальна сума оплати за вказаними платіжними дорученнями складає 188 411,33 грн.

Отже, різниця між вартістю поставленого товару і сплаченого за специфікацією № 18 складає 85,60 грн.

Розглянувши односторонні акти взаєморозрахунків, колегія суддів дійшла висновку, що сторони при звірянні не заперечують поставку товару за специфікацією № 18 від 24.01.2012 року та не заперечують проти її часткової оплати.

В силу частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язанний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, відповідач свої грошові зобов'язання своєчасно та повністю не виконав.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач має заборгованість перед позивачем за специфікацією № 18 від 24.01.2012 року у розмірі 85,60 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до умов специфікації № 18 від 24.01.2012 року оплата за поставлений товар за специфікацією здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту поставки металопрокату.

Відповідно до п.2.3 договору датою поставки товару (партії товару) вважається дата передачі товару покупцю (відповідачу), вказана у товарно - транспортній накладній на товар (партію товару).

Проте, в матеріалах справи немає жодної товарно-транспортної накладної, а отже, відсутні докази, що підтверджують дату поставки товару за договором.

За таких підстав, враховуючи відсутність будь-яких доказів поставки товару, колегія суддів дійшла висновку про відмову позивачеві у стягненні 3% річних.

Слід зазначити, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного судового рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Судом зазначено, що станом на 26.01.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 3 304 261,26 грн. Протягом 2012-2013 років відповідач здійснював оплату за металопродукцію згідно договору на загальну суму 3 395 923,91 грн. ( з урахуванням поставки за видатковими накладними № РН-001027 від 26.01.2012 року та № РН-001029 від 27.01.2012 року), але з порушенням платіжної дисципліни і станом на день звернення з позовом заборгованість відповідача складає 96 844,28 грн. Такий висновок суду зроблений без посилання на будь-які докази, які б підтверджували поставку товару за спірним договором на 3 395 923,91 грн., порушення платіжної дисципліни та заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 96 844,28 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивач обґрунтував позов лише заборгованістю за поставлений товар за специфікацією № 18 від 24.01.2012 року.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Окрім того, посилання позивача на листи № 44-3/1093 від 04.09.2013 року, № 44-3/1315 від 01.11.2013 року не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки останні не наділені будь-якою інформацією щодо заборгованості відповідача перед кредитором саме за специфікацією № 18 від 24.01.2012 року.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2014 року у справі № 920/498/14 скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме, в частині стягнення основного боргу у сумі 85,60 грн.; в іншій частині у позові слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 статті 103, п.1 ч.1 ст.104, статті 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об*єднання ім. М.В.Фрунзе» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2014 року по справі № 920/498/14 скасувати та прийняти нове.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об*єднання ім. М.В.Фрунзе» (код ЄДРПОУ 05747991, індекс 40004, м. Суми, вул. Горького,58, п/р № 26001034313200 в АТ «УкрСибБанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ» ( код ЄДРПОУ 21858879, індекс 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 16-А, п/р № 26002001302752 в ПАТ «ОТП Банк», МФО 300528) 85,60 грн.( вісімдесят п'ять грн.. 60 коп.) основного боргу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 31.07.2014 р.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя Р.А.Гетьман

суддя В.С.Хачатрян