Постанова № 39984075, 09.12.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

09 грудня 2013 року Справа № 2а-6554/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібне виробниче підприємство «Продовольчі товари» (вул.. Васляєва, 25-А, м. Миколаїв, 54018)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028),

про: визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 20.05.2011 року № 0000222302,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібне виробниче підприємство «Продовольчі товари» (далі - ТОВ «ОРВП «Продовольчі товари»), звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - відповідач) № 0000222302 від 20.05.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що викладений у акті перевірки висновок про порушення позивачем п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 76.1ст. 76 та п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2011 року на суму 3 338,00 грн., є безпідставним і протиправним, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва № 0000222302 від 20.05.2011 року прийняте у відповідності з чинним законодавством, тобто є законним і скасуванню не підлягає (арк. спр. 37 - 38).

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 83, 85).

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва було проведено камеральну перевірку звітної декларації з податку на додану вартість ТОВ «ОРВП «Продовольчі товари», поданої за лютий 2011 року, з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 338,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) наступних податкових періодів.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 1395/07-024/22426099 від 19.04.2011 року (далі - акт перевірки, арк. спр. 8 - 13).

У акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.1, пункту 200.3, абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2011 року на суму 3 338,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було оформлено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000222302 від 20.05.2011 року, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3 338,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. (арк. спр. 15).

Позивач зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області. Рішенням про результати розгляду скарги № 1584/10/25-014 від 10.06.2011 року скарга позивача була залишена без задоволення (арк. спр. 16 - 21).

Не погоджуючись з рішенням ДПА позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000222302 від 20.05.2011 року до суду.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

У акті перевірки зазначено, що при перевірці використані, зокрема, акт про результати камеральної перевірки достовірності нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 528 740,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на ступних податкових періодів (акт перевірки № 394/07-024/22426099 від 18.02.2011 року). Із дослідження змісту акту перевірки стає зрозумілим, що висновки останнього ґрунтуються виключно на підставі іншого акту перевірки № 394/07-024/22426099 від 18.02.2011 року).

Проте, Податковим кодексом України виключено можливість проведення камеральної перевірки на підставі (чи з використанням) іншого акту перевірки, натомість статтею 75 Податкового кодексу України чітко встановлено, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних. зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2011 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу «а» пункту 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від 'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов 'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Зі змісту акта перевірки не можливо встановити, на якій підставі позивачем зроблено висновки про завищення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками перевіряємого звітного періоду, у розмірі 3 338,00 грн. У акті перевірки наявні лише твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, але відсутні жодні обгрунтовані пояснення зроблених висновків.

Слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону «Про державну податкову службу» та ст. 20 ПКУ.

Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Позивач в своєму позові просив суд визнати нечинним оскаржуване рішення відповідача. Відповідно до положень ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи досліджені матеріали справи, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та розглядати їх в обсязі визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222302 від 20.05.2011 року.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва № 0000222302 від 20.05.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих