Рішення № 39983635, 28.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9027/14 28.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Мамедова І.Р. за довіреністю № 01-14-01/04 від 03.01.2014 р.

від відповідача: Головко М.В. за довіреністю № 162/2013 від 31.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 18 365,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз» на підставі договору добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів № 29-0008-13-ТЗ від 15.01.2013 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Ford Siera», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/9100482), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/9027/14 (суддя Дупляк О.М.) та призначено справу до розгляду на 09.06.2014 р. о 09:30 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р. виправлено описку в даті призначення справи до розгляду, допущену в ухвалі про порушення провадження у справі № 910/9027/14 від 15.05.2014 р., відповідно до якої визначено вірну дату судового розгляду справи № 910/9027/14 - 16.06.2014 р. о 09:30 год.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/316 від 12.06.2014 р., у зв'язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М., з метою дотримання вимог ГПК України та відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/9027/14.

В порядку статті 2-1 ГПК України, справу № 910/9027/14 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

13.06.2014 р. представник позивача через відділ діловодства суду супровідним листом від 13.06.2014 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2014 р. для залучення до матеріалів справи, а саме: копії витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача; довідку про відсутність аналогічного спору; копію статуту позивача; копії довідки з ЄДРПОУ та свідоцтва про реєстрацію стосовно позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. справу № 910/9027/14 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено до розгляду на 04.07.2014 р. о 10:20 год.

В судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідач не був забезпечений можливістю належним чином підготуватись до судового засідання та скористатись правом написати відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2014 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити позивачу в позові.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., та оголосив перерву в судовому засіданні до 28.07.2014 р. об 11:10 год.

22.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

28.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазаначив, що вважає позовні вимоги необгрунтованими, недоведеними належними доказами по справі, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В якості додатків до відзиву відповідач наддав суду копію листа № 24/1 від 17.01.2014 р. про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП; копію повідомлення про вручення поштового відправлення та копію полісу № АВ/9100482.

В судове засідання, призначене на 28.07.2014 р. представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., подав клопотання про долучення копії постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/8701/13-п від 10.06.2013 р. до матеріалів справи.

Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав з урахуванням додаткових пояснень, поданих 22.07.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити позивачу в позові з підстав, викладених у відзиві, поданому 28.07.2014 р. через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.07.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз» та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір № 29-008-13-ТЗ добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 16.01.2013 р. до 15.01.2014 р.

28.04.2013 р. на дорозі М-19 Доманове (на Брест) - Коваль - Чернівці - Тереблече (на Бухарест) 158 км 750 м. сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Ford Siera», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4. Наведене підтверджується довідкою № 9193526 про дорожньо-транспортну пригоду Взводу з обслуговування стаціонарного поста № 1 районного ДПС ДАІ МВС України від 06.06.2013 р.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4 п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2013 р. у справі № 161/8701/13-п, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3000,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОАЛЬЯНС-ЗАХІД № СФ-0000254 від 22.05.2013 р. становить 18 365,96 грн. (надалі - рахунок-фактура № СФ-0000254 від 22.05.2013 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2/112 від 05.07.2013 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 18 365,96 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 8295 від 26.07.2013 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2013 р. страхувальник звернувся до позивача із вимогою в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 903 ЦК України про стягнення суми страхового відшкодування - 18 365,96 грн. внаслідок ДТП, що сталося 28.04.2013 р., що є страховим випадком згідно із договором № 29-0008-13-ТЗ.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.04.2013 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

По матеріалам справи, судом встановлено, що відповідно до умов договору страхування № 29-0008-13-ТЗ від 15.01.2013 р., сторонами погоджено перелік документів, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ, а саме: документи ремонтних підприємств (калькуляції, рахунки тощо), калькуляції, проведені страховиком самостійно, на підставі програмних продуктів, рекомендованих для використання в товарознавчих дослідженнях та складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди.

Також, умови зазначеного договору встановлюють, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого збитку, на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ, документів, перелічених розділом 12, що підтверджують розмір спричиненого збитку.

Виходячи з вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч. 2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства та умов договору страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 18 365,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8295 від 26.07.2013 року.

В основу заперечень відповідача покладено твердження про те, що належним доказом підтвердження вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, є звіт експертного автотоварознавчого дослідження, відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.3, 7, 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395 (далі - Методика).

Проте, суд зауважує, що твердження відповідача є хибними та такими, що не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Отже, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП 14.06.2013, строк його експлуатації не перевищував зазначеного вище строку. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплаченого страхового відшкодування.

Також з врахуванням приписів ст. ст. 993, 1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Оцінивши всі зібрані докази в сукупності, суд встановив, що висновок авто товарознавчої експертизи не може вважатися єдиним належним доказом, який би підтверджував розмір заподіяної шкоди.

Відтак, твердження відповідача про необхідність доведення шкоди виключно шляхом проведення автотоварознавчої експертизи не узгоджуються з нормами законодавства про страхування, оскільки Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 21.01.2014 р. у справі № 910/11450/13, від 24.09.2013 р. у справі № 925/112/13-г, від 13.05.2013 р. у справі № 5011-50/17051-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідач на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. надав копію полісу № АВ/9100482 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи також містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду.

По матеріалам справи, судом встановлено, що франшиза за полісом АВ/9100482 становить 00,00 грн.

Відповідно до полісу № АВ/9100482 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Крона» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_5, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 10:00 год. 25.09.2012 р. до 24.09.2013 р.

По матеріалам справи судом встановлено, що ОСОБА_4 керував автомобілем «Ford Siera», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АВ/9100482, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 18 365,96 грн.

Так, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 18 365,96 грн. (сума матеріального збитку підтверджена рахунком-фактурою № СФ-0000254 від 22.05.2013 р., страховим актом № 2/112 від 05.07.2013 р. по договору страхування та платіжним дорученням № 8295 від 26.07.2013 р.)

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 18 365,96 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 18 365,96 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 18 365,96 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 32-А; ідентифікаційний код 30726778), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1; ідентифікаційний код 33552636) 18 365,96 грн. (вісімнадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 96 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2014 р.

Суддя Гумега О. В.