Рішення № 39983604, 28.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10610/14 28.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс"

третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору

на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення 500 286,55 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Левченко В.І. за довіреністю № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013 р.

від відповідача: Крохмальний О.В. за довіреністю № 952/5Лже від 24.12.2013 р.,

Гавяка І.М. за довіреністю № б/н від 28.07.2014 р.

від третьої особи: Науменко С.В. за довіреністю № 02-758 від 08.07.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (відповідач) про стягнення 500 286,55 грн. на підставі Договору № 521350 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2006 р., з яких: 478480,54 грн. - основного боргу, 16751,72 грн. - 3% річних, 5054,29 грн. - інфляційних нарахувань, а також про відшкодування 10005,73 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої йому позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.11.2011 р. по 01.04.2014 р. у відповідача виникла заборгованість за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/10610/14 та призначено розгляд справи на 23.04.2014 р. об 11:10 год.

В судове засідання, призначене на 23.06.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.06.2014 р., подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2014 р., а саме: інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію; копії витягів з ЄДРПОУ стосовно позивача та стосовно відповідача станом на 19.05.2014 р.; довідку від 12.06.2014 р. на підтвердження відсутності аналогічного спору; копії відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період; копії додатків № 3 та № 4 до Договору № 521350 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2006 р.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 23.06.2014 р., подав клопотання про долучення аналізу нарахування за централізоване опалення та гаряче водопостачання між позивачем та відповідачем по Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521350 до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.06.2014 р., надав усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.06.2014 р. представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 27 ГПК України та обставини справи, в судовому засіданні 23.06.2014 р. суд прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. відкладено розгляд справи на 28.07.2014 о 10:10 год., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

10.07.2014 р. представник позивача подав через відділ діловодства суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд припинити провадження у справі № 910/10610/14 в частині стягнення основного боргу в розмірі 15149,26 грн. на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України та стягнути з відповідача 463331,28 грн. основного боргу, 16751,72 грн. 3% річних, 5054,29 грн. інфляційних нарахувань, а також 10005,73 грн. судового збору. При цьому у заяві вказано, що 15149,26 грн. надійшли від відповідача в рахунок погашення основного боргу за спожиту теплову енергію на підставі Договору № 521350 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2006 р., на підтвердження чого до заяви додано довідку про надходження коштів від відповідача за період з квітня 2014 р. по травень 2014 р.

10.07.2014 р. представник позивача подав через відділ діловодства суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії листа про звіряння розрахунків від 01.07.2014 р. та доказів його направлення відповідачу (опису вкладення у цінний лист, копії списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку поштового відділення); копії направленого відповідачу акту звіряння розрахунків; доказів направлення копії позовної заяви від 28.05.2014 р. № 93/21/2808 третій особі (опису вкладення у цінний лист, копії списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку поштового відділення).

В судове засідання, призначене на 28.07.2014 р., з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник третьої особи в судовому засіданні 28.07.2014 р. подав письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що правовідносини між КП "ГІОЦ" (третьою особою) та відповідачем регулюються умовами Договору № 294 про надання послуг від 02.01.2009 р., відповідно до пункту 1.1 якого КП "ГІОЦ" здійснює на замовлення відповідача, на своєму транзитному рахунку, обробку та розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на складові по видам житлово-комунальних послуг та перераховує розщеплені кошти із транзитного рахунку КП "ГІОЦ" на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг, реквізити яких відповідач вказує у дислокації до вказаного договору.

В якості додатку № 3 до вищенаведених письмових пояснень третя особа надала статистично-аналітичну інформацію про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ "Київенерго" за опалення та підігрів холодної води від розщеплення сплат мешканців КП УЖГ "Липкижитлосервіс" по Договору № 521350 у період з 01.11.2011 р. по 31.03.2014 р., з якої (інформації) вбачається сума коштів, яка була перерахована кожного календарного місяця, за вказівкою відповідача, на поточний рахунок позивача з транзитного рахунку КП "ГІОЦ" після розщеплення платежів споживачів за спожиті ними житлово-комунальні послуги (надалі - інформація третьої особи про зарахування коштів по Договору № 521350 у період з 01.11.2011 р. по 31.03.2014 р. на рахунок позивача).

Крім того, в письмових поясненнях третя особа зазначила, що їй невідома інформація стосовно суті договірних відносин між позивачем та відповідачем, обсягу спожитих відповідачем послуг у спірний період, а також суми коштів, яка щомісячно перераховувалась на рахунок позивача відділом пільг та субсидій, відповідачем самостійно чи іншими особами.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., підтримав подану ним через відділ діловодства суду 10.07.2014 р. заяву про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 28.07.2014 р. здійснювався розгляд вищезазначеної заяви, відповідно до якої позивач просить суд припинити провадження у справі № 910/10610/14 в частині стягнення основного боргу в розмірі 15149,26 грн. на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України та стягнути з відповідача 463331,28 грн. основного боргу, 16751,72 грн. 3% річних, 5054,29 грн. інфляційних нарахувань, а також 10005,73 грн. судового збору.

Зі змісту заяви про уточнення позовних вимог та доданої до неї довідки про надходження коштів від відповідача вбачається, що 15149,26 грн., в частині стягнення яких позивач просить припинити провадження у справі на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України, надійшли від відповідача в період з 02.04.2014 р. по 30.05.2014 р. в рахунок погашення основного боргу за спожиту теплову енергію на підставі Договору № 521350 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2006 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що предмет спору в частині 15149,26 грн. основного боргу був відсутній до порушення провадження у справі (з позовом до суду позивач звернувся 30.05.2014 р., що підтверджується реєстраційним штампом відділу діловодства суду про одержання позовної заяви, в той час як кошти в загальній сумі 15149,26 грн. в рахунок погашення основного боргу за спожиту теплову енергію на підставі спірного договору надійшли від відповідача в період з 02.04.2014 р. по 30.05.2014 р., а отже до подання позову до суду). За таких обставин, підстави для припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 15149,26 грн. відсутні, втім оскільки в заяві про уточнення позовних вимог, поданій до суду 10.07.2014 р., позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 463331,28 грн., а отже фактично зменшивши суму основного боргу на 15149,26 грн. у порівнянні з вимогами щодо основного боргу згідно раніше поданої позовної заяви, то суд розцінює заяву позивача як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду. При цьому судом також було враховано наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у заяві про уточнення позовних вимог, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 485137,29 грн., з яких: 463331,28 грн. основного боргу, 16751,72 грн. 3% річних, 5054,29 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні 28.07.2014 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у розмірі ціни позову в сумі 485137,29 грн.

Представники відповідача вимоги ухвал від 02.06.2014 р. та від 23.06.2014 р. не виконали та не надали для залучення до матеріалів справи письмовий відзив на позов з доказами, що підтверджують викладені в ньому обставини, контррозрахунок спірної заборгованості за період з 01.11.2011 р. по 31.03.2014 р., докази оплати спірної заборгованості за спожиту теплову енергію.

В судовому засіданні 28.07.2014 р. представники відповідача усно заперечували стосовно визначеної позивачем до стягнення з відповідача суми основного боргу.

Представник третьої особи в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., надав усні пояснення, які відповідають поданим ним в судовому засіданні письмовим поясненням.

В судовому засіданні 28.07.2014 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.07.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2006 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник), яка у квітні 2011 р. у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. була перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) та Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" (споживач), найменування якого змінено на Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (відповідач), був укладений Договір № 521350 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір № 521350 від 01.01.2006 р. або Договір). На час судового розгляду справи наведений договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є виробництво та поставка постачальником (позивачем) теплової енергії споживачу (відповідачу) для потреб опалення та гарячого водопостачання, яку споживач (відповідач) зобов'язується отримати та оплатити відповідно до умов, викладених в даному Договорі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник (позивач) зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (відповідачем) (додатки № 3, 4 до Договору) для потреб опалення в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного тепло навантаження, зазначеними в додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору споживач (відповідач) зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2 до Договору.

Крім того, відповідно до п. 2.3.5 Договору споживач (відповідач) зобов'язується забезпечувати: своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника (відповідача) за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняти всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України тощо.

Пунктом 2 додатку 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Згідно з пунктом 3 додатку 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до пунктів 4 та 5 додатку 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-5 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно пункту 8 додатку 2 до Договору, у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до пункту 9 додатку 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-5 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до Договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

При відсутності у споживача приладів обліку по результатах проведених нарахувань за поточний рік в І кварталі наступного за звітним року постачальник та споживач проводять звірку розрахунків. У випаду наявності "різниці" сторони проводять відповідні перерахунки (п. 11 додатку 2 до Договору).

Можливі змінення тарифів в період дії Договору (п. 12 додатку 2 до Договору).

Таким чином, умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 521350 від 01.01.2006 р., у останнього за період з 01.11.2011 р. по 01.04.2014 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 463331,28 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, далі - основний борг), що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період за підписом відповідача, обліковими картками (табуляграмами) за спірний період, а також доданою до позовної заяви довідкою про надходження коштів від відповідача за період з листопада 2011 р. по березень 2014 р. та доданою до заяви про уточнення позовних вимог довідкою про надходження коштів від відповідача за період з квітня 2014 р. по травень 2014 р. (надалі - довідки позивача про надходження коштів від відповідача за період з листопада 2011 р. по травень 2014 р.).

З вищенаведених документів вбачається, що загальна сума нарахованої позивачем та використаної відповідачем теплової енергії за вказаний період становить 2108945,69 грн., оплата за вказану теплову енергію була здійснена відповідачем частково в сумі 1630577,94 грн. (1615428,68 грн. за період з листопада 2011 р. по березень 2014 р. + 15149,26 грн. за період з квітня 2014 р. по травень 2014 р.), крім того, позивач в жовтні 2011 р. здійснив зарахування 15036,47 грн. в рахунок суми заборгованості відповідача за Договором № 521350 від 01.01.2006 р. за спірний період. Враховуючи наведені суми, позивач визначає заборгованість відповідача по оплаті за використану теплову енергію за Договором № 521350 від 01.01.2006 р. за період з 01.11.2011 р. по 01.04.2014 р. в сумі 463331,28 грн. (основний борг) (2108945,69 грн. - 1615428,68 грн. - 15149,26 грн. - 15036,47 грн. = 463331,28 грн.).

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" (у редакції Закону України від 09.07.2010 р. N 2479-VI) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Зібрані у справі докази, а саме: відомості обліку споживання теплової енергії за спірний період за підписом відповідача, облікові картки (табуляграми) за спірний період, довідки позивача про надходження коштів від відповідача за період з листопада 2011 р. по травень 2014 р., а також інформація третьої особи про зарахування коштів по Договору № 521350 у період з 01.11.2011 р. по 31.03.2014 р. на рахунок позивача, підтверджують, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 521350 від 01.01.2006 р. за період з 01.11.2011 р. по 01.04.2014 р. станом на час розгляду спору по суті становить 463331,28 грн.

При цьому судом перевірено виставлення постачальником (позивачем) до сплати споживачу (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі Договору № 521350 від 01.01.2006 р. згідно з тарифами, затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України про введення тарифів на теплову енергію (перелік наведено в "Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію", доданої позивачем до матеріалів справи), які відповідно були чинними у спірний період.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не надав, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 463331,28 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5054,29 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2011 р. по березень 2014 р. та 16751,72 грн. 3% річних за період з грудня 2011 р. по березень 2014 р.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов Договору № 521350 від 01.01.2006 р., здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційної складової боргу та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 16751,72 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2011 р. по березень 2014 р. та 5054,29 грн. 3% річних за період з грудня 2011 р. по березень 2014 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 9702,75 грн.

Крім того судом враховано, що наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 10517 від 24.04.2014 р. підтверджує сплату позивачем судового збору в сумі 10005,73 грн. Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог та нову ціну даного позову в розмірі 485137,29 грн., підставним є висновок про внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Зокрема, належало сплатити судовий збір в сумі 9702,75 грн., тоді як фактично позивачем сплачено 10005,73 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначені підстави повернення судового збору, серед яких - зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 наведеного Закону).

Враховуючи наведене, судовий збір в сумі 302,98 грн., сплачений платіжним дорученням № 10517 від 24.04.2014 р., підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", при цьому оригінал зазначеного платіжного доручення залишається в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, буд. 7; ідентифікаційний код 05756837), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 463331,28 грн. (чотириста шістдесят три тисячі триста тридцять три гривні 28 коп.) основного боргу, 16751,72 грн. (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят одну гривню 72 коп.) інфляційної складової боргу, 5054,29 грн. (п'ять тисяч п'ятдесят п'ять чотири гривні 29 коп.) трьох відсотків річних, 9702,75 грн. (дев'ять тисяч сімсот дві гривні 75 коп.) судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України 302,98 грн. (триста дві гривні 98 коп.) судового збору, сплачених платіжним дорученням № 10517 від 24.04.2014 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи.

4. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2014 р.

Суддя Гумега О.В.