Постанова № 39982926, 29.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р. Справа № 804/9939/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддівКононенко О. В. Озерянська С. І. Власенко Д. О. при секретаріДмитрієнко О. Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Національний банк України про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України, в якому позивач просить скасувати рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України № 97 від 18.03.2011 року про накладення штрафу за подання недостовірної статистичної звітності за формою № 613 в частині не розкриття інформації щодо назви контрагентів/клієнтів Кіпрської філії та забезпечення у подальшому дотримання вимог Правил № 124 під час складання статистичної звітності за формою № 613.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що розкриття Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» інформації про назви контрагентів/клієнтів Кіпрської філії в формі статистичної звітності № 613, може призвести до порушення встановленого пунктом 29 розділу ХІ Закону «Про банківську діяльність республіки Кіпр» порядку розкриття банківської таємниці, тому просить рішення № 97 від 18.03.2011 року про накладення штрафу скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні просила позов задовольнити, підтримавши заявлені вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та додаткові докази, вислухавши доводи представників позивача, відповідача, заслухавши показання свідка - головного економісту відділу банківського нагляду управління Національного банку України у Дніпропетровській області ОСОБА_5, щодо перевищення порогу суттєвості, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України № 97 від 18.03.2011 року про накладення штрафу слід визнати протиправним та скасувати.

18.03.2011 року Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України було прийняте рішення № 97 від 18.03.2011 року про накладення штрафу в сумі 886020,24 грн., за подання недостовірної статистичної звітності за формою № 613 в частині не розкриття інформації щодо назви контрагентів/клієнтів Кіпрської філії та забезпечення у подальшому дотримання вимог Правил № 124 під час складання статистичної звітності за формою № 613 (т. 1, а.с. 20-21)

24.10.2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України, в якому позивач просить скасувати рішення № 97 від 18.03.2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року, яка залишена безе змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог (т.1, а.с. 150-152) .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що позивач дійсно надав недостовірну статистичну звітність у формі 613, тому відповідач мав повноваження щодо застосування до позивача відповідних штрафних санкцій, окрім цього зроблено висновок, що рішення судів попередніх інстанцій стосовно того, що з урахуванням вимог пункту 2.11 Правил № 124 поріг суттєвості викривлення звітності, наданої позивачем за формою № 613, перевищував 1% від активів, тому надана позивачем звітність є недостовірною, оскільки згідно наведеної норми порогом суттєвості окремих об'єктів обліку (помилок), що належать до активів, зобов'язань, капіталу, доходів, витрат банку, є величина в 1 відсоток відповідно до підсумку всіх активів, усіх зобов'язань, капіталу, усіх доходів і всіх витрат банку.

А штраф у розмірі 0,01% вираховується із розміру зареєстрованого статутного фонду, що є відмінним від визначення величини порогу суттєвості, який визначається з урахуванням всіх активів, усіх зобов'язань, капіталу, усіх доходів і всіх витрат банку.

Тобто для застосування штрафних санкцій за допущене порушення у статистичній звітності необхідно встановити величину порогу суттєвості від загальної суми всіх активів, усіх зобов'язань, капіталу, усіх доходів і всіх витрат банку, що має суттєве значення для визначення тих обставин чи мало місце перевищення 1% порогу суттєвості. Так згідно оскаржуваного рішення не можливо встановити з яких складових складалася сума активів банку при визначенні порогу суттєвості, чи включалися при цьому всі активи, усі зобов'язання, капітал, усі доходи і всі витрати банку, як передбачено пунктом 2.11 Правил № 124, чи лише по окремих категоріях активів.

Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено з яких складових активів банку, зобов'язань, доходів та витрат вираховувалася величина порогу суттєвості при прийнятті оскаржуваного рішення, не перевірені доводи позивача щодо неправильності вираховування порогу суттєвості, який за твердженнями представників публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" вираховувався з порушеннями пункту 2.11 Правил № 124, а саме, по окремих категоріях активів, а не всіх активів банку, що має суттєве значення для правильного вирішення спору та наданні правової оцінки діям відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення та його відповідності діючому законодавству (т. 2, а.с. 187-193).

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені обставини.

Зазначена ухвала Вищого адміністративного суду України набрала законної сили відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, тому обставини, щодо вчинення порушення позивачем та повноважень відповідача щодо застосування штрафних санкцій не підлягають доказуванню, оскільки ці обставини вже з'ясовані Вищим адміністративним судом України.

Таким чином, приймаючи рішення про накладення штрафних санкцій Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України повинна була виходити з вимог, які встановлені пунктом 2.11 Постанови правління Національного банку України від 19.03.2003 року № 124 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», що у разі виявлення територіальним управлінням і під час заповнення форм статистичної звітності для складання грошової і банківської статистики зміни до форм статистичної звітності та файлів уносяться на підставі відповідного дозволу Національного банку України не пізніше ніж через три робочих дні (для щоденних форм звітності - не пізніше ніж через чотири години робочого дня) після встановленого терміну подання форми (або файла). Виправлені форми (або файли) підписують керівник і головний бухгалтер (начальник підрозділу) банку. Подання банками статистичної звітності (у тому числі виправленої) після встановленого Національним банком України терміну вважається

несвоєчасним.

У разі невиправлення у вищезазначені строки виявлених суттєвих помилок (або порушень нормативно-правових актів Національного банку України, що призвели до перекручення даних звітності) звітність уважається недостовірною (тобто дані звітності не відповідають реальній дійсності).

Порогом суттєвості окремих об'єктів обліку (помилок), що належать до активів, зобов'язань, капіталу, доходів, витрат банку, є величина в 1 відсоток відповідно до підсумку всіх активів, усіх зобов'язань, капіталу, усіх доходів і всіх витрат банку. Національний банк України може визначати у своїх нормативно-правових актах поріг суттєвості за окремими об'єктами обліку за іншою величиною.

В протиріч цьому, в рішенні Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України № 97 від 18.03.2011 року відсутні: інформація по окремим категоріям активів; будь які розрахунки щодо перевищення порога суттєвості більше 1 %; інформація з яких активів банку визначався поріг суттєвості. Також слід зазначити, Національним банком України не надані належні документи на підтвердження цих обставин. Не зроблено цього і в судовому засіданні.

Між тим це має суттєве значення для визначення правомірності прийнятого рішення.

В судовому засіданні була допитана свідок - головний економіст відділу банківського нагляду управління Національного банку України у Дніпропетровській області ОСОБА_5, яка пояснила, що не може надати інформацію про розрахунок перевищення порогу суттєвості, оскільки Національний банк України розрахунків не робить, так як це не передбачено регламентом роботи структурних підрозділів банку, а лише повідомляє про факти перевищення порогу суттєвості більш ніж на 1 %.

Свідок ОСОБА_5 та представник відповідача наполягали, що наявних в матеріалах справи документів, в тому числі які досліджувались Вищим адміністративним судом України та представлених в судовому засіданні оборотно-сальдовий баланс на 01.02.2011 року форми № 10.31 ПАТ КБ «ПриватБанк», звіт про концентрацію ризику за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами на 01.02.2011 року форма 613.01 ПАТ КБ «ПриватБанк», достатньо для того, щоб зробити висновок про перевищення порогу суттєвості.

Таким чином, на момент прийняття рішення про накладення штрафних санкцій та на момент розгляду справи, відповідач не мав відповідного розрахунку який би зазначав складові порогу суттєвості, а саме: окремих категорій активів, зобов'язань, капіталу, доходів, витрат банку, а також доказів необхідних для здійснення такого розрахунку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1.3 Постанови правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» заходи впливу застосовуються Національним банком на підставі:

результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій;

результатів (матеріалів) перевірок банків та/або безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу;

результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;

результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення;

пропозицій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) у разі порушення банком норм Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб";

результатів перевірок дотримання банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками Національного банку, що містять виявлені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Відповідно до пункту 7.15 Постанови правління Національного банку України від 8.08.2001 року № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» рішення про накладення штрафів на банки приймає Комісія Національного банку або Комісія Національного банку при територіальному управлінні (у межах повноважень, визначених відповідним рішенням Комісії Національного банку).

Рішення Комісії Національного банку (Комісії Національного банку при територіальному управлінні) про накладення штрафу на банк має містити перелік виявлених порушень з посиланням на нормативно-правові акти Національного банку та документи, що підтверджують факт порушення.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач - суб'єкт владних повноважень не може довести факт перевищення відповідачем порогу суттєвості більш ніж на 1 %, тому суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення № 97 від 18.03.2011 року не дотримався вимог, законодавства, яке було чинне на момент прийняття рішення, щодо підстав його прийняття та документів, що підтверджують факт порушення.

Також суд звертає увагу, що в тексті рішення про накладення штрафу відсутні істотні обставини, зокрема не вказано повністю, на підставі якого абзацу пункту 7.4 Постанови правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» застосовано штрафну санкцію, не зазначено з яких складових активів банку, зобов'язань, доходів та витрат вираховувалася величина порогу суттєвості, не зазначено розміру активів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень № 97 від 18.03.2011 року прийняте з істотними порушеннями законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Національний банк України про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України № 97 від 18.03.2011 року "Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" за порушення вимог нормативно правового акту Національного банку України".

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 31 липня 2014 року

Головуючий суддя Суддя Суддя О.В. Кононенко С.І. Озерянська Д.О. Власенко