Рішення № 39982830, 25.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12235/14 25.07.14За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства

теплового господарства «Полтаватеплоенерго»

До Державного підприємства «Державний науково-дослідний та

проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція»

про стягнення 138 373,50 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Міняйло Г.Ю. - представник (дов. № 19-14/8 від 02.01.2013 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» про стягнення 138 373,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 647 «С» від 01.09.2013р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, у зв'язку із чим за період з 01.11.2013 р. до 06.05.2014 р., утворилась заборгованість в розмірі 67626,48грн.

Крім суми основної заборгованості в розмірі 67626,48грн. позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 67626,48 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2442,56 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 677,98 грн. Таким чином, загальна сума до стягнення заявлена позивачем становить 138 373,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/12235/14 та призначено розгляд справи на 14.07.2014р.

14.07.2014р. відділом діловодства суду від представника позивача одержано клопотання №29-01/4612 від 10.07.2014р. Згідно даного клопотання позивач зазначає, що відповідачем проведено часткову оплату суми основного боргу на загальну суму 23126,48 грн. тому, на підставі ч.1-1 ст. 80 ГПК України в цій частині просить припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 14.07.2014р. оголошено перерву до 25.07.2014р.

25.07.2014р. відділом діловодства суду від представника позивача одержано клопотання №29-01/5012 від 22.07.2014р. Згідно даного клопотання позивач зазначає, що від початку розгляду справи, відповідачем проведено повну оплату суми основного боргу в розмірі 67626,48 грн., тому на підставі ч.1-1 ст. 80 ГПК України в цій частині просить припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.

У судове засідання 25.07.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість, 25.07.2014р. відділом діловодства суду від представника відповідача одержано клопотання про припинення провадження у справі, клопотання про заміну відповідача та відзив на позовну заяву.

Відповідно до клопотання про припинення провадження у справі, відповідач, у зв'язку з повним погашенням заборгованості згідно умов договору № 647 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01 Вересня 2013 року, що відповідно до процесуального закону є підставою для припинення провадження по справі, просить суд припинити провадження у справі №910/12235/14.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач просить суд замінити первісного відповідача - державне підприємство "Державний науково - дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» належним: Полтавською філією державного підприємства «Державний науково - дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», а також, передати справу № 910/12235/14 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Полтавської філії ДП «НДІпроектреконструкція» про стягнення 138373,50 грн. за підсудністю до господарського суду в м. Полтава, з таких підстав.

Відповідач зазначає, що за адресою яка зазначена в договорі ДП «ДНДПВІ НДІпроектреконструкція» не знаходиться та не володіє приміщенням. Дане приміщення належить Полтавській філії Державного науково дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», 36020 м. Полтава, вул. В.Козака, 1, код ЄДРПОУ 04653153, який є відокремленим підрозділом зі статусом юридичної особи та власним кодом ЄДРПОУ 04653153.

Відповідно ДП «ДНДПВІ НДІпроектреконструкція» код ЄДРПОУ 04653199 не може виступати належним Відповідачем по справі, оскільки Договір укладено Полтавською філією ДП «НДІпроектреконструкція» (споживач) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» за умовами Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відступити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за чинними тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

За таких обставин, відповідач просить суд замінити первісного відповідача належним: Полтавською філією державного підприємства «Державний науково - дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція».

Крім того, відповідач зазначає, що за повідомленням Полтавського філіалу Державного науково дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція» заявлена в позові сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки, філія постійно сплачує заборгованість яка виникла через відсутність державного фінансування. Вказане вище підтверджується актами звірики, що підписані сторонами та надані до суду.

Також, зважаючи на те, що Полтавська філія ДП «НДІпроектреконструкція» знаходиться у м. Полтава, відповідач просить суд передати справу № 910/12235/14 за підсудністю до господарського суду в м. Полтава.

Згідно клопотання про заміну відповідача, відповідач просить суд замінити первісного відповідача - державне підприємство "Державний науково - дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» належним: Полтавською філією державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», а також, передати справу № 910/12235/14 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Полтавської філії ДП «НДІпроектреконструкція» про стягнення 138373,50 грн. за підсудністю до господарського суду в м. Полтава, з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у судовому засіданні 25.07.2014р. клопотання відповідача про заміну відповідача, суд зазначає наступне.

Твердження відповідача, що ДП «ДНДПВІ НДІпроектреконструкція» код ЄДРПОУ 04653199 не може виступати належним Відповідачем по справі, оскільки Договір № 647 «С» від 01.09.2013р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води укладено Полтавською філією ДП «НДІпроектреконструкція» є хибним, оскільки як вбачається з самого Договору, копія якого знаходиться в матеріалах справи, останній укладено між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго», в особі заступника генерального директора Семирота Володимира Георгійовича, діючого на підставі довіреності №19-14/9 від 02/01/2013 року, з одного боку, Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», в особі директора Полтавського філіалу Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» Неживого Євгенія Борисовича, який діє на підставі довіреності №30.вк від 30 листопада 2012 року

Крім того, в заключному розділі Договору (Юридичні адреси та платіжні реквізити) зазначено, що «Споживачем» за договором є: Державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Україники.

Як визначено у частині 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За таких обставин, клопотання відповідача про заміну відповідача є необґрунтованим, твердження, що викладені у клопотанні, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому, в задоволенні даного клопотання судом відмовлено.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 25.07.2014р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.07.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 25.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго». (Далі - Позивач, Теплопостачальна організація) та Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», ( Далі - Відповідач, Споживач) було укладено Договір № 647 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1), «Теплопостачальна організація» бере на себе зобов'язання постачати теплову енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень «Споживача» до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Козака,1 - інституту.

Згідно п.п. 5, 6 Договору, «Теплопостачальна організація» забезпечує безперебійне постачання теплом та гарячою водою «Споживача». «Теплопостачальна організація» на абонентських вводах будівель і споруд «Споживача» забезпечує необхідну кількість та якість води від мережі на опалення; необхідний наявний напір теплоносія на вводі в будівлю; контроль за використанням теплової енергії «Споживачем».

Як встановлено у п.п. 18 - 20 Договору, облік споживання теплової енергії проводяться по лічильнику, згідно з Додатком №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Акти приймання вузів обліку на комерційний облік вважати невід'ємною частиною договору. Зняття показань з приладів обліку проводяться «Споживачем», записуються в журналі встановленої форми і передаються в «Теплопостачальну організацію» 25 числа кожного місяця, або по телефону (510-464) з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, затвердженій підписом керівника та печаткою підприємства.

Порядок розрахунків за користування тепловою енергією, сторони визначили наступним чином.

Відповідно до п. 32 Договору, .оплата за опалення, що проводить «Споживач», стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. На момент укладання договору, відповідно до діючих тарифів.

Вартість 1Гкал - 802,18 грн. (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів (Згрупа).

Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

Згідно п. 33, всі розрахунки по цьому Договору проводяться на підставі рахунка, виписаного «Теплопостачальною організацією» «Споживачу» з обов'язковим застосуванням діючих тарифів.

Факт отримання «Споживачем» теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання - передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору.

В разі неповернення «Споживачем» Акту приймання - передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору він підписаний «Теплопостачальною організацією» в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання «Споживачу» теплової енергії.

Як встановлено у п. 34 Договору, «Споживач» зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

«Споживач» може здійснювати попередню оплату в обсягах місячного споживання теплової енергії.

У випадку коли фактичне використання теплової енергії нижче від сплачених платежів розрахунки враховуються в оплату місяця, наступного за розрахунковим.

Якщо підстава платежу в платіжних документах не зазначена, «Теплопостачальна організація» зараховує кошти в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, отриману в минулі періоди.

Відповідно до п. 40 Договору, даний договір укладений на період:

а) для опалення з 01.09.2013р. по 31.12.2018р.

б) в частині розрахунків до їх повного завершення.

Позивач, у поданому до суду позові зазначив, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не проводив розрахунки за спожиту теплову енергію. У зв'язку із чим, за період з 01.11.2013р. по 06.05.2014 р. утворилась заборгованість в сумі 67626,48грн.

Крім суми основної заборгованості позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 67626,48 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2442,56 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 677,98 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачено позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в частині основного боргу сумі 67626,48 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку Позивача за 03.07.14р., 08.07.2014р., 10.07.2014р., та 16.07.2014р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору № 647 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.09.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Договір № 647 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.09.2013 р. за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач сплатив позивачу кошти в рахунок погашення основної заборгованості по Договору у розмірі 67626,48 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем повністю сплачено суму основної заборгованості в розмірі 67626,48 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/12235/14 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 67626,48 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, предметом позовних вимог є сума штрафних санкцій, а саме, пені в розмірі 67626,48 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2442,56 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 677,98 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 35 Договору сторонами визначено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» №686-ХІ від 20/05/1999р., а також стягнення 3% річних з простроченої суми та інфляційних витрат, згідно ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 82680,64 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Проте, зважаючи на обмеження, що встановлені умовами Договору та ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги», де визначено стягнення пені в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу, зважаючи, що розмір заборгованості станом на день подання позову становив 67626,48 грн., то до стягнення підлягає сума пені у розмірі 67626,48 грн., яку й заявлено позивачем.

Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 67626,48 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 2442,56 грн., 3 % річних - 677,98 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2442,56 грн. в якості збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 677,98 грн. підлягають задоволенню. Контррозрахунку суми збитків від інфляції та 3% річних відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 04653199) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, Полтавська обл. м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2-А; ідентифікаційний код 03338030) 67626 (шістдесят сім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 48 коп. пені, 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 56 коп. інфляційних збитків, 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 98 коп. 3% річних та 2767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 47 коп. судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 67626 (шістдесят сім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 48 коп. основного боргу припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 29.07.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева