Рішення № 39982460, 24.07.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2014 р. Справа №917/973/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна", вул. Радянська, 10, с. Велика Білозерка, Великобілозерський район, Запорізька область,71402

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагродобрива", вул. Горького, 11А, м. Кременчук, 39600

про стягнення грошових коштів в сумі 8 040 889,49 гривень

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 24.07.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів в сумі 8 040 889,49 гривень за договором поставки на умовах відстрочки платежу №01/12-2010 від 01.12.2010 року, з яких: 5853634,76 грн. - основна заборгованість, 878045,21 грн. - штраф за прострочення оплати поставленого товару, 474866,10 грн. - 3% річних, 781660,71 грн. - подвійна облікова ставка НБУ, 52682,71 грн. - інфляційні витрати.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися в ухвалі від 12.06.2014 року суд визнав явку представників сторін необов'язковою.

22.07.2014 року від позивача до суду надійшла телеграма про розгляд справи без їхньої участі.

23.06.2014 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7 714 128,37 грн. за договором поставки на умовах відстрочки платежу №01/12-2010 від 01.12.2010 року, з яких: 5 853 634,76 грн. - основна заборгованість, 878 045,21 грн. - штраф за прострочення оплати поставленого товару, 474 866,10 грн. - 3% річних, 454 899,59 грн. - пеня (за період з 02.09.2011 року по 02.03.2012 року), 52 682,71 грн. - інфляційні витрати.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, передбачені ч.4 ст.. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, зокрема ст.. 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Суд розцінює подану позивачем заяву, як заяву про зменшення позовних вимог. Враховуючи викладене, заява позивача приймається судом до розгляду. Спір розглядається в межах предмету в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні усно визнав позовні вимоги.

Суд роз'яснив відповідачу, що відповідно ст. 78 ГПК України, визнання позову відповідачем викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучаються до справи. письмового відзиву чи заяви про визнання позову від відповідача не надходило.

Справа розглядається за наявними матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.12.2010 року між Дочірнім підприємством "Фрідом Фарм Україна" Закритого акціонерного товариства "Фрідом Фарм Інтернешнл" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "імені Гагаріна" (позивач, постачальник) був укладений договір поставки на умовах відстрочки платежу № 01/12-2010 (арк. с. 13-15).

Правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Фарм Україна" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагродобрива" (відповідач), що також підтверджується витягом з Єдиного державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагродобрива" (арк. с. 20-22, 49-51).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язувався передати у власність Відповідача сільськогосподарську продукцію - соняшник врожаю 2010 року (в подальшому -"товар") за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним договором і додатками до нього, а відповідач зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.

Ціна та кількість товару визначається в додаткових угодах до цього договору і дійсна протягом строку поставки, що зазначений в додаткових угодах (п. 3.1. договору).

08.12.2010 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду №1, згідно якої постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця соняшник врожаю 2010 року в кількості 479,11 тн. загальною вартістю 1 983 515,40 грн. (арк. с. 16).

08.12.2010 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду №2, згідно якої постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця соняшник врожаю 2010 року в кількості 912,764 тн. загальною вартістю 3 870 119,36 грн. (арк. с. 17).

Відповідно до п. 5.1. договору оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі шляхом перерахування на рахунок постачальника платежу у розмірі 100 % (сто відсотків) вартості партії товару не пізніше 01 вересня 2011 року.

На виконання умов договору да додаткових угод до договору позивачем на адресу відповідача 09.12.2010 року було поставлено сільськогосподарську продукцію на загальну суму 1 983 515,40 грн. та 13.12.2010 року було поставлено сільськогосподарську продукцію на загальну суму 3 870 119,36 грн.

Взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару відповідач не виконав, що й стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Також позивачем на підставі пункту 8.3. договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу:

- 878 045,21 грн. штрафу за прострочення оплати поставленого товару;

- 454 899,59 грн. - пені за період з 02.09.2011 року по 02.03.2012 року;

- 474 866,10 грн. 3% річних за період з 02.09.2011 року по 15.05.2014 року;

- 52 682,71 грн. інфляційних витрат за період з 02.09.2011 року по 15.05.2014 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договором поставки на умовах відстрочки платежу № 01/12-2010 від 01.12.2010 року не виконав.

Судом встановлено, що видатковими накладними № 0000000000328 від 09.12.2010 року та № 0000000000330 від 13.12.2010 року , підписаних сторонами, підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на суму 5 853 634,76 грн. (арк. с. 18-19).

Отже, відповідач підписавши договір поставки на умовах відстрочки платежу № 01/12-2010 від 01.12.2010 року, видаткові накладні № 0000000000328 від 09.12.2010 року та № 0000000000330 від 13.12.2010 року, взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Крім того, в матеріалах справи наявний підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.06.2014 року ( арк. с. 30), за яким сума боргу відповідача становить 5 853 634,76 грн.

Даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами. При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 454 899,59 грн. за період з 02.09.2011 року по 02.03.2012 року.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Оскільки сторони в договорі не погодили нарахування пені та її розмір, то суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

В пункті 8.3. договору сторони погодили, що за прострочення оплати товару на строк до 5 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі10 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару, а в разі прострочення оплати більш, ніж на 5 календарних днів - штраф в розмірі 15 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Позивачем нараховано відповідачу штраф за прострочення оплати поставленого товару в сумі 878 045,21 грн.

Враховуючи факт прострочення оплати, позивачем правомірно заявлено до стягнення 878 045,21 грн. штрафу (правильність розрахунку перевірено судом).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі викладеного позивачем за період з 02.09.2011 року по 15.05.2014 року нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 474 866,10 грн. та за період з 02.09.2011 року по 15.05.2014 року нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 52 682,71 грн.

Судом перевірено нараховані позивачем 3% річних та інфляційних. Дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5 853 634,76 грн. основного боргу, 878045,21 грн. штрафу за прострочення оплати поставленого товару, 474866,10 грн. 3% річних, 52682,71 грн. інфляційних витрат обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються та не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагродобрива" (вул. Горького, 11А, м. Кременчук, 39600, р/р 26007360071301 в філії АБ "Південний" у м. Херсон, МФО 352640, код ЄДРПОУ 30069082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна" (вул. Радянська, 10, с. Велика Білозерка, Великобілозерський район, Запорізька область,71402, р/р 26009010207590 в ПАТ "Банк Восток" м. Дніпропетровськ, МФО 307123, код ЄДРПОУ 33515149) 5 853 634,76 грн. основного боргу, 878 045,21 грн. штрафу, 474 866,10 грн. 3% річних, 52 682,71 грн. інфляційних втрат.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя Тимощенко О.М.