Ухвала суду № 39981749, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/81390/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011

у справі № 2а/0570/12999/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Агроінвест»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області від 19.07.2011 № 0000612302/0/21601 у частині визначення податкового зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 518881,25 грн., у тому числі: 415105,00 грн. - основний платіж та 103776,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Краматорську Донецької області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ПП «Агроінвест» грошового зобов`язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.07.2011 за № 729/23-2-32643800, про порушення підприємством норм пунктів 1.4, 1.6 та 1.7 ст.1, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), підпункту 192.1.1 пункту 192.1 ст. 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК України): 1) занижено податкові зобов`язання на 6480,00 грн. у податковому обліку за квітень 2010 року у зв`язку із повторним корегуванням суми податкових зобов`язань за попередній звітний період; 2) завищено податковий кредит у податковому обліку за липень, серпень 2010 року, березень 2011 року на загальну суму 430237,00 грн., зокрема: 5283,00 грн. - за серпень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «КБ «Мрія» за наслідками нікчемного правочину з поставки зерна пшениці; 409822,00 грн. - за липень 2010 року за податковими накладними, виписаними ПП «Ост-Корн» за наслідками господарських операцій із поставки транспортно-експедиційних послуг, послуг по затарюванню мішків борошном, поліетилування, скріплення скобами, установлення на піддони мішків, послуг по завантаженню борошновоза та автотранспорту мішками з борошном з посиланням на не підтвердження товариством під час перевірки факту використання цих послуг у власній господарській діяльності; 15132,00 грн. - за березень 2011 року у зв`язку із не врахуванням суми корегування податкового кредиту. Ці порушення, за висновком податкового органу, призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 421585,00 грн. у податковому обліку за квітень, липень, серпень 2010 року; заниження податку на додану вартість на суму 11873,00 грн. та зменшення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на 3259,00 грн. у податковому обліку за березень 2011 року.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 № 0000612302/0/21601 про збільшення грошового зобов`язання із податку на додану вартість на 538855,25 грн., у тому числі: 433458,00 грн. - за основним платежем та 105397,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (оскаржується позивачем у сумі 518881,25 грн., з якої 415105,00 грн. - основний платіж та 103776,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки ТОВ «КБ «Мрія» пшениці у кількості 26416 тн загальною вартістю 31699,20 грн. (у т.ч. ПДВ: 5283,20 грн.), останній виписав позивачу видаткову та податкову накладні, а позивач оплатив вартість товару.

Між позивачем (замовник) та ПП «Ост-Корн» укладені договори поставки послуг: від 04.01.2010 № 1-04/01 - транспортно-експедиторського обслуговування; від 05.01.2010 № 1-05/01 (з додатковими угодами від 31.03.2010 № 1, від 31.05.2010 № 2, від 30.06.2010 № 3) - із затарюванню товару у мішки, поліетилування, скріплення скобами, установлення на піддони мішків; від 05.01.2010 № 2-05/01 - по навантаженню товару на борошновоз та автотранспорт. За наслідками виконання цих договорів сторони підписали акти про надання послуг, ПП «Ост-Корн» виписав позивачу податкові накладні, а позивач оплатив вартість поставлених послуг.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно підпункту 5.2.1 зазначеної статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Статтею 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна, згідно з частиною 2 цієї статті, мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Відповідно до частини 1 ст. 37 цього Закону зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, складської квитанції на зерно, договору складського зберігання зерна від 08.07.2010 № 6, договору про транспортно-експедиторське обслуговування, акту про надання експедиторських послуг із звідною відомістю експедиторських послуг як додатку до цього акту; заявки на експедирування вантажу, договорів про надання послуг (затарювання товару у мішки, поліетилування, скріплення скобами, установлення на піддони мішків), акту про надання цих послуг із розрахунковою відомістю витрат щодо затарювання і поліетилуванню продукції, акту надання послуг разом із накопичувальною відомістю по погруз ці товару (а.с. 133-198, 202-215); реєстру платіжних документів на підтвердження оплати товару (послуг) (а.с. 220-222), оцінку яким суд дав з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про реальний характер поставки позивачу ТОВ «КБ «Мрія» пшениці та ПП «Ост-Корн» вищенаведених послуг, про безпосередній зв`язок отриманих від ПП «Ост-Корн» послуг із господарською діяльністю позивача, а отже і правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками цих операцій з поставки.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко