Ухвала суду № 39981739, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/13710/11

№ К/9991/13710/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010

у справі № 2а-42976/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Корпорації «Харківпаливо»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 19.08.2009 № 0000191800/0, № 0000201800/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.08.2009 за № 1516/18-015/23763404, про порушення Корпорацією «Харківпаливо» норм підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, а саме: завищено валові витрати на загальну суму 79982,17 грн. у податковому обліку за І квартал, І півріччя 2008 року та податковий кредит у сумі 15996,00 грн. у податковому обліку за лютий, березень, квітень, травень 2008 року за наслідками господарських операцій з ПП «Метснаб», первинні документи за наслідками яких підписані не уповноваженою особою, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у податковому обліку за І півріччя 2008 року на 5613,25 грн. та з податку на додану вартість у загальній сумі 15996,43 грн. у податковому обліку за лютий, березень, квітень, травень 2008 року.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2009: № 0000191800/0 - про визначення податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 23994,00 грн., у тому числі: 15996,00 грн. - за основним платежем та 7998,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000201800/0 - про визначення податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 8419,50 грн., у тому числі: 5613,00 грн. - за основним платежем та 2806,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій із поставки позивачу ПП «Метснаб» вугілля останній виписав видаткові та податкові накладні; позивач, у свою чергу, частково, у сумі 32070,60 грн., сплатив вартість товару, та відповідно відніс вартість поставленого вугілля до валових витрат, а суми ПДВ у їх вартості - до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій рахунків фактур, накладних, актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних, виписок із банківського рахунку (а.с. 36-57), доказів щодо подальшої реалізації корпорацією «Харківпаливо» вугілля (копій договорів, накладних, актів приймання-передачі, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, податкових накладних) (а.с. 75-94), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про реальний характер поставки позивачу ПП «Метснаб» вугілля, а отже і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за їх наслідками.

Посилання податкового органу на пояснення громадянина Сердюка В.А., директор ПП «Метснаб», згідно протоколу допиту свідка від 15.10.2008, та на висновок спеціаліста НДІЕКЦ при ГУ МВС у Харківській області від 13.01.2009 як підтвердження того, що первинні документи від імені ПП ПП «Метснаб» підписані не уповноваженою особою, суди обґрунтовано оцінили як такі, що не підтверджують цих обставин. Так, пояснення Сердюка В.А. у протоколі допиту свідка від 15.10.2008 зводяться до того, що він не пам`ятає обставини реєстрації ПП «Метснаб», йому не відомо місцезнаходження печатки підприємства та хто підписував від його імені податкову звітність; а висновок спеціаліста стосується тільки підписів на податкових деклараціях із податку на прибуток та з податку на додану вартість ПП «Метснаб».

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко