Ухвала суду № 39981711, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/9991/14569/11

№ К/9991/14569/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2011

у справі № 2-а-9947/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Підприємства «Інваспектр» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» - товариство інвалідів Київського району м. Харкова

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 07.07.2010 № 0023411502/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.06.2010 № 3024/15-210/32870293, про порушення позивачем норм абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: у податковій декларації за квітень 2010 року позивач при відображенні значення рядку 23.2, в якому вказується показник залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не врахував висновки попередньої перевірки, викладені в акті від 09.03.2010 № 825/7-024/32870293, позивачу зменшена сума залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за січень 2010 року в сумі 314007,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2010 № 0023411502/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 100803,15 грн., у т.ч.: 96003,00 грн. - основний платіж, 4800,15 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що висновки податкового органу, викладені в акті від 21.06.2010 № 3024/15-210/32870293, базуються на встановлених у межах перевірки податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року, акт від 09.03.2010 № 825/7-024/32870293, обставин включення позивачем у податковій декларації за січень 2010 року суми залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 314007,00 грн. Вказана сума від`ємного значення виникла через корегування позивачем від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань за січень 2006 року на 63264,00 грн., за березень 2006 року на 165619,00 грн. та за квітень 2006 року на 143461,00 грн. Тому з огляду на порушення позивачем строків давності при корегуванні від`ємного значення, податковий орган зробив висновок про зменшення вказаної суми. Разом із тим, під час перевірки було встановлено, що корегування показників від`ємного значення за січень, березень, квітень 2006 року позивач здійснив у лютому 2009 року, подавши 19.02.2009 уточнючі розрахунки сумм податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 цієї статті у редакції Закону України від 03.06.2008 р. № 309-VI).

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Вказаними правовими нормами передбачено право платника податків здійснити корегування показників раніше поданої податкової декларації у випадку самостійного виявлення помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку, який має бути подано у межах 1095 днів (стоки давності, визначені ст.. 15 цього Закону), при тому, що цей строк починає свій перебіг із дня наступного за останнім днем подачі декларації, у показниках якої було допущено помилку.

Враховуючи те, що граничним строком подачі податкової декларації з ПДВ за січень 2006 року згідно з абзацом «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ є 20 лютого 2006 року, то позивач, який подав уточнюючі розрахунки до податкових декларацій за січень, березень, квітень 2006 року 19 лютого 2009 року, не пропустив строку давності при корегуванні показників податкової звітності цих періодів. Отже, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність порушення з боку позивача норм Закону № 168/97-ВР при врахуванні у рядку 23 у податковій декларації як за січень 2010 року, так і за квітень 2010 року.

Крім того, норми ст. 15 Закону № 2181-ІІІ не встановлюють граничних строків у межах яких позивач має право відносити від`ємне значення, яке виникло як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду та щодо якого було прийнято рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, до рядків 26 «залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» до повного погашення такої суми шляхом зменшення податкових зобов`язань.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош