Постанова № 39980901, 29.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 910/24117/13 Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" Тов "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17 червня 2014 рокуу справі№ 910/24117/13 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"до треті особи Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"; Української студії телефізійних фільмів "Укртелефільм"; Державної реєстраційної служби України; товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум" ОСОБА_6; товариство з обмеженою відповідальністю "Земля-50"; публічне акціонерне товариство "Банк Форум"; товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех"провизнання права, примусове виконання обов"язку в натурі та скасування рішення про державну реєстрацію правВ С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.04.14р. (суддя Пригунова А.Б.) заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, накладено арешт на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 123,3 кв.м., реєстраційний номер суб'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103734480000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за Відповідачем 4.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. (судді: Власова Ю.Л., Корсакової Г.В., Шаптали Є.Ю.) ухвала Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.04.14р. залишено без зміни.

Суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір щодо права на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 123,3 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103734480000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за Відповідачем 4; відповідач 4 має наміри продати вказану квартиру, що він не спростував; вжиття заходів забезпечення позову не порушує прав та інтересів Відповідача 1, оскільки спірна квартира зареєстрована на праві власності за Відповідачем 4.

Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Скаржник доводить, що суд порушив вимоги 33, 34 ГПК України, оскільки безпідставно взяв до уваги публікації в мережі інтернет про продаж спірного майна, заявником не доведені обставини дій спрямованих на відчуження спірного майна, надані докази не доводять, що відповідні дії вчинено скаржником, оскільки вони могли бути вчинені будь-якою особою.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.06.13р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 4 був укладений договорів №2 купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором Відповідач 1 продав, а Відповідач 4 купив майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.2. договору Відповідачі домовились що під об'єктом нерухомості майнові права на які передаються за даним договором, Відповідачі розуміють: житлові приміщення (квартири), визначені у додатку №1, нежитлові (офісні) приміщення, визначені у додатку №2.

Як вбачається додатку №1 до договору купівлі-продажу майнових прав №2 від 17.06.13р. Відповідачі погодили, що спірна квартира за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 123,3 кв.м, входить до оберту нерухомості за договором.

06.07.13р. реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві було здійснено державну реєстрацію права власності Відповідача 4 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 123,3 кв. м, житлова площа 61,5 кв. м.

22.11.13р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №24723 (И-2013) надано довідку, відповідно до якої за адресою АДРЕСА_1, секція "Ж" трикімнатна квартира з будівельним №52, що розташована на 15-му поверсі будівлі, проінвестована станом на 25.01.12р. під АДРЕСА_1 і має загальну площу 123,3 кв.м.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

При цьому вжиття таких заходів є правом суду.

Як зазначено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд має з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач просить суд, в тому числі, зобов'язати Відповідачів передати належну Позивачу трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 123,3 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103734480000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за Відповідачем 4. З матеріалів справи також вбачається, що Відповідач 4 має наміри продати вказану квартиру.

Забезпечення позову носить тимчасовий характер до вирішення судом спору, оскільки за обставин існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, сторона, права якої можуть бути порушені буде позбавлена можливості захистити свої майнові права у спосіб, визначений судовим рішенням, виконання якого і забезпечується.

Касаційна інстанція вважає правомірними висновки суду про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову обраним способом, оскільки це відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності, спрямовано на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Невизначеність юридичної долі майна, реалізація цього майна може утруднити виконання рішення суду, оскільки створить нові обставини, які ускладнюватимуть відновлення прав позивача, зумовить подальшу необхідність використання правових засобів захисту порушеного права позивача.

Обираний судом спосіб забезпечення позову відповідає передбаченим процесуальним законом способам забезпечення позову.

Касаційна інстанція критично оцінює твердження скаржника про безпідставність вжиття забезпечення позову та відсутність обставин, які вказують про можливе вжиття заходів на відчуження спірного майна, враховуючи при цьому, що скаржнику не належить право власності на спірне майно, тому вжиті обмеження безпосередньо його не стосуватимуться і в даному випадку скаржник не повинен мати інтересу. Поряд з цим, заперечуючи будь-які дії з майном зі сторони власника скаржник одночасно оскаржує обмежувальні заходи, що свідчить про взаємовиключність поведінки скаржника та його висновків.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 09.04.14р. у справі № 910/24117/13 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун