Постанова № 39980814, 29.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 910/1661/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКиївського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва "Київзеленбуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.2014у справі№ 910/1661/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київпроект"доКиївського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва "Київзеленбуд" простягнення 240258,49 грн. за участю представників: позивачаЗарівна Т.Т., дов. від 02.07.2014відповідачаЗавалішина Г.С., дов. від 26.12.2013

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва "Київзеленбуд" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва "Київзеленбуд" 240258,49 грн., в тому числі 99454 грн. основного боргу, 34495,85 грн. збитків від інфляції, 15804,74 грн. 3% річних, 90503,50 грн. пені.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних проектно-вишукувальних робіт за контрактом №210310 від 16.04.2003, відповідно до положень статей 230, 526, 549, 611, 625, 887 Цивільного кодексу України та статей 324, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог позивача; у відзиві на позов відхилив позовні вимоги, як необґрунтовані, вказавши, що позовна давність щодо вимоги про оплату за Контрактом від 16.04.2003 №210310 спливла 01.01.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 (суддя Лиськов М.О.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 99454,40 грн. - суму основного боргу, 34495,85 грн. - інфляційних втрат та 15804,74 грн. - 3% річних; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність, відповідність обставинам та матеріалам справи.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва "Київзеленбуд" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі, та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 257, 264, 267 Цивільного кодексу України, статті 8 Господарського процесуального кодексу України; скаржник посилається на сплив позовної даності за позовними вимогами згідно з актами виконаних робіт №3 від 25.09.2008 та №2 від 27.11.2008, оскільки позивач звернувся до господарського суду 04.02.2014 з пропуском позовної давності; суди безпідставно взяли до уваги лист відповідача від 03.02.2011 як доказ переривання перебігу позовної давності; в порушення вимог частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України, суди не перевірили розрахунок заборгованості щодо стягнення інфляційних та 3% річних.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні заперечив проти доводів касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.04.2003 відкрите акціонерне товариство "Київпроект" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Київпроект"), виконавець, та КО "Київзеленбуд", замовник, уклали контракт № 210310 на виконання проектно-вишукувальних робіт "Реконструкція парку "Нивки" у Шевченківському районі м.Києва.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного контракту, замовник доручає, а виконавець відповідно до умов даного контракту за завданням на проектування приймає на себе виконання проектно-вишукувальних робіт (ПВР): Реконструкція парку "Нивки" у Шевченківському районі м. Києва.

В пунктах 1.2 та 2.1 контракту сторони погодили, що джерело фінансування: місцевий бюджет. Вартість ПВР згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного Договору, становить 365711,95 грн., у тому числі: проектно-вишукувальна документація 304759,96 грн., податок на додану вартість 60951,99 грн.

Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 контракту, оплата проектно-вишукувальних робіт проводиться відповідачем у строки відповідно до календарного плану робіт, який є невід'ємною частиною даного контракту, з авансовим платежем у розмірі 30 відсотків вартості контракту (етапу робіт), в сумі 109713,59 грн., у тому числі: проектно-вишукувальна документація 91 427,99 грн., податок на додану вартість 18285,60 грн. Аванс перераховується позивачу не пізніше 5-ти днів після підписання контракту сторонами. Після завершення роботи (етапу) та передачі готової документації замовнику в повному обсязі, останній не пізніше 5-ти днів з дня підписання акта здачі-приймання робіт сторонами виконує остаточний розрахунок з виконавцем по контракту (етапу).

Після закінчення виконання робіт (етапу) виконавець передає замовнику документацію за накладною та акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт (п. 4.5 контракту).

Також сторони підписали додаткові угоди № 1 від 15.12.2003, № 2 від 06.02.2004, № 4 від 21.02.2005, № 5 від 27.09.2006, № 6 від 03.12.2007, № 7 від 29.05.2008 до контракту, якими сторони змінювали терміни виконання документації та вартість робіт по контракту, а також календарний план робіт до кожної додаткової угоди.

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи за контрактом на загальну суму 581 454,40 грн., що підтверджується актами здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт: № 1 від 30.10.2006 на суму 170000грн., № 2 від 20.12.2006 на суму 122000 грн., № 1 від 30.11.2007 на суму 190000 грн., №3 від 25.09.2008 на суму 81000 грн., № 2 від 27.11.2008 на суму 18454,40грн., підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками.

Акти здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт № 3 від 25.09.2008 та № 2 від 27.11.2008 відповідачем підписані без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Судами досліджено, що борг згідно з актом № 3 на суму 81000 грн. виник 25.09.2008, згідно з актом №2 на суму 18454,40грн. - 27.11.2008, оскільки пунктом 2.6 контракту сторонами погоджено, що оплата здійснюється протягом 5-ти днів з дня підписання акта здачі-приймання робіт, то оплата за актом № 3 повинна бути здійснена не пізніше 30.09.2008, а за актом № 2 - 02.12.2008.

Однак, відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи за актами здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт №3 від 25.09.2008 на суму 81000 грн. та № 2 від 27.11.2008 на суму 18454,40 грн.

06.01.2011 позивач направив відповідачу лист №06-4 /адм з вимогою погасити заборгованість за договором підряду №210310 Реконструкція парку "Нивки" у Шевченківському районі м.Києва у розмірі 99454,40 грн. виконання проектно-вишукувальних робіт, на який відповідач надав відповідь листом № 148-02/01-0241 від 03.02.2011.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з відсутності доказів повної оплати виконаних робіт та вказали, що лист відповідача № 148-02/01-0241 від 03.02.2011 свідчить про визнання боргу та є доказом переривання перебігу позовної давності, відтак позивач, звертаючись до суду, не пропустив строк для захисту порушеного права, заборгованість відповідача становить 99454,40 грн. сума основного боргу, 34495,85 грн. інфляційних втрат та 15804,74 грн. 3% річних. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено у зв'язку з пропуском позовної давності.

Судова колегія зазначає, що за своєю правовою природою контракт, який укладений між позивачем та відповідачем є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до частини 1 статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач виконав роботи передбачені договором належним чином, вказані роботи прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується належними доказами, однак останній, всупереч умов договору, за виконанні роботи не розрахувався в повному обсязі, докази погашення заявленого боргу чи спростування такого боргу відповідач суду не надав.

Згідно з частиною 2 статті 625 цього Кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 257, пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Частиною 1 статті 264 цього Кодексу встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач виконав роботи передбачені договором належним чином, вказані роботи прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується належними доказами, однак останній, всупереч умов договору, за виконанні роботи не розрахувався в повному обсязі, докази погашення заявленого боргу чи спростування такого боргу відповідач суду не надав.

Також господарські суди за змістом листа відповідача №148-02/01-0241 від 03.02.2011 оцінили його як доказ виникнення дій з визнання боргу та, відповідно, підставу переривання позовної давності, перебіг якої заново розпочинається згідно з правилами обчислення строків, наведених у статтях 253, 254 Цивільного кодексу України, а закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Касаційна скарга не спростовує висновків судів у цій частині з посиланням на будь-який наданий відповідачем документ, якому не надано оцінки при прийнятті рішення чи постанови.

Таким чином, місцевий господарський суд дослідив зміст правовідносин сторін, їх прав та обов'язків за умовами контракту, чинність якого у встановленому законодавством порядку на час прийняття рішення спростовано не було, та на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив ступінь виконання сторонами зазначених обов'язків відповідно до умов наведеного контракту, застосувавши положення Цивільного кодексу України, що регулюють зазначені правовідносини.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд справи, вказав на відсутність зі сторони місцевого господарського суду порушень, що зумовили б скасування прийнятого ним рішення відповідно до вимог процесуального законодавства.

Зазначаючи ж в касаційній скарзі про невірну оцінку судами листа відповідача №148-02/01-0241 від 03.02.2011, як доказу переривання перебігу позовної давності, скаржник залишив поза увагою вимоги статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розгляду та меж перегляду справи в касаційній інстанції, приписами яких визначено, що касаційна інстанція перевіряє застосування судом норм матеріального та процесуального права на підставі фактичних обставин справи, встановлених судом першої чи апеляційної інстанції, не допускається вчинення касаційною інстанцією процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин справи та їх доказування.

Щодо посилання скаржника на порушення судами вимог частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; за змістом судових рішень суди перевірили наданий позивачем розрахунок наведеним приписам законодавства.

Окрім цього доводи відповідача, що позивач звернувся до господарського суду 04.02.2014 спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що згідно з штампом органу поштового зв'язку на конверті, направленому до Господарського суду м.Києва та опису вкладення у цінний лист позивач звернувся з позовом 03.02.2014.

Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та належно встановлених обставинах справи в частині задоволення позову щодо стягнення на користь позивача 99454,40 грн. основного боргу, 34495,85 грн. інфляційних втрат, 15804,74 грн. 3% річних та відмови в стягненні пені в сумі 90503,50 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, та правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва "Київзеленбуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 у справі № 910/1661/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач