Постанова № 39980759, 26.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 902/1693/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівІванової Л.Б. Прокопанич Г.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"на рішення відгосподарського суду Вінницької області 22.01.2014та на постанову відРівненського апеляційного господарського суду 12.05.2014 у справі господарського суду№ 902/1693/13 Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери"за участюПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"простягнення 123 338 060,05 грн.за участю представників:

від позивача - Бенівська О.В.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

від скаржника - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" про стягнення 123 338 060,05 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.12.2013 у справі № 902/1693/13 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.12.2013 у справі № 902/1693/13 накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Глоінвест", в тому рахунку на торгівельний комплекс з інфраструктурою (автостоянки, офіси, товарні склади), розташовані за адресою: проїзд Геологів, буд.7/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, загальною площею 27 151,8 кв.м.

22.01.2014 через канцелярію господарського суду Вінницької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест", у якій відповідач визнав позов у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.01.2014 у справі № 902/1693/13 (суддя Банасько О.О.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 69 008 229,29 грн. боргу за позикою, 54 329 830,76 грн. боргу зі сплати процентів за користування позикою, 70 540,50 грн. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі № 902/1693/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Юрчук М.І., Василишин А.Р.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" рішення господарського суду Вінницької області від 22.01.2014 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 22.01.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі № 902/1693/13 та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

26.06.2014 від Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у відпряженні з 25.06.2014 по 27.06.2014.

Представник позивача проти розгляду даної справи за відсутності представника скаржника не заперечив.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та враховуючи, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, колегія суддів відмовляє скаржнику в задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи.івненської області від 02.02.2012 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.10.2010 між Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал" (позикодавець) від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі договору № 02/08-2010 про управління активами діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" (позичальник) укладено договір відсоткової позики № 2, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю та сплатити відсотки в розмірі та порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору сума позики становить 50 000 000,00 грн.

Пунктами 2.2, 2.5 договору відсоткової позики від 21.10.2010 № 2 передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки в розмірі 25 % річних від суми позики. Сплата відсотків здійснюється за 20 днів до завершення строку, на який надана позика.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 20.10.2011.

Договором від 21.10.2010 про внесення змін № 1 до договору відсоткової позики № 2 п. 2.5. договору викладено у новій редакції, відповідно до якої сплата відсотків здійснюється на протязі 10 календарних днів з дати нарахування.

Договором від 01.11.2010 про внесення змін № 2 до договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 п.п. 2.5., 4.1., 6.1. викладено у новій редакції, відповідно до якої сплата відсотків здійснюється за 20 днів до завершення строку, на який надана позика. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 21.10.2013. Цей договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до 21.10.2013 але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником свої зобов'язань за договором.

Крім того, договором від 01.11.2010 про внесення змін № 2 до договору відсоткової позики № 2 доповнено розділ 2 договору пунктом 2.6. наступного змісту: "2.6. Сторони прийшли до згоди, забезпечити виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми позики та сплати процентів шляхом передачі в іпотеку майнових прав на торгівельний комплекс з інфраструктурою, офісними приміщеннями, товарними складами та автостоянкою по проїзду Геологів, 7/1 в м. Хмельницькому".

Договором від 02.02.2011 про внесення змін № 3 до договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 п 2.1. договору викладено у новій редакції, відповідно до якого сума позики становить 100 000 000,00 грн.

Договором від 06.06.2011 про внесення змін № 4 до договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 сторони домовились викласти п. 2.1. договору у такій редакції: "1. Сума позики становить 150 000 000,00 грн."

07.09.2011 між сторонами укладено договір про внесення змін № 5 до договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010, відповідно до якого сторони домовились викласти п. 2.5., 4.1., 6.1. договору у наступній редакції: "2.5. Сплата відсотків здійснюється за 1 день до завершення строку, на який надана позика. 4.1. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 08.09.2016. 6.1. Цей договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до 08.09.2016 але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником свої зобов'язань за договором".

Договором від 22.06.2012 про внесення змін № 6 до договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 п.п. 2.1, 2.2, 2.6 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої позикодавець надає позичальнику позику в межах ліміту, встановленого п. 2.2 договору.

Згідно з п.п. 2.2, 2.6., 2.9 договору ліміт позики становить 150 000 000,00 грн. Позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки позикодавцю в розмірі 25 % річних від позики. Сплата відсотків здійснюється на протязі 20 днів з дати нарахування.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 08.09.2016.

Договором від 25.01.2013 про внесення змін № 7 до договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 п. 3.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 01.10.2013.

На виконання п.п. 1.1, 2.2 договору Публічне акціонерне товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал" перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" 128 273 368,60 грн. в якості надання позики, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Позичальник в порушення умов договору щодо повернення позики в строк до 01.10.2013 виконав взяті на себе зобов'язання частково у сумі 59 265 139,31 грн., з яких: 18 622 369,95 грн. грошовими коштами, 40 642 769,36 грн. шляхом передачі векселів на вказану суму позикодавцю, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013, скріпленого підписами та печатками сторін, згідно якого заборгованість по позиці становить 69 008 229,29 грн.; банківською випискою по рахунку № 26506057000765 за період з 01.09.2011 по 30.09.2011; банківською випискою по рахунку № 26506057000765 за період з 01.07.2012 по 30.07.2012; банківською випискою по рахунку № 26002013040584 за 30.07.2013, 18.12.2012, 14.08.2013, 20.08.2013, 22.08.2013, 05.09.2013, 18.09.2013; актами приймання-передачі векселів від 16.07.2012, 29.07.2013, від 13.08.2013; довідкою центрального регіонального департаменту Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" від 21.01.2014 № 05Ц/0095БТ; довідкою філії "Розрахунковий центр" Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" № 299 від 21.01.2014; актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013; актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2010 по 21.01.2014; довідкою про дебетові та кредитові операції між сторонами з 01.09.2010 по 20.01.2014; довідкою відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" від 21.01.2014 № 349-бт/700.3.3.1; довідкою центрального регіонального департаменту ПАТ "Банк Восток" від 21.01.2014 № 05Ц/0096БТ).

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування позикою за договором безвідсоткової позики від 21.10.2010 № 2, Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал" звернулось до суду з позовом про стягнення 123 338 060,05 грн., з яких: 69 008 229,29 грн. боргу з повернення позики, 54 329 830,76 грн. боргу зі сплати відсотків за користування позикою.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 614, 625, 628, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України. При цьому, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення позики у повному обсязі за договором безвідсоткової позики від 21.10.2010 № 2, у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 123 338 060,05 грн., з яких: 69 008 229,29 грн. боргу за позикою та 54 329 830,76 грн. боргу зі сплати процентів за користування позикою.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" зазначає про порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 20, 68 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник посилається на те, що його заява про відвід всьому складу суду не була розглянута апеляційним судом, а тому суд не вправі був приймати рішення від 12.05.2014 до розгляду вказаної заяви. Крім того, заявник касаційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо скасування заходів забезпечення позову. Також скаржник вважає, що договори про внесення змін № 6 від 22.06.2012 та № 7 від 25.01.2013 до договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010, якими змінено строк сплати відсотків та повернення позики відповідачем не пізніше 01.10.2013 є нікчемними, оскільки вказані правочини укладені за відсутності передбаченої п. 2.2. угоди від 08.09.2011 письмової згоди скаржника та без урахуванням п. 2.1. вказаної угоди.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на наведене та виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом ст. 20 Господарського процесуального кодексу України судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 1.2.6. своєї постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що у випадку надходження заяви про відвід судді після закінчення розгляду справи (проголошення рішення або ухвали, якою закінчується розгляд справи) така заява з відміткою про дату і точний час її надходження приєднується до матеріалів справи без її розгляду. Зазначена відмітка робиться відповідальним працівником канцелярії суду.

Як вбачається зі штампу Рівненського апеляційного господарського суду на наявній у матеріалах справи заяві Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про відвід колегії суддів вказана заява надійшла до суду 13.05.2014.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що заява скаржника про відвід колегії суддів надійшла до суду після закінчення розгляду справи апеляційний судом (після проголошення постанови від 12.05.2014), то посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції ст. 20 ГПК України у зв'язку з тим, що ним не розглянуто вказану заяву, колегія суддів визнає безпідставними.

Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення (п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16).

Однак скаржником не наведено обставин, які є підставою для скасування забезпечення позову, а тому його посилання на недотримання судом першої інстанції ст. 68 Господарського процесуального кодексу України (невирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову) колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Твердження скаржника про нікчемність договорів про внесення змін № 6 від 22.06.2012 та № 7 від 25.01.2013 до договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 слід визнати безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлено законом, тоді як наведені скаржником обставини (щодо укладення договорів про внесення змін за відсутності передбаченої п. 2.2. угоди від 08.09.2011 письмової згоди скаржника та без урахуванням п. 2.1. вказаної угоди) не визначені законом як такі, що прямо встановлюють недійсність вказаних правочинів.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку ст.ст. 43, 47, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 22.01.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі № 902/1693/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Іванова Л.Б.

Прокопанич Г.К.