Рішення № 39980431, 23.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа № 911/1879/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Відкритий лист”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд”, м. Вишневе Києво-Святошинського району

про стягнення 78775,06 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Відкритий лист” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” (надалі відповідач) про стягнення 78775,06 грн., з яких 77293,74 грн. основного боргу, 1241,09 грн. пені та 240,23 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 743/03-12 від 01.03.2012 р. у частині сплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 р., у зв’язку з направленням судді Лопатіна А.В. 11.06.2014 р. на IV конференцію суддів господарських судів України, розгляд справи було призначено на 12.06.2014 р.

11.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи та долучено до вказаного клопотання витребувані ухвалою суду документи.

12.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2014 р., подані витребувані документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 25.06.2014 р.

25.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та до якого у якості додатку відповідачем долучено докази сплати останнім заборгованості у розмірі 2000,00 грн.

У судовому засіданні 25.06.2014 р. судом оголошено перерву до 16.07.2014 р. про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

27.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої останній зменшує позовні вимоги у частині стягнення основного боргу до 75896,40 грн.

16.07.2014 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.2014 р. про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

22.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю з’явлення в судове засідання представника останнього.

У судовому засіданні, розглянувши клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи та заслухавши присутнього представника позивача, суд, враховуючи обмеженість процесуального строку вирішення спору, вирішив у задоволенні вказаного клопотання відмовити.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01 березня 2012 року між ПрАТ «Відкритий лист», правонаступником якого є ТОВ "Відкритий лист", що підтверджується статутом останнього (постачальник, позивач у справі), та ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №743/03-12 (надалі договір), відповідно до п.п. 1.1. та 1.2 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Відповідно до п.2.2 договору ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом а партією товару, повинна відповідати специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом, укладення та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається. Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим договором.

Згідно з п. 2.6 договору оплата за товар здійснюється протягом 70 календарних днів від дати поставки продукції за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.5 договору (надання покупцю постачальником накладної, податкової накладної та інших документів). Якщо постачальник виконав вимоги п.п. 2.5 договору пізніше 7-денного строку термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п. 2.5 договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені договором

Згідно з п.11.1. договору, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

Сторонами доказів припинення договору у порядку визначеному п. 11.1. до суду не подано, відповідно, дію останнього продовжено до 01.03.2014 р.

На виконання умов договору поставки № 743/03-12 від 01.03.2012 р. позивачем було поставлено товар відповідачеві на суму 75079,80 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток позивача та відповідача наступними товарними накладними:

Номер та дата накладної

Сума

Номер та дата накладної

Сума

СвНДк -0500 від 25.12.13

5001,00 грн.

СвНЯн -0625 від 20.01.14

739,20 грн.

СвНЯн -0043 від 09.01.14

1848,00 грн.

СвНЯн -0687 від 21.01.14

158,40 грн.

СвНЯн -0044 від 09.01.14

1848,00 грн.

СвНЯн -0690 від 21.01.14

343,20 грн.

СвНЯн -0045 від 09.01.14

1531,20 грн.

СвНЯн -0693 від 21.01.14

475,20 грн.

СвНЯн -0046 від 09.01.14

1821,60 грн.

СвНЯн -0735 від 21.01.14

1320,00 грн.

СвНЯн -0225 від 14.01.14

2508,00 грн.

СвНЯн -0743 від 21.01.14

2336,40 грн.

СвНЯн -0329 від 15.01.14

2178,00 грн.

СвНЯн -0774 від 22.01.14

2310,00 грн.

СвНЯн -0330 від 15.01.14

2455,20 грн.

СвНЯн -0775 від 22.01.14

2310,00 грн.

СвНЯн -0382 від 16.01.14

660,00 грн.

СвНЯн -0776 від 22.01.14

1993,20 грн.

СвНЯн -0389 від 16.01.14

1518,00 грн.

СвНЯн -0777 від 22.01.14

2336,40 грн.

СвНЯн -0390 від 16.01.14

1716,00 грн.

СвНЯн -0818 від 22.01.14

1108,80 грн.

СвНЯн -0391 від 16.01.14

1636,80 грн.

СвНЯн -0819 від 22.01.14

805.20 грн.

СвНЯн -0392 від 16.01.14

2217,60 грн.

СвНЯн -0820 від 22.01.14

673,20 грн.

СвНЯн -0428 від 16.01.14

3775,20 грн.

СвНЯн -0822від 22.01.14

831,60 грн.

СвНЯн -0429 від 16.01.14

1900,80 грн.

СвНЯн -0974 від 23.01.14

6019,20 грн.

СвНЯн -0393 від 16.01.14

1993,20 грн.

СвНЯн -1084 від 27.01.14

1914,00 грн.

СвНЯн -0492 від 17.01.14

2270,40 грн.

СвНФв -0037 від 03.02.14

712,80 грн.

СвНЯн -0613 від 20.01.14

2310,00 грн.

СвНФв -0038 від 03.02.14

580,80 грн.

СвНЯн -0614 від20.01.14

2468,40 грн.

СвНФв -0039 від 03.02.14

184,80 грн.

СвНЯн -0623 від 20.01.14

2613,60 грн.

СвНФв -0762 від 20.02.14

884,40 грн.

СвНЯн -0624 від 20.01.14

910,80 грн.

СвНФв -0963 від 25.02.14

382,80 грн.

СвНФв -0964 від 25.02.14

211,20 грн.

СвНФв -0032 від 03.03.14

1267,20 грн.

З п. 2.6. договору вбачається, що відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем протягом 70 днів з моменту отримання товару.

У свою чергу, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаним вище договором поставки у частині сплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, у зв’язку з чим, у відповідача станом на дату подання позову до суду рахувалася заборгованість перед позивачем у розмірі 75079,80 грн.

31.05.2014 р. між позивачем та відповідачем було складено, підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків, який підтверджує факт наявності заборгованості у ТОВ «Фоззі-Фуд» перед ТОВ «Відкритий лист» у розмірі 75896,40 грн.

Як зазначено вище, 02.06.2014 р., тобто після порушення провадження у даній справі, відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем у сумі 2000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «Фоззі-Фуд».

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідач частково сплатив суму боргу, господарський суд припиняє провадження у справі № 911/1879/14 у частині стягнення заборгованості у розмірі 2000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (несплати заборгованості), суд вирішив витрати по сплаті судового збору за розгляд вимоги по стягненню з відповідача 2000,00 грн. боргу покласти на ТОВ «Фоззі-Фуд».

Станом на дату судового засідання ТОВ «Фоззі-Фуд» належних та допустимих доказів сплати боргу у розмірі 73079,80 грн. до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати коштів, за поставлений позивачем за договором поставки № 743/03-12 від 01.03.2012 р. товарна суму 73079,80 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед ТОВ "Відкритий лист" у розмірі 73079,80 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача боргу у частині 73079,80 грн. за поставлений товар підлягає задоволенню.

До тверджень відповідача вказаних у відзиві на позовну заяву щодо того, що накладні, долучені до позовної заяв, не містять всієї інформації, передбаченої п. 4.2. договору , у зв’язку з чим, відповідно до вказаного пункту договору строк оплати вартості товару не наступив суд ставиться критично, оскільки відповідачем товар було прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення накладних та вказані накладні підписані представником відповідача та скріплені відтисками печаток останнього. Разом з тим, дії відповідача щодо часткової сплати заборгованості, а саме, у сумі 2000,00 грн., суперечать його твердженням щодо того, що строк сплати заборгованості не настав.

Крім того, позивач стверджує, що, окрім поставки по вказаних вище накладних, останнім було поставлено відповідачеві товару ще на суму у розмірі 816,60 грн. на підтвердження чого надає акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2014 р., підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

До вказаних тверджень суд ставиться критично, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності факту поставки товару. У розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами – договором, накладними, актами приймання-передачі.

З огляду на вищевказане, зазначений вище акт звірки взаєморозрахунків, за відсутності первинної документації, не є належними доказами, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту поставки позивачем відповідачеві товару на загальну суму у розмірі 816,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт поставки товару відповідачеві на суму 816,60 грн., а тому вимоги останнього щодо стягнення з відповідача основного боргу в частині 816,60 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 240,23 грн. 3% річних та 1241,09 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості за поставлений товар щодо кожної з зазначених вище накладних окремо за період з 06.03.2014р. по 06.05.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 240,23 грн. задовольняє частково, а саме у сумі 232,78 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар щодо кожної з зазначених вище накладних окремо за період з 06.03.2014р. по 06.05.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1241,09грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду більша суми заявленої до стягнення позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 73079,80 грн. основного боргу, 232,78 грн. 3% річних та 1241,09 грн. пені, а загалом 76553,67 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №911/1879/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Відкритий лист” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” про стягнення 78775,06 грн. у частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; код ЄДРПО України 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Відкритий лист” (04073, м. Київ, Оболонський район, проспект Московський, буд. 6; код ЄДРПО України 30530934) – 73079 (сімдесят три тисячі сімдесят дев’ять) гривень 80 коп. боргу, 232 (двісті тридцять дві) гривні 78 коп. 3% річних, 1241 (одну тисячі двісті сорок одну) гривню 09 коп. пені та 1775 (одну тисячу сімсот сімдесят п’ять) гривень 48 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28.07.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін