Рішення № 39980193, 30.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2014 р. Справа № 914/2096/14

За позовом: Державного підприємства «Укрветсанзавод», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро»,

с. Завидче, Радехівський район

про: стягнення 10 200,00 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача : не з’явився,

відповідача: не з’явився.

Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Державного підприємства «Укрветсанзавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» про стягнення 10 200,00 грн. Ухвалою від 16.06.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.06.2014р.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах господарського суду Львівської області які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу №МКБ-01-34677826/2013 від 02.07.2013 р., не своєчасно та не в повному обсязі сплатив за отриманий товар, внаслідок чого виникла основна заборгованість у сумі 10 200,00 грн.

26.06.2014 р. за вх. № 27888/14 представником відповідача подано клопотання, в якому відповідач основну суму заборгованості 10 200,00 грн. визнає і просить суд про відстрочку виконання судового рішення та фінансового зобов’язання до 10.09.2014 р. через складну фінансову ситуацію, що склалась на підприємстві.

В судовому засіданні 21.07.2014 р. визнає основну заборгованість і просить відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області до 10.09.2014 року.

В судовому засіданні 21.07.2014 р. представник позивача не заперечив щодо розстрочки виконання рішення, про що подав письмову заяву.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.07.2014 року розгляд справи відкладено на 30.07.2014 року і зобов’язано позивача надати суду оригінал сплати судового збору у визначеному законом порядку і розмірі.

В судове засідання 30.07.2014 р. представник позивача не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Через канцелярію суду 30.07.2014 року за вх. №32959/14 подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу сплати судового збору в дохід державного бюджету України, а саме оригіналу платіжного доручення №740 від 03.06.2014 року.

В судове засідання 30.07.2014 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвали суду від 21.07.2014 року не виконав.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні 30.07.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

2 липня 2013 року між Державним підприємством «Укрветсанзавод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» укладено Договір купівлі-продажу № №МКБ-01-34677826/2013 (надалі – Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність покупця м’ясо – кісткове борошно (далі-Товар), а покупець зобовязується своєчасно прийняти його та оплатити у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Сторони погодили, що поставка товару проводиться партіями. Під кількістю товару в конкретній партії слід розуміти ту кількість товару, яка зазначена у видатковій накладній, рахунку-фактурі (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.4.2. договору оплата партії товару покупцем здійснюється в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок продавця у розмірі 100% вартості партії Товару протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3.5. Договору, датою поставки партії товару від продавця до покупця вважається дата підписання товарної накладної на відповідну партію товару. Покупець зобов’язаний прийняти замовлений осяг товару в належній кількості, якості та підписати відповідну товарну накладну.

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 81 600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № ВН-000282-6/МКБ від 25.09.2013 року, № ВН-000290-6/МКБ від 2 вересня 2013 року, № ВН-000359-6/МКБ від 18 жовтня 2013 року, № ВН-000343-6/МКБ від 16 жовтня 2013 року, № ВН-000027-6/МКБ від 2 липня 2013 року, № ВН-000114-6/МКБ від 29 липня 2013року, № ВН-000113-6/МКБ від 26 липня 2013 року, № ВН-000036-6/МКБ від 16 липня 2013 року, № ВН-000072-6/МКБ від 19 липня 2013 року, № ВН-000223-6/МКБ від 28 серпня 2013 року, № ВН-000175-6/МКБ від 20 серпня 2013 р.,які підписані та завірені печатками сторін (містяться в матеріалах справи).

Натомість, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, відповідач виконав зобов’язання по оплаті поставленого за договором купівлі-продажу від 02.07.2013 року товару на загальну суму 71 400,00 грн. (виписки по рахунку про здійснення відповідачем проплати містяться в матеріалах справи)

Відтак, невиконаними залишились зобов’язання по оплаті поставленого товару на суму 10 200, 00 грн. по даному договору.

14,03.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №26-1/14-105 від 12.03.2014 р. про оплату заборгованості в сумі 10 200,00 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 10 200,00 грн. не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, відповідачем не заперечувались та документально не спростовувались. Сторонами подано суду підписані акти звірки, з яких вбачається і не заперечується основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 10 200,00 грн., на час прийняття рішення у справі.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.2. договору, оплата партії товару покупцем здійснюється в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок продавця у розмірі 100% вартості партії Товару протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури. Позивач свої зобов’язання по договору виконав і поставив товар на загальну суму 81 600,00 грн.

Натомість, як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось в судових засіданнях відповідачем, відповідач виконав зобов’язання по оплаті поставленого за договором купівлі-продажу від 02.07.2013 року товару на суму 71 400,00 грн. Відтак, невиконаними залишились зобов’язання по оплаті поставленого товару на загальну суму 10 200,00 грн. по даному договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 200,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо заяви відповідача в якій останній просить про відстрочку виконання рішення суду до 10.09.2014 р., то суд при прийняті рішення виходив з наступного.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України, згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду, відповідач посилається на те, що стягнення заборгованості на даний час поставить підприємство у вкрай складне фінансове становище та призведе до його зупинки діяльності і неплатоспроможності (докази містяться в матеріалах справи, що додані до клопотання, як додатку (вх.. №27888/14 від 26.06.2014 р.), а тому відповідач немає можливості своєчасно розраховуватися з позивачем.

Дослідивши додані відповідачем до заяви докази, які підтверджують важке фінансове становище відповідача та враховуючи той факт, що позивач не заперечує проти задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 10 вересня 2014 р., суд вважає що дана заява про відстрочку виконання рішення підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1 827,00 грн. покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» (адреса: вул. Центральна, 99, с. Завидче, Радехівський район, Львівська область, 80233, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34677826) на користь Державного підприємства «Укрветсанзавод» ( юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38519326, поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, оф. 604, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38519326) 10 200,00 грн. заборгованості та 1 827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.07.2014 р. до 10 вересня 2014 р.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.07.2014 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.