Рішення № 39980163, 21.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" липня 2014 р. Справа № 911/2270/14

за позовом Приватного підприємства «АВАНТА-ТРЕЙД», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2», м. Сквира

про стягнення 314,30 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - Стрельченко І.П. предст., дов. №09/14 від 08.01.2014 р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «АВАНТА-ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» про стягнення 3 278,50 грн. заборгованості за договором поставки № 662 від 01.12.2011р., з яких 3046,65 грн. сума основної заборгованості, 193,35 грн. пені та 38,50 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару виконував неналежним чином, в зв'язку з чим, станом на день подання позову за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014р. у справі №911/2270/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 21.07.2014р.

18.07.2014р. через канцелярію суду позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 0,65 грн. основного боргу, пеню у розмірі 263,90 грн., 3% річних у розмірі 49,75 грн., а всього 314,30 грн.

Розглянувши зазначену заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»

Проаналізувавши подану заяву позивача, з урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що за своєю правовою природою це заява про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 314,30 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

У судове засідання 21.07.2014р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, проте через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши подане клопотання та заслухавши думку присутнього у судовому засіданні представника відповідача, суд вирішив задовольнити подане клопотання.

Через канцелярію суду 21.07.2014р. відповідачем було подано відзив, у якому він зазначає про плату суми основного боргу, та, у зв'язку з чим, просить припинити провадження у справі в цій частині. З нарахуванням штрафних санкцій відповідач не погоджується. Зазначений відзив, прийнятий судом до розгляду.

Відповідно до ч. 1 статі 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 21.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

01.12.2011р. між Приватним підприємством «АВАНТА-ТРЕЙД» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (Покупець) було укладено договір поставки № 662, відповідно до умов якого Постачальник постачає і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням Покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору, на умовах цього Договору.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника протягом терміну платежу зазначеного у п. 1.1. Додатку №3 «Спеціальні умови».

Відповідно до п. 1.1. Додатку №3 «Спеціальні умови», Покупець оплачує поставлені товари у строк 21 календарний день з моменту поставки товару, та оплачує реалізовані товари ТМ «Майский чай» за період один календарний тиждень у магазинах Покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції Покупця) на адресу Покупця, яка вказана в ст. 9 Договору протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо у Постачальника є борги по документам, Покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Як стверджує позивач в позовній заяві, свої зобов'язання за договором він виконував належним чином та здійснив поставку товару. Факт поставки товару та отримання його відповідачем підтверджується належним чином засвідченими з боку відповідача та позивача видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за Договором в частині своєчасної оплати не виконав, у зв'язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду, за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 3046,65 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в процесі судового розгляду сплатив частину заборгованості, у розмірі 3046,00 грн., про що свідчить залучене до справи платіжне доручення №59207 від 27.06.2014 року.

З огляду на це, на даний час відповідачем лишається не сплаченою 0,65 грн. боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашена, суд прийшов до висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 0,65 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 263,90 грн. пені.

Відповідно до п. 3.8. Договору, за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Затримка платежу за товари, поставлені до будь-якого нового магазину рахується з дати офіційного відкриття магазину, а не з дати отримання товарів за видатковою накладною.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, нарахування пені було здійснено від кожної видаткової накладної окремо, зокрема:

- видаткова накладна № 1-АВ-045819 від 21.11.2013р. на суму заборгованості 241,26 грн. позивачем за період прострочення з 13.12.2013р. по 21.07.2014р. нараховано 22,88 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-047163 від 28.11.2013р. на суму заборгованості 429,91 грн. позивачем за період прострочення з 20.12.2013р. по 21.07.2014р. нараховано 39,69 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-049840 від 12.12.2013р. на суму заборгованості 1353,62 грн. позивачем за період прострочення з 03.01.2014р. по 21.07.2014р. нараховано 118,23 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-051175 від 20.12.2013р. на суму заборгованості 710,66 грн. позивачем за період прострочення з 11.01.2014р. по 21.07.2014р. нараховано 60,04 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-000874 від 11.01.2014р. на суму заборгованості 311,20 грн. позивачем за період прострочення з 02.02.2014р. по 21.07.2014р. нараховано 23,86 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що нарахування пені за видатковими накладними № 1-АВ-045819 від 21.11.2013р. та №1-АВ-047163 від 28.11.2013р. було здійснено з перевищенням шестимісячного терміну.

До того ж, варто зазначити, що оскільки відповідачем у платіжному дорученні № 59207 від 27.06.2014р., яким він здійснив оплату боргу у розмірі 3046,00 грн., у призначенні платежу не вказано конкретну видаткову накладну, суд прийшов до висновку, що таке погашення боргу відбувалось за попередні накладні в порядку черговості їх оплати.

Відтак, нарахування штрафних санкцій за видатковими накладними №1-АВ-049840 від 12.12.2013р. та №1-АВ-051175 від 20.12.2013р. після 27.06.2014р. є неправомірним, оскільки неповністю оплаченою залишилась саме накладна № 1-АВ-000874 від 11.01.2014р.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивачем невірно визначено порядок та період нарахування пені, у зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок пені, відповідно до умов Додатку № 3 до Договору поставки та п. 3.8. Договору, вимог чинного законодавства, враховуючи п. 6 ст. 232 ГК України, від кожної накладної окремо, з урахуванням дати сплати заборгованості:

- видаткова накладна № 1-АВ-045819 від 21.11.2013р. на суму заборгованості 241,26 грн. вірний період прострочення з 13.12.2013р. по 12.06.2014р., сума пені становить 17,98 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-047163 від 28.11.2013р. на суму заборгованості 429,91 грн. вірний період прострочення з 20.12.2013р. по 19.06.2014р., сума пені становить 32,53 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-049840 від 12.12.2013р. на суму заборгованості 1353,62 грн. вірний період прострочення з 03.01.2014р. по 26.06.2014р. (по день фактичної сплати заборгованості, яка не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені), сума пені становить 100,61 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-051175 від 20.12.2013р. на суму заборгованості 710,66 грн. вірний період прострочення з 11.01.2014р. по 26.06.2014р. (по день фактичної сплати заборгованості, яка не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені), сума пені становить 50,80 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-000874 від 11.01.2014р.:

1) на суму заборгованості 310,55 грн. вірний період прострочення з 02.02.2014р. по 26.06.2014р. (по день фактичної сплати заборгованості, яка не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені), сума пені становить 19,76 грн.

2) на суму заборгованості 0,65 грн. період прострочення з 02.02.2014р. по 21.07.2014р., сума пені становить 0,05 грн.

Загальна сума пені за розрахунком суду становить 221,73 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 49,75 грн. 3% річних.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних ним було здійснено по 21.07.2014р., проте як було встановлено судом 27.06.2014р. позивачем було сплачено суму боргу у розмірі 3046,00 грн.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних, з урахуванням дати оплати суми основної заборгованості встановив, що розрахунок мав бути здійснений наступним чином:

- видаткова накладна № 1-АВ-045819 від 21.11.2013р. на суму заборгованості 241,26 грн. вірний період прострочення з 13.12.2013р. по 26.06.2014р., сума 3% річних становить 3,89 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-047163 від 28.11.2013р. на суму заборгованості 429,91 грн. вірний період прострочення з 20.12.2013р. по 26.06.2014р., сума 3% річних становить 6,68 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-049840 від 12.12.2013р. на суму заборгованості 1353,62 грн. вірний період прострочення з 03.01.2014р. по 26.06.2014р., сума 3% річних становить 19,47 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-051175 від 20.12.2013р. на суму заборгованості 710,66 грн. вірний період прострочення з 11.01.2014р. по 26.06.2014р., сума 3% річних становить 9,75 грн.

- видаткова накладна №1-АВ-000874 від 11.01.2014р.:

1) на суму заборгованості 310,55 грн. вірний період прострочення з 02.02.2014р. по 26.06.2014р., сума 3% річних становить 3,70 грн.

2) на суму заборгованості 0,65 грн. період прострочення з 02.02.2014р. по 21.07.2014р., сума пені становить 0,01 грн.

Загальна сума 3% річних за розрахунком суду становить 43,50 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 0,65 грн. основного боргу, 221,85 грн. пені та 43,5 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, 22, код ЄДРПОУ 35231874) на користь Приватного підприємства «АВАНТА-ТРЕЙД» (61166, м. Харків, просп. Леніна, 40, оф. 323, код ЄДРПОУ 32563558) - 0 (нуль) грн. 65 коп. заборгованості, 221 (двісті двадцять одну) грн. 73 коп. пені, 43 (сорок три) грн. 50 коп. 3% річних та 1545 (одну тисячу п'ятсот сорок п'ять) грн. 54 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 31.07.2014р.

Суддя Щоткін О.В.